15. Поняття держави у конфуціанстві.

Див.питання 13. Як такого – визначення нема. Можна основне навести і полити водичку.

16. Ідеальний суспільний устрій у Лао-цзи.

Лао-цзи (579-499 до н. е.).

Поширеною течією давньокитайської державно-правової думки був даосизм - філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному божественному законові дао.

Його постулати викладено у трактаті "Дао де цзін " (Ш ст. до н. е.), авторство якого приписують Лао-цзи . Дао - найвищий безликий абсолют. Держава, суспільство і людина - природна частина дао і космосу. Всі вони підпорядковуються законам вічності. Цивілізація і всі її надбання - це штучні утворення, що протистоять природному порядку. Тому істинна мудрість - це затворництво, відмова від усього штучного. Держава повинна бути маленькою, державою-селом, а народ - безграмотним, неписьменним, недоумкуватим що дасть змогу зробити головними методами державного управління "мудрість простоти", засновану не на знаннях, а на інтуїції, а також "неддяння", тобто інертність адміністрації, створення розумним і проникливим правителем умов для стабільного природного розвитку суспільства без штучного пришвидшення природних процесів активністю провідників держави.

Усі існуючі в суспільстві недоліки Лао-цзи вважав наслідком відхилення від істинного дао, що розглядав як спонтанний засіб відтворення природного права, природної справедливості. Мислитель радив і правителям, і підлеглим цілковито підпорядкувати свої дії спонтанності. Правителям він рекомендував бездіяльність: найкращий уряд той, який найменше править. Народові пропонував аполітизм, відсторонення від справ держави й суспільства. З огляду на це Лао-цзи вважають одним із перших представників анархізму. Водночас він не закликав до знищення держави, повстання проти неї, а лише постулював консервативно-утопічну ідею - всім разом довіритись дії космічного закону дао. Даосизм критикував керівників держави за те, що вони занадто діяльні, встановлюють податки, приймають заборонні закони, ведуть війни. Пропонували такий варіант керівництва, коли кращим правителем вважався той, про якого народ знає лише те, що він існує. Лао-цзи виступив проти прогресу, вважав, що селитися треба ближче до землі, оскільки в давнину жити у маленьких розрізнених селах означало відмовитись від засобів виробництва, відучити народ від знань. Важко управляти народом, коли в нього багато знань.

В основі суспільного устрою, за Лаоцзи, не має бути насилля й примусу. Добрі люди прагнуть до порозуміння. Свобода і злагода – невід’ємні природні основи суспільства, які диктуються небесним дао. Ідеальний правитель повинен бути скромним, йому потрібно відмовитися від розкоші, надлишку, марнотратства. У своїх діяннях він має бути тотожним дао, повинен дозволити дао бути провідним, а самому бути керованим.

17. Лао-цзи про природне і позитивне право.

Природне право (лат. lex naturalis) — в теорії права — теоретична доктрина, за якою головним джерелом права є сама природа, а не воля законодавця. ^[1] Також термін визначає і само право, задане природою. Людині природні права належать від народження, вони закладені в самій її сутності й однакові для всіх.

Природне право протилежне позитивному праву, визначеному законодавством у рамках правової системи конкретної держави.

Природне право — це висхідні принципи, на основі яких приймаються чинні норми і на підставі котрих здійснюється їхнє оцінювання. Це відбувається з урахуванням ієрархії цінностей, яку подає філософія, вирішуючи питання про ставлення людини до оточення, в тому числі й ціннісне. Норми природного права, маючи максимально широке, універсальне значення, адресовані до всіх без винятку правоздатних суб'єктів і закликають дотримуватись закріплених у них приписів, тому що останні відповідають вимогам вищої, абсолютної справедливості.^[2]

Це по Вікіпедії. А тепер йдемо логічно з того, що вона казала на парі. Природне право з Лао-цзи воно є спотвореним. А справжнім він вважав те, що було волевстановлене, дано людиною у законі. Якось так. Хоча, як на мене, фігня