Динаміка популяцій.

Динамічний популяційний процес включає в себе: народжуваність, чисельність, щільність особин в межах популяційного поля (для рослин), смертність, зміну території.

За сприятливих умов популяція успішно виконує найголовніше завдання живого: розмножуючись збільшувати свою чисельність. Одним з головних завдань екології є передбачення змін стану популяцій, розрахунки її чисельності в майбутньому.

Загальний хід зміни чисельності популяції можна визначити рівнянням:

N_t+1=N_t+B-D+J-E, де:

N – чисельність особин;

В – народжуваність;

D – смертність;

J – імміграція;

Е – еміграція;

t – час.

Врівноважений стан популяції, коли чисельність не перевищує ємності середовища (його ресурсної спроможності) називається гомеостазом популяції.

З

1

2

3

акон розвитку популяцій: популяційний вибух→колапс→стабілізація

1 – популяційний вибух за сприятливих умов;

2 – колапс – за недостатньої кількості ресурсів;

3 – стабілізація.

рис. 2 Зміна чисельності популяції в залежності

від наявності ресурсів

Популяційний вибух – це стрімке зростання чисельності популяції (відбувається за сприятливих умов).

Кількісний розвиток популяції контролюється:

• механізмами взаємодії з іншими популяціями – „хижак-жертва”, „хазяїн - паразит”;

• обмеженістю ресурсів конкретних біотопів.

Колапс – це різке зменшення чисельності популяції після надмірного розвитку. Причини колапсу: висока щільність популяції, нестача ресурсів, внаслідок чого включаються процеси саморегуляції: затримка статевого дозрівання, блокування статевої функції, підвищення агресивності, канібалізм, еміграція. Крім того, при високій щільності у популяцій швидко поширюються епідемії.

Періодичні зміни чисельності популяції називаються популяційними хвилями.

Д ля характеристики динаміки популяції у часі використовують вікові піраміди.

Число особин

1 2 3 4

рис. 3 Вікові піраміди

1,2,3 – зростаючі (прогресивні) популяції;

4 – популяція з від’ємним приростом, регресивна (така, що може вимерти).

Стратегії життя рослин та тварин.

Світ живих організмів дуже різноманітний. Різноманітні не лише форма чи розмір істот, різноманітні пристосування, завдяки яким живі організми вирішують свої головні проблеми – виживання та розмноження. Спробу знайти закономірність у вирішенні стратегій життя в процесі еволюції живих організмів робить концепція r – та k – добору.

У крайніх варіантах r – види – це невеликі організми, з коротким періодом життя, які не піклуються за потомство та спрямовують більшу частину речовин та енергії на розмноження. Головна стратегія їхнього життя – розмноження.

К – види – це великі організми, з тривалим життям, мають мало нащадків і певний час піклуються за них, пізно приступають до розмноження та витрачають на нього лише малу частину ресурсів. Головна стратегія їхнього життя – виживання особин та контроль території, якою вони володіють.

1 – r – стратегія;

2 – k – стратегія.

рис. 4 Криві виживання