- •Вступ до менеджменту
- •Категорії менеджерів
- •Головні функції менеджменту
- •Базові управлінські навики
- •Наука і мистецтво менеджменту
- •Історичний контекст менеджменту
- •Класична теорія менеджменту
- •Школа людських стосунків (поведінкова теорія менеджменту)
- •Кількісна теорія менеджменту
- •Ситуаційний підхід
- •Проблеми і вимоги сучасного менеджменту
- •Робоче середовище
- •Внутрішнє середовище
- •Соціальна відповідальність та організації
- •Керування соціальною відповідальністю
- •Види міжнародної економічної діяльності
- •Умови міжнародного бізнесу
- •Чинники культури
- •Керування культурою організації
- •Види планів
- •Варіанти стратегій
- •Використання swot- аналізу для формулювання стратегії
- •Оцінка сильних сторін організації
- •Оцінка слабких сторін організації
- •Стратегія, що ґрунтується на циклі існування продукту
- •Формулювання корпоративної стратегії
- •Стратегія одного продукту
- •Пов'язана диверсифікація
- •Непов'язана диверсифікація
- •Керування диверсифікацією
- •Виконання тактичних планів
- •Постійні плани
- •Альтернативне планування
Види міжнародної економічної діяльності
Фірми можуть обрати різні види міжнародної економічної діяльності, шукаючи порівняльну перевагу в інших країнах, зокрема експорт, імпорт, ліцензування, стратегічне партнерство та прямі інвестиції. У табл. 2.1 наведено переваги та недоліки кожного виду діяльності.
Імпорт та експорт. Експорт, або виробництво продукції на внутрішньому ринку фірми і продаж її в іншій країні, може охоплювати як товари, так і послуги. Імпорт забезпечує надходження товарів, послуг або капіталу у вітчизняну країну з-за кордону. Наприклад, автомобілі (Mazda, Ford, Volkswagen, Mercedes-Benz, Ferrari) та стерео устаткування (Sony, Bang and Olufsen, Sanyo) виробники постійно експортують у інші країни. Багато дистрибюторів вина купують продукцію на виноградниках у Франції, Італії або Каліфорнії та імпортують її до своїх країн для перепродажу.
Ліцензування. Ліцензування - це домовленість, згідно з якою фірма дає змогу іншій компанії використовувати її комерційний знак, торговельну марку, технологію, патент, авторське право або інші активи. Відповідно, ліцензіат платить ліцензійну плату (роялті) залежно від обсягу продажу. Наприклад, Kirin Brewery, найбільший японський виробник пива, хоче розширити міжнародну діяльність, однак побоюється, що внаслідок транспортування пива з Японії цей продукт втратить свіжість. Тому фірма уклала декілька ліцензійних угод з пивоварними заводами на інших ринках. Ці броварні варять пиво, чітко дотримуючись інструкцій японської фірми, а тоді пакують і продають продукт як Kirin Beer. Іноземні пивовари платять Kirin ліцензійну плату за«ужну продану банку. Згідно з такою домовленістю Molson продає Кігіп у Канаді; Charles Wells - в Англії23.
Стратегічне партнерство. У стратегічному партнерстві дві або більше фірм працюють разом заради спільної мети24. Наприклад, Kodak і Fuji спільно з трьома головними японськими виробниками фотоапаратів нещодавно працювали над розробкою нового картриджа для плівки. Ця співпраця дала змогу Kodak і Fuji розділити витрати на наукові дослідження і розробки, уникнути рекламної війни у разі, якби обидві фірми розробляли різні картриджі, і полегшила продаж нових фотоапаратів одночасно із новими картриджами. Спільне підприємство ~ це особлива форма стратегічного партнерства, у якій партнери фактично є спільними власниками нового підприємства. Стратегічне партнерство за кілька останніх років зазнало величезного піднесення.
Прямі інвестиції. Прямі інвестиції є тоді, коли фірма, яка має базу в одній країні, будує або купує виробничі потужності в іншій країні. Тоді іноземне виробництво стає філією фірми. Mercedes-Benz недавно інвестувала 1,1 млрд. дол. на будівництво нового підприємства в Алабамі з виробництва спортивних автомобілів25. Так само Ford і General Motors нещодавно побудували нові заводи у Бразилії26. Головна причина прямих інвестицій - капіталізація на підставі зниження затрат на оплату праці. Метою тут є перенесення виробництва до місця, де дешева робоча сила. Зокрема, японські фірми перемістили велику частку свого виробництва до Таїланду, оскільки там затрати на робочу силу набагато менші, ніж у Японії. Багато фірм США мають maquiladoras - складальні заводи у Північній Мексиці близько до кордону зі США. Мексиканський уряд надає цим заводам особливі податкові канікули, і ця територія заселена робітниками, які погоджуються працювати за дуже низьку платню.
