Глобальна екологічна криза.

Такий стан екосистеми, коли втрачається здатність до саморегуляції та порушується природна динамічна рівновага, називається екологічною кризою.

Наприкінці ХХ ст. екологічна криза набула глобального характеру.

Першопричиною глобальної екологічної кризи сучасності вважають демографічний вибух – різке зростання чисельності населення планети, що призводить до зростання енергопромислового та сільськогосподарського виробництва, які в свою чергу спричинюють: катастрофічне ресурсопоглинання, продукування відходів та забруднення довкілля.

Перед людством постали екологічні проблеми, що вимагають прийняття термінових заходів. До них належать:

• демографічний вибух – некероване зростання населення планети призводить до виснаження ресурсів, забруднення навколишнього середовища, негативних кліматичних змін, зменшення біорізноманіття тощо.

• забруднення навколишнього середовища – негативно впливає на глобальні процеси в біосфері, колообіг речовин, стан озонового шару, ґрунтів, стан водних екосистем, біорізноманіття, здоров’я людини.

Захист природи від забруднення забезпечується процесами самоочищення: розбавлення, розсіювання, окислення, осадження шкідливих домішок, їх поглинання ґрунтом, океанами, перетворенням живими організмами: рослинами, бактеріями тощо.

Основні типи забруднень:

• Хімічне – надходження до навколишнього середовища хімічних речовин, хімічних елементів та сполук штучного походження, які порушують процеси кругообігу речовин та енергії.

Речовини, штучно створені людиною – ксенобіотики є „чужими” для природи, оскільки вона не має механізмів їх розкладу. Тому, попадаючи в організми, вони накопичуються. Мігруючи по ланцюгах живлення ксенобіотики, при переході на вищі трофічні рівні, підвищують свою концентрацію – кумулятивний ефект, та визивають мутації, хвороби, вимирання організмів.

• Фізичне – шум, вібрації, зміни теплових, електричних, електромагнітних, гравітаційних, світлових, радіаційних полів, що створює людина.

• Біологічне – поява не властивих екосистемам організмів.

Особливим випадком є мікробіологічне забруднення, пов’язане з розвитком паразитичної мікрофлори.

До негативних наслідків забруднення навколишнього середовища належать:

• кліматичні зміни – потепління клімату викликане тепличним ефектом внаслідок забруднення атмосфери вуглекислим газом, метаном, озоном, водяною парою тощо, що може спричинити зміни кліматичних зон, перерозподіл опадів, підвищення темпів еволюції мікроорганізмів тощо.

• кислотні опади – утворюються внаслідок забруднення атмосфери оксидами нітрогену та сульфуру та призводять до деградації ґрунтів, водних екосистем, загибелі рослинності, захворювань, руйнування будівель.

• руйнування озонового екрану атмосфери – виникає внаслідок забруднення атмосфери фреонами та іншими хімічними забруднювачами, та негативно впливає на живі організми, на урожайність сільськогосподарських культур, на здоров’я людей.

• проблема відходів - більшість відходів, що виробляються людиною, не переробляються природою, а нагромаджуються, отруюючи організми та довкілля. Ксенобіотики дуже повільно руйнуються в природі: скло зберігається до 1000 років, пластмаса – до 500 років, поліетилен – 200 років, консервні металеві бляшанки – 100 років, папір – 2-10 років.

• деградація ґрунтів – втрата родючості, що відбувається внаслідок вітрової та водної ерозії (видування та вимивання верхнього родючого шару), внаслідок засолення (при надмірному зрошування), внаслідок перехімізації та фізичної деструкції (витоптування худобою, ущільнення колесами техніки, екстенсивне переорювання, розробка кар’єрів).

• спустелювання – виснаження екосистем в посушливих та арктичних районах. Проявляється в деградації природних біомів та втраті родючості ґрунтів. До основних причин цього процесу належать: перевипасання худоби, вирубування рослинності, геологічні розвідки, ущільнення колесами техніки (в тундрі).

• загибель водних екосистем – спричинюється глобальним забрудненням водойм, підвищенням кислотності води, хижацьким промислом риби.

• знищення лісів – призводить до зміни гідрологічного режиму місцевості; виникнення повеней та селей, зникнення видів;

• зменшення біологічного різноманіття – відбувається внаслідок забруднення природного середовища:

• руйнування місць проживання;

• надмірної експлуатації природних систем.

• погіршення генофонду людства – накопичення мутацій та зростання кількості генетичних хвороб.