Охорона та збереження біорізноманіття.

Біота, або сукупність усіх живих організмів є найважливішою складовою біосфери. Для будь-якої природної системи і біосфери в цілому біологічне різноманіття є головною умовою її стійкості. З ним пов’язана можливість дублювання - заміни одних ланок іншими.

На конференції ООН з питань довкілля і розвитку у Ріо-де-Жанейро в 1992р. було прийнято Конвенцію про біорізноманяття, яка засвідчила, що біорізноманіття має три основні аспекти:

1. Генетичний – сукупність генофондів різних популяцій одного виду.

2. Видовий – сукупність усіх видів, тобто загальний генофонд Землі;

3. Екосистемний – сукупність екосистем планети.

На конференції збереження біорізноманіття було віднесено до числа трьох найважливіших екологічних проблем сучасності:

• збереження біорізноманіття;

• збереження лісів;

• збереження клімату.

Причини зменшення біологічного різноманіття:

1. Надмірна екологічна експлуатація видів – коли з популяцій вилучається більше особин, ніж може утворитись в процесі розмноження: масовий відстріл, хижацький вилов та ін.

2. Руйнування місць проживання під впливом:

• забруднення;

• збіднення ресурсів;

• прямого руйнування: підтоплення, осушення, вирубки лісів, випалювання, перевипасання.

1. Забруднення природного середовища:

• хімічне (ядохімікати, міндобрива, миючі засоби тощо);

• фізичне (шум, вібрації, фізичні поля тощо);

• термічне;

• радіоактивне;

• біологічне (шляхом вселення нових видів).

1. Спрощення природних систем: створення простих агроценозів на місці складних природних систем.

2. Осушення боліт, що призводить до втрати унікальних екосистем.

3. Знищення природної кормової бази.

4. Кислотні опади, що призводять до:

• загибелі рослинності;

• деградації ґрунтів;

• деградації водних екосистем.

Основні заходи по збереженню біорізноманіття.

1. Планування і збалансоване використання земельних ресурсів.

2. Невиснажливе використання природних екосистем.

3. Збереження лісів планети.

4. Раціональне використання ресурсів морів.

5. Зниження рівня забруднення довкілля.

6. Моніторинг.

7. Червоні та Зелені книги.

8. Заповідна справа.

9. Біоконсервація.

10. Збереження генетичної інформації в кріобанках (глибоко заморожених статевих та соматичних клітин).

11. Правовий захист – створення державної та міжнародної правової бази захисту біорізноманіття.

12. Екологічна освіта населення.

Заповідна справа – це теорія і практика організації та збереження заповідних територій різних рівнів. В заповідних територіях охороняються як окремі носії біорізноманіття – популяції, види, екосистеми, так і середовище проживання в цілому. Серед заповідних територій найвищий ранг мають заповідники й національні парки, потім заказники й заповідно-мисливські господарства, а також пам’ятники природи.

Заповідники – це виділені державою території й акваторії, в межах яких охороняються природні об’єкти, що становлять особливу екологічну, генетичну, наукову чи культурну цінність: ландшафти, еталонні ділянки природного середовища, геологічні утворення, угруповання рослин і тварин тощо. Заповідники знаходяться під охороною закону, на їхній території забороняються всі види господарської діяльності.

Заповідники, які являють собою найхарактернішу еталонну ділянку біосфери даної фізико-географічної зони, або біома, де діє режим абсолютного заповідання відносяться до біосферних (еталонних) заповідників. В Україні це: Асканія Нова, Чорноморський та Карпатський заповідники.

Система заходів, спрямованих на збереження генетичної і видової різноманітності шляхом збереження популяційних і видових генотипів окремих особин поза природними місцями проживання – в зоопарках, ботанічних садах, у колекціях культур, тощо – називається біоконсервацією.

Еколого-економічні розрахунки й моделі показують, що збереження генофонду будь-якого регіону можливе лише за умови, що не менше ніж 10-15% його площі зайнято заповідними територіями.

У 1948р. при ООН було створено Міжнародну Червону книгу, куди заносяться дані про всі види рослин і тварин, що опинилися на межі вимирання. В 1980р. побачила світ перша Червона книга України.

Питання для самоконтролю знань.

1. У чому полягає екологічне значення атмосфери?

2. Як утворюються кислотні дощі та до яких наслідків вони призводять?

3. Що таке тепличний ефект та які причини його виникнення?

4. Які причини зменшення густини озонового шару Землі та до яких наслідків може призвести цей процес?

5. Які заходи слід запровадити, щоб поліпшити стан повітряного середовища?

6. У чому полягає екологічне значення гідросфери?

7. Які основні причини дефіциту прісної води на Землі?

8. У чому полягають наслідки забруднення гідросфери?

9. Які екологічні функції Світового океану?

10. Вказати головні шляхи розв’язання екологічних проблем гідросфери?

11. Що таке ґрунт?

12. Які екологічні функції ґрунтів?

13. У чому полягають основні причини деградації ґрунтів?

14. Які заходи можуть зменшити швидкість деградації ґрунтів?

15. У чому полягають шляхи вирішення сировинної проблеми сучасності?

16. Що є основною умовою стійкості природних екосистем?

17. Які аспекти біорізноманіття вам відомі?

18. Які заходи слід запровадити для збереження біорізноманіття в біосфері?

19. Що таке біоконсервація?

20. Якої шкоди може завдати вирубування лісу на берегах річки або озера?

21. Щорічно змивається дощами, здувається вітром 26 млрд.т родючого шару ґрунту, площа пустель щорічно збільшується на 6 млн га. Які заходи можна запропонувати для захисту родючого шару ґрунту?

22. “Навряд чи знайдуться інші тварини, що відіграли таку велику роль в історії Світу, як дощові черви”, - такий висновок зробив Ч. Дарвін. Чому?

Література.

1. Л1 стор. 121-157.

2. Л2 стор. 60-96, 109-131.