
- •11,Філософія піфагорейців.
- •13. Вчення про буття і небуття Парменіда.
- •1. Філософія елеатів
- •2. Апорії про рух
- •2.2.1. Ахіллес і черепаха
- •2.2.2. Дихотомія
- •2.2.3. Летить стріла
- •Адекватність аналітичної теорії руху
- •Історичне значення апорій Зенона
- •16. Софістика і зміщення осі філософського пошуку з космосу на людину.
- •17. Античні просвітники – особливості філософської пропаганди софістів.
- •Життєвий шлях Сократа
- •Філософський метод Сократа
- •Метод Сократа
- •Етика Сократа
- •Значення Сократа для подальшого розвитку людства
- •19. Особливості філософського стилю Сократа – іронія і маневтика.
- •20. Переоцінка Сократом традиційних цінностей.
- •22. Філософія кініків. Діоген Сінопський.
- •23Філософія класичного періоду - Афінська школа
- •24. «Друга навігація» Платона та її наслідки для античної філософії.
- •25. Вчення Платона про ідеї
- •26 Світ ідей платона
- •27. Гносеологічні погляди Платона – теорія амнезису.
- •28. Проблема людини у Платона – дуалізм душі і тіла.
- •29. Діалог Платона Федон.
Життєвий шлях Сократа
Сократ народився 469р. до н.е. в період святкування днів Аполлона й Артеміди. Вважається, що люди які народились в ці дні стають великими! Його мати – повитуха, батько займався каменярством та скульптурою. Вважається, що Сократ опанував батьківське ремесло + отримав класичну Афінську освіту.
У 18 років Сократ відправився на військову службу, все своє життя провів в Афінах, куди приїжали послідовники Мілетської школи, Еллейської школи, Піфагорійців.
Вважається, що Сократ навчався в Анаксагора (представник Мілетської школи). Вважається, що до філософії його навернув друг Кротон, що сталось коли Сократу було приблизно 20-25 років.
399р. до н.е. афінянин Меліс подає на Сократа скаргу за безбожництво та розбещення молоді, хоча філософ в принципі не заперечував існування грецького пантеону Богів. У тому ж році він випив отруту з цикути, а за 2 місяці в Афінах змінилась влади і більшість з кривдників Сократа були страчені.
По суті, відмовившись від втечі, Сократ довів правильність своєї філософії.
Філософський метод Сократа
«Сократ звів філософію з неба на землю», – Цицерон
Цнтральною у філософській думці Сократа була людина і її свідомість. Відповідно, він був першим антропоцентристом.Антропоцентризм – уявлення про те, що в центрі світу – людина, тобто все повинно сприйматись через контекст людини.
Сократ вважав, що він людина з деймосом (демоном) і все, що він має – завдяки ньому. Деймос виступає таким собі внутрішнім голосом. Він казав, що людина повинна творити себе сама, повинна мати незалежність розуму.
Метод Сократа
Філософським методом Сократа була маєвтика (з грецького – акушерська справа). Сократ вважав, що людина має знання від народження і по життю здатна їх згадувати.
Сократ не заперечував метемпсихоз – теорію переселення душ, потойбічне життя, проте віра в грецький пантеон Богів не займала в його філософії ніякого місця. Відомо, що Сократ проводив багато диспутів, брав уроки риторики та софістики. Метод Сократа є діалогічним, але виключно усним, оскільки книжок він не писав.
«В сутичці народжується істина», – Сократ
Одного разу дельфійський оракул сказав, що Сократ – наймудріша людина в Елладі.
«Я знаю те, що я нічого не знаю, але інші не знають і цього», – Сократ
Сократ ввів певний гносеологічний поділ знання:
Аподиктичне знання;( доведене, філософське знання)
2,Діалектичне знання; (знання, що належить до категорії Dotsa. -думка, здогади.)
Сократ вважав, що теорія повинна підтримуватись практикою, він був першим, хто сказав, що політика – певна окрема наука.
Етика Сократа
Сократ ототожнював аподиктичні знання з благом: «Знання – добро, незнання – зло». Це ідея про те, що людину можна виховати, а тому можлива і соціальна рівність, за яку Сократ активно виступав. Асоціація знання з добром, саме пріоритет знання – основа філософії Сократа. Він вважав, що все залежить від людини.
В античності вважали, що саме Сократ першим ввів принцип індукції (принцип синтезу та аналізу знань). Також, Сократ запропонував певну систему етичних категорій, що були не просто переліком нормативів, а вихідними поняттями існування людини. Найголовнішою з цих категорій була категорія чеснот. Людина прилучається до них шляхом пізнання: «що робити?». Сократ шукав причини походження різних чеснот, таким чином прилучившись до соціології. Вся філософія Сократа спирається на питання «що людина повинна робити?», коли раніше всі філософи питали: «що людина повинна знати?».