9. Екологія людини. Екологічна ніша людини.

Людина завдяки великій чисельності та величезному споживанню природних ресурсів стала головною причиною порушень рівноваги у природі. Зараз людство знаходиться в ситуації гострого протиріччя між своїм біологічним походженням та антибіологічною поведінкою по відношенню до природи, а через неї – і до самої себе.

До цього часу розповсюджено уявлення, що залежність людства від природи з підвищенням його культурного рівня та технічної озброєності зменшується. Це одна з найнебезпечніших помилок. Технічна озброєність ніяк не зменшує потреб людини в продуктах природи – повітрі, воді та їжі, залежить від середовищеутворюючої та середовищерегулюючої роботи живих організмів.

Людина, як і всякий інший вид, є частиною природи й займає свою екологічну нішу. Ця ніша має три аспекти – ніша місця, трофічна й багатовимірна ніша. Нішу місця людство цілком реалізувало, засвоївши всі придатні біотопи на планеті; трофічна ніша також постійно розширюється завдяки успіхам новітніх технологій розведення рослин, тварин, риби, водоростей, грибів тощо. Реалізація багатовимірної ніші пов’язана з генетичним потенціалом людини та взаємодією її з довкіллям. Йде інтенсивна робота по розшифруванню генома людини, відпрацьовано методи вегетативного розмноження людини – клонування, розробляються методики вбудови природних та штучних генів в еукаріотичну клітину, відкрито ген “старіння”, так званий ген-кілер, навіть, випробувано на тваринах методики його блокування. Попри всі успіхи, запобігти смерті від хвороб та агресивного впливу умов навколишнього середовища людина ще не спроможна. Людина ще не навчилася змінювати свій генотип і тому межі його стійкості проти різних факторів середовища залишилися майже такими самими, як і десять тисяч років тому.

Проте, у зв’язку з антропогенною деградацією довкілля, усе менше стає біотопів, де ці фактори перебувають у зоні оптимуму для людини.

Одним із узагальнюючих показників ступеня оптимальності багатовимірної ніші людини є здоров’я. Якщо здоров’я популяції, нації чи людства в цілому погіршується, значить наша багатовимірна ніша стала меншою.

Здоров’я людини.

Протягом еволюції і розвитку цивілізації людство позбавилось конкурентів та багатьох ворогів, значно послабило тиск інфекцій, паразитів та дефіциту біоресурсів. Завдяки технологіям виживання та життєзабезпечення людство змогло багаторазово збільшити свою чисельність та продовжити термін життя. Але незалежність від більшості механізмів природного добору, успіхи гігієни та медицини, спасіння більшості хворих та переведення гострих захворювань у хронічні, заміна захисних сил організму ліками, збереження життя людей з поганою спадковістю, гіподинамія, забруднення довкілля, стреси, куріння, алкоголь, наркотики – все це погано впливало на генофонд виду.

Людство накопичило небезпечний генетичний тягар за рахунок мутацій, більшість з яких би відсіклась природним добором, якби він діяв так, як діє в природних популяціях тварин.

За даними медичної генетики спадковий тягар сучасної популяції людини в середньому складає 5%. При цьому 0,5% новонароджених страждають хромосомними хворобами, більш як 1% - захворюваннями, зумовленими генними мутаціями і більше 3,5% дітей народжуються з спадковою схильністю до хронічних захворювань. Сполучення спадкових хвороб з екологічними джерелами патологій складає такий рівень нездоров’я сучасної людської спільноти, який би в природі був би неможливим без штучних засобів збереження життя.

Встановлено, що на здоров’я людини впливають:

• спосіб життя (50%);

• генетичні (спадкові) фактори (40%);

• фактори навколишнього середовища (10%).

До патологій “способу життя” відносяться хвороби, визвані гіподинамією, фізичним та психоемоційним навантаженням, харчуванням, режимом роботи та відпочинку, соціальними контактами.

Одним з найнебезпечніших джерел захворювань насьогодні є антропогенне забруднення навколишнього середовища, а саме:

• хімічне забруднення (пестициди, мінеральні добрива, важкі метали, побутова хімія, будівельні матеріали, тютюновий дим, нафтопродукти та ін.);

• фізичне забруднення (шум, вібрації, електромагнітне випромінювання, радіація тощо).

Переважна більшість хімічних забруднювачів антропогенного походження належить до ксенобіотиків, які не розкладаються в природі протягом тривалого часу і здатні нагромаджуватись в ланцюгах живлення (кумулятивний ефект). Вони довго не виводяться з організму, акумулюючись в тканинах та органах. Через суттєве збільшення концентрації їхній негативний вплив на організм постійно зростає. Часто проявляється синергічний ефект, коли негативна дія однієї речовини підсилюється наявністю іншої. У процесі метаболізму токсичних речовин можуть утворюватись нові ще більш отруйні.

Усі хімічні речовини є токсичними, якщо вони попадають в організм у значних кількостях. Навіть нешкідливі речовини у великих кількостях становляться шкідливими.

Дуже негативно діють на організм людини і фізичні забруднення: шуми, вібрації, електромагнітне та радіоактивне випромінювання.

Проти ХІХ ст. рівень шуму в містах зріс у тисячі разів. Шуми знижують працездатність, спричинюють захворювання органів слуху, нервової, ендокринної, серцево-судинної систем тощо. Навпаки, спокійна ніжна музика, звуки природи, шум лісу, плескіт води, спів птахів позитивно впливають на стан здоров’я.

Небезпечне для здоров’я людини електромагнітне випромінювання, джерелами якого є телевізори, монітори комп’ютерів, радіолокаційні станції. За напруженості електромагнітного поля 100В/м з’являються головний біль, відчуття сильної втоми, безсоння, неврози та ін.

Дуже велику біологічну активність має іонізуюче радіоактивне випромінювання, воно уражає молекули ДНК, спричинює хромосомні та генні мутації, уражає клітини й тканини, викликає соматичні порушення, що проявляються в опіках, катарактах, зниженні імунітету, розвиткові злоякісних пухлин. Ймовірність мутацій зростає прямо пропорційно поглинутій дозі: у 1998р. після аварії на ЧАЕС вона становила 10%.

Сумарний вплив усіх розглянутих факторів позначається на стані здоров’я нації. За даними Міністерства охорони здоров’я України за період з 1980р. здоров’я населення України погіршилось майже на 30%. З 1987р. середня тривалість життя чоловіків зменшилась на 3 роки, жінок – на 2 роки.