4. Популяційна екологія.

Популяція (англ. популяціон - населення) – це сукупність особин одного виду, що тривалий час живуть на певній території та мають єдиний генофонд.

Частина земної поверхні чи акваторії, в межах якої в природних умовах існує популяція називається ареалом.

Популяція характеризується: чисельністю, народжуваністю, щільність, смертністю, приростом, запасом біомаси на одиницю площі чи об’єму.

Екологічна ніша – це діапазон умов, в яких живе і відтворює себе популяція.

Розрізняють: фундаментальну екологічну нішу – комплекс екологічних факторів, необхідних для даного виду при відсутності конкурентів, та реалізовану екологічну нішу – амплітуда умов, доступних виду в присутності конкурентів.

Структура популяції:

вікова структура – співвідношення різних вікових груп організмів;

статева структура – співвідношення особин різної статі;

генетична структура – якісний та кількісний склад генотипів (алелей), що зумовлюється особливостями потоку генів між тимчасовими ізольованими частинами популяції.

Сукупність генів популяції складає її генофонд. Різні популяції одного виду відрізняються частотами зустрічальності тих чи інших алельних генів. Однією з причин зміни генетичної структури популяції є дрейф генів – випадкова і неспрямована зміна частот зустрічальностей алелей, що може зумовлюватись періодичними змінами чисельності популяції (популяційними хвилями), більш характерний для малочисельних популяцій.

просторова структура – тип і характер розміщення особин даної популяції на території, яку вона займає. Розрізняють розподіл організмів рівномірний і нерівномірний, поодинокий і груповий.

етологічна структура – поведінкові взаємозв’язки в групі тварин, розподіл тварин відповідно до етологічної ієрархії. Етологічна ієрархія – домінування одних особин над іншими (найчастіше в невеликих популяціях тварин при груповому способі життя).

З метою кращого пристосування до умов середовища (добування їжі, захист потомства, розмноження) тварини можуть вести як поодинокий спосіб життя так і утворювати різноманітні форми угруповань.

Поодинока форма існування характерна для зайців, жужелиць, метеликів-кропивниць, сонечок.

Сімейна форма існує у бобрів, ведмедів, вовків, птахів до вильоту, пташенят та ін.

Соціальна група – невелика група тварин (прайд) які живуть разом. Так, леви утворюють невеликі групи, в яких самиці полюють і турбуються про потомство.

Стадо – тривале чи постійне об’єднання тварин, в якому здійснюються всі основні функції життя виду: добування корму, захист від хижаків, міграції, розмноження, виховання молодняку.

Основою групової поведінки є взаємовідносини домінування (ієрархії) – підкорення, заснованого на індивідуальних відмінностях між особинами.

Зграя – тимчасове об’єднання тварин, що утворюється з певною біологічною користю (для захисту від ворогів, добування їжі, міграції тощо).

Колонія – це велике, групове поселення осілих тварин. Колонії бджіл, термітів, мурах мають дуже складну організацію, в якій кожна група виконує свої соціальні функції (добуває їжу, прибирає житло, охороняє і вирощує потомство).

Надорганізми – найвищий ступінь взаємодії організмів у колонії з утворенням єдиної самодостатньої системи. Наприклад, корал – це тисячі крихітних тварин коралових поліпів, що злилися в єдиний кораловий організм.