7. Відсотки за кредит і державні гарантії

Найважливішою сферою державного впливу є грошово-кредитні відносини, оскільки вони є стержнем всієї економічної системи, незалежно від ступеня розвитку приватного сектора. Держава навіть за умов ринкової економіки надає великого значення контролю за формуванням і використанням національних кредитних ресурсів. Останні утворюються в процесі суспільного відтворення — формування розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту. За своєю сутністю кредитні відносини є грошовим виразом, грошовою формою виробничих відносин, важливим наслідком функціонування економіки і необхідним, джерелом її розвитку. У процесі розбудови економіки України як незалежної держави та переходу її до ринкових відносин державне регулювання має забезпечити вирішення проблем, що виникли внаслідок інфляційних процесів. У числі цих проблем — нерозвиненість системи фінансового планування, суперечливість механізмів ціноутворення, кредитування, оподаткування, що ніяк не стимулюють ефективне господарювання, неналаженість формування й використання кредитних ресурсів. Необхідно створити передумови для органічного поєднання фінансових відносин з іншими економічними відносинами, перетворити кредитний механізм на потужний і ефективний державний регулятор функціонування економіки.

Господарська практика країн з економікою різних типів свідчить, що кредит, який реалізує позиковий фонд, забезпечує економію й підвищення продуктивності праці, прискорює процес відтворення. Спроби в недалекому минулому запровадити у нашу практику госпрозрахунок виявили, що доки кредитні ресурси обходяться підприємствам дешевше власних коштів, оскільки банківський позичковий відсоток нижчий від плати в бюджет за власні кошти, доти важко сподіватися на ефективне використання кредиту. Теоретично підприємства будь-яких форм власності мають бути поставлені у такі господарські умови, за яких вони намагатимуться, насамперед, використовувати власні кошти, надалі — банківський кредит і, нарешті, — асигнування з державного бюджету. Банківський відсоток має відігравати подвійну роль стимулюючу і попереджувальну, що пов'язана з процесом авансування позикових коштів і розподілом вартості, створеної за їх допомогою. Грошово-кредитний механізм має забезпечити узгодженість між матеріально-речовим та вартісним складом позикового фонду в процесі розширеного відтворення, між позиковим фондом та суспільними потребами у кредиті на базі певної норми ефективності витрат, що кредитуються. Тривалий час ця норма була явно недостатньою. Інструментами грошово-кредитної політики також є:

1) резервна норма (резервні вимоги) Національного банку України — частина банківських депозитів (внесків від населення та інших пасивів, що повинні утримуватися комерційним банком у формі готівки або у формі депозитів) у НБУ;

2) ставка рефінансування НБУ — відсоток за позиками, наданими комерційним банком;

3) емісія — додатковий випуск грошей, що не забезпечений товарами та послугами.

4) чисті офіційні міжнародні резерви НБУ — величина резерву в поточному періоді.