
- •Кафедра економіки і управління інноваційною діяльністю
- •Тема 1. Інновації: становлення та сучасні тенденції розвитку
- •Становлення та розвиток теорії інновацій
- •Місце та роль інновацій у системі господарювання
- •Макроекономічна політика
- •Сучасні світові тенденції розвитку інновацій
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Сутнісна характеристика інноваційних процесів
- •2.1. Сутність сфери інноваційної діяльності
- •2.2. Основні етапи та стадії інноваційного процесу
- •2.3. Життєвий цикл інновацій
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Особливості створення інновацій та формування попиту на них
- •3.1. Сутність ринку інновацій
- •Риси ринків інновацій:
- •3.2. Умови, за яких інновація стає товаром. Формування попиту на інновації
- •3.3. Чинники попиту на інновації. Види попиту
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4 . Державне регулювання та стимулювання інноваційної діяльності
- •4.1. Інновації як об'єкт державної політики
- •Інструменти державної підтримки інноваційної діяльності
- •1. Закони і законодавчі акти.
- •2. Обсяги і джерела інвестування інновацій.
- •3. Асигнування і дотації з Державного та місцевих бюджетів.
- •5. Ціноутворення.
- •6. Ставки податків і пільги з оподаткування.
- •7. Відсотки за кредит і державні гарантії
- •8. Державні замовлення і закупівлі.
- •9. Мито і митні податки
- •10. Ліцензії і квоти
- •11. Підтримка інфраструктурних утворень.
- •12. Розробка і реалізація державних і цільових комплексних програм.
- •4.3. Внутрішнє регулювання та стимулювання інноваційної діяльності
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Сучасні організаційні форми реалізації інновацій
- •5.1. Наукові організації як джерело формування та реалізації інновацій
- •5.2. Ринкові суб'єкти інноваційної діяльності
- •5.3. Організаційні форми інтеграції науки та виробництва
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Інноваційна політика фірми
- •6.1. Сутність та складові елементи інноваційної політики фірми
- •Інноваційна політика підприємства
- •6.2. Розроблення інноваційної стратегії
- •6.3. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Система управління інноваційними процесами
- •7.1. Об'єктивна необхідність управління інноваціями на підприємстві
- •7.2. Основні критерії вибору організаційних структур управління інноваційною діяльністю
- •Керівництво нддкр
- •7.3. Методи внутрішньокорпоративного стимулювання інноваційної діяльності
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Оновлення техніко-технологічної бази підприємства і продукції
- •Підприємство як основний суб’єкт реалізації нововведень
- •8.2. Поняття техніко-технологічної бази підприємства
- •8.3. Шляхи удосконалення техніко-технологічної бази підприємства
- •1. Загальне керівництво
- •2. Управління на стадії досліджень і проектування
- •3. Управління на стадії виготовлення
- •4. Управління якістю продукції на стадії обігу
- •5. Управління якістю продукції на стадії споживання (експлуатації)
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Організаційно-економічні умови забезпечення реалізації нововведень
- •9.1. Сутність, принципи, мета і завдання системи фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності
- •9.2. Інформаційне забезпечення інноваційних процесів
- •9. 3. Сутнісна характеристика моніторингу інновацій
- •Питання для самоконтролю
- •10.2. Критерії і показники ефективності інноваційної діяльності
- •10.3. Соціальні результати технологічних змін
- •10.4. Шляхи підвищення ефективності інноваційної діяльності
- •10.5. Правові аспекти охорони інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Глосарій
- •Список використаних джерел
10. Ліцензії і квоти
До стаціонарних засобів державного регулювання можна віднести ліцензування, квотування, стандартизацію та експертизу інвестиційних проектів. Це прямі засоби впливу держави на інвестиційну діяльність, оскільки за їх реалізації держава бере безпосередню участь у непрямих засобах.
Ліцензування — це надання дозволу на проведення будь-яких видів діяльності, пов'язаних з виробництвом та наданням послуг, і ліцензування продукції. У зв’язку з технологічною відсталістю ліцензування, суб’єкти інвестиційної діяльності спроможні підвищити ефективність виробництва, а купівля ліцензій на виробництво продукції здатна підняти економіку на вищий рівень розвитку. Це — нетарифні засоби регулювання, які застосовуються практично в усіх розвинених капіталістичних країнах і країнах, що розвиваються. Ліцензія експорту (або імпорту) — це оформлене належним чином право на експорт (імпорт) товарів або валютних коштів з метою інвестування або кредитування протягом встановленого терміну.
Ліцензійна система передбачає, що держава через спеціально уповноважене відомство видає дозвіл на здійснення зовнішньоторговельних операцій певними товарами, які включено до списків ліцензування з експорту й імпорту.
Системи ліцензування, які застосовуються в різних країнах, характеризуються великим різноманіттям форм і процедур. Загальновизнаними є такі види ліцензій:
1) відкрита (індивідуальна) — дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного проміжку часу (але не менше одного місяця), з визначенням його загального обсягу;
2) генеральна — відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції для певного товару (товарами) і з певної країни (групою країн) протягом періоду ліцензування цього товару (товарів);
3) разова (або індивідуальна) — разовий дозвіл, який має плановий характер і видається для здійснення кожної операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, що не менший за необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції. У разовій ліцензії зазначаються кількість товару, що експортується (імпортується), його вартість, країна його походження й призначення, а в ряді випадків — також митний пункт, через який мусить ввозитися (або вивозитися) товар.
Необхідність ліцензування пояснюється багатьма внутрішніми й зовнішніми обставинами. Зокрема, ліцензування дає можливість більш раціонально використати іноземну валюту за її обмеженості для імпорту найважливіших для країни товарів або ж обмежити експорт продукції, яка є дефіцитною на внутрішньому ринку та вивіз якої загрожує підвищенням цін на неї. Ліцензування полегшує вирівнювання торгового і платіжного балансу з тією чи іншою країною, особливо коли необхідно швидко зупинити зростання зовнішньоторговельного дефіциту.
Складовим елементом ліцензування є встановлення централізованого контролю за вивезенням і ввезенням ряду товарів у межах визначених квот протягом визначеного періоду.
Квота експортна (імпортна) — це обмежений обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території країни (або імпортувати) протягом певного терміну і який визначається в натуральній або вартісній формі.
Квоти на імпорт вводяться з метою захисту національних виробників від іноземної конкуренції та зменшення обсягів імпорту, а також для поліпшення торговельного балансу.
Квотування й ліцензування експорту та імпорту вводиться у випадках:
— різкого погіршення платіжного балансу, коли його від'ємне сальдо перевищує на відповідне число 25 % загальної суми валютних потреб країни;
— значного порушення рівноваги з певних товарів на внутрішньому ринку, особливо з продуктів сільського господарства, харчової промисловості і промислових товарів народного споживання першої необхідності;
— досягнення встановленого рівня зовнішньої заборгованості;
— необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві;
— потреби здійснення необхідних заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав, порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності правових норм цієї діяльності згідно з діючим законодавством (режим ліцензування — як санкція).
Квотування на основі внутрішнього державного регулювання використовується для збалансування поставок і платіжних балансів, з метою регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, для укладання взаємовигідних угод на переговорах, а також як відповідні заходи на дискримінаційні дії іноземних держав. У рамках встановлених квот експорт та імпорт товарів здійснюються за ліцензіями, які видаються вповноваженими на те державними організаціями.
Стандартизація — це комплекс умов, які розробляються й висуваються державними органами технічного нагляду до різноманітних параметрів будь-якої продукції з метою и розповсюдження та безпечного використання.
Якщо вимоги стандартів низькі, інноваційна активність зростає, і ринок наповнюється неякісною продукцією, а коли вимоги високі, це обмежує інноваційну активність.
Метою експертизи інноваційних проектів є підвищення їх технічного рівня. Якісний рівень експертизи проектів може збільшувати або зменшувати рівень інноваційної активності через зменшення вимог експертизи.