10. Індивідуальні завдання

Тематика рефератів

1. Проблеми і перспективи культурної персонології.

2. Розвиток знань про особу в історії культури.

3. Міфологічні і літературні джерела знань про особу.

4. Історико-філософська динаміка пізнання особи.

5. Тема культури в психологічних теоріях особи.

6. Культурно – психологічні акценти в теорії архетіпов К.Г. Юнга.

7. Духовність особи як проблема культурної персонологиі.

8. Мистецтво як джерело знань про особу.

9. Творчість і авторство особи в культурі.

10. Особа як творець текстів культури.

11. Самопізнання особи в культурі.

12. Життя особи на перетині культур.

Тематика есе:

1.Особове заперечення і затвердження життя.

2.Цінність дитинства в життєвому розвитку особи.

3.Життєві критерії дорослішання особи.

4.Поняття «Творчого стилю життя».

5.Об'єктивна і суб'єктивна картина життєвої спроможності особи.

6.Моменти індивідуального мешкання своєї недосконалості.

7.Вплив усвідомлення «можу» і «не можу» на життєві рішення.

8.Экзистенція життя, смерті і безсмертя.

9.Нарциссичний життєвий сценарій.

10.Етичні критерії самооцінки життя.

11.Архетіпи життєвих втрат і придбань особи.

12.Руйнівні сценарії індивідуального життя.

13.Психологічні характеристики критичних ситуацій і подій життя.

14.Мотиваційно – смислова лінія життя.

15.Архетипічні варіанти життя Героя.

16.Досвід аналізу значущої життєвої ситуації.

17.Жизненные діалоги «Я – Інший».

18.Культурные символи успішного життя.

19.Відношення до себе в текстах самопізнання особи.

20.Життєва роль вражень особи.

21.Приклад герменевтики життєвої суперечності особи.

22. Особова ціна життєвих досягнень особи.

23. Феноменологія переживань любові літературних героїв.

24. Простір проживання критичної життєвої ситуації.

25. Як досягти автентичного життя?

26. Модель особової рефлексії поточного життя.

27.Критерії повноти життя тут – і – зараз.

28.Життєве зростання і зрілість дорослої особи.

29.Сучасні форми деперсоналізації.

30.Персонологічні критерії високої якості життя.

11. Методи навчання

Необхідні знання та навички опановуються студентами шляхом проведення навчальних занять у формі міні-лекцій, інтерактивних занять, використання електронних презентацій, показу відео-матеріалів, участі у соціальних проектах, а також індивідуальних занять та консультацій і самостійної роботи (дослідницькі міні-групи, вивчення наукової літератури). Починаючи вивчення курсу, необхідно, перш за все, ознайомитися зі змістом програми, що дозволить зрозуміти структуру і внутрішню логіку навчального курсу, визначитися з обсягом роботи і вимогами до знань. Під час роботи над кожною темою рекомендується керуватися вказаним розділом у програмі, відповідними питаннями для самоконтролю і в розрізі викладених в них вимог вивчати матеріал, використовуючи рекомендовану літературу.

На кожне семінарське заняття виділяються тема, формується конкретна мета роботи, основні питання, що будуть розглядатись під час роботи, конкретизуються основні наукові поняття та терміни, пропонуються теми наукових повідомлень та електронних презентацій, вказується список рекомендованої літератури. Кожне семінарське заняття має свою структуру та обов’язково містить форми інтерактивної роботи, елементи тренінгу та моделювання ситуацій.

Завдання здебільшого виконуються у малих групах, що сприяє більш глибокому зануренню студентів у навчальний матеріал та виробленню навичок колективної співпраці. Крім того, передбачено проведення семінарських занять у формі наукових конференцій, де кожен студент виступить з доповіддю у формі тез, виступ супроводжується електронною презентацією. Зміст і рівень виконання роботи обговорюються в аудиторії спільно, всією групою.

З кожної теми на семінарські заняття виноситься ряд запитань, до яких студенти повинні бути підготовленими.

Семінарську роботу потрібно будувати так, щоб студенти поза аудиторним часом за рекомендованою літературою ознайомились з теоретичним матеріалом за темою, існуючим досвідом роботи. Це дасть можливість цілеспрямовано і ефективно представити вивчений матеріал в аудиторії. Підготовка електронних презентацій навчальних матеріалів буде сприяти виробленню навичок самостійної роботи, формуватиме уміння виокремлювати головне та другорядне, класифікувати явища та фактори, розвиватиме здатність бачити причино-наслідкові зв’язки процесів.

На першому занятті доцільно об‘єднати студентів у чотири міні-групи по 5-7 осіб, що будуть працювати над дослідженням окремих тем та колективно виконувати завдання. Малі групи можуть бути як постійними під час вивчення усього курсу, так я змінюватися залежно від типу виконання завдань.

При виконанні індивідуальних завдань (тези, повідомлення, електронні презентації) студент повинен проявити повну самостійність, тому ми попередньо рекомендуємо: глибоко вивчити рекомендовану літературу; продумати правильність і доказовість тих чи інших положень, що висувають автори; продумати і скласти детальний план роботи; виділити в них загальне і особливе, узагальнити вивчений матеріал у відповідності до теми; підготувати необхідні для роботи ілюстрації, вдало використати особисті спостереження, власний досвід.

Виконання колективних завдань (розробка соціальних проектів) передбачає роботу студентів у складі малої групи, що сприяє процесу обміну інформацією, виявляє різні точки зору, актуалізує особистий досвід студентів, підтримує активність, дає можливість поєднати теорію та практику, сприяє взаєморозумінню, заохочує до творчості та самостійності. Робота у малих групах будується за принципами діалогічної взаємодії, співробітництва та кооперації, активно-рольової діяльності, тренінгової організації навчання.

Семінарські заняття повинні сформувати у студентів систему теоретичних знань, який передбачає точність наукових визначень, правильність їх розуміння, уміння оперувати ними, вміння застосовувати теоретичні знання в процесі виконання різних видів роботи та практичні уміння використовувати інтерактивні технології, що відповідають віковим особливостям молоді, організовувати ігрові методи, використовувати тренінг.

Самостійна робота студентів має за мету більш глибоке засвоєння ними теоретичних та аналітичних основ курсу, розвиток творчого мислення, набуття навиків та вмінь у самостійному виборі різних методів пізнання. Самостійна робота тісно узгоджується з лекційним курсом і проводиться за усіма основними темами.

Самостійна робота передбачає конкретні визначені викладачем питання теми та творчі практичні завдання, які студент готує самостійно. Наслідки самостійної роботи студенти викладають у рефератах, презентаціях, повідомленнях на семінарських заняттях, у співбесідах з викладачем.

Основними формами самостійної роботи студентів є: опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу; вивчення окремих тем або питань, що передбачені для самостійного опрацювання; опрацювання навчальної та методично-навчальної літератури; вивчення законодавчих і нормативних актів, підготовка до практичних занять; виконання творчих завдань та проектів, підготовка реферативних робіт та їх презентація; підготовка до підсумкового контролю.

Працюючи самостійно слід скористатися підручниками, посібниками, періодичними виданнями, науково-довідниковими виданнями, можливостями Інтернету. Обов’язковою умовою самостійної роботи є застосування знань, набутих при вивченні інших тем курсу, а також інших соціально-педагогічних дисциплін.

В процесі самостійної роботи слід проявляти творчість і вміння відстоювати власну точку зору. В сучасних умовах навчального процесу великого значення набуває самостійна робота студентів, спрямована не тільки на краще засвоєння ними фактичного матеріалу, вміння аналізувати його та робити певні висновки та узагальнення, а й на вміння практично застосовувати набуті знання, самостійно моделювати майбутню професійну діяльність.