5.1 Екологічний моніторинґ на землях сільськогосподарського призначення

Забруднення ґрунтів можна поділити на два види: перший, пов’язаний із викидами підприємств промисловості, енергетики й автотранс­порту, другий – із застосуванням у сільськогос­подарському виробництві хімічних засобів захис­ту рослин і мінеральних добрив.

У результаті земельної реформи земля переда­на селянам у приватну власність, їм надано право вільно розпоряджатися своїми земельними ділян­ками за різними формами господарювання, виробляти на них сільськогосподарську продукцію.

Найбільше земельних ресурсів України вико­ристовує сільське господарство. Його земельно-ресурсний потенціал налічує 41,8 млн. га сіль­ськогосподарських угідь (69,3 % території краї­ни), в тому числі 32,6 млн. га ріллі (54 %), 7,9 млн. га природних кормових угідь – сіножатей і пасо­вищ (13,1 %). До обробітку залучені малопро­дуктивні угіддя, включаючи прируслові луки, пасовища та схилові землі. Якщо на нашу дер­жаву в Європі припадає 5,7 % території, то її сільськогосподарські угіддя становлять 18,9, а рілля – 26,9 %. Сільсько­господарські землі, які входять до адміністра­тивно-територіальних одиниць, наведено в таблиці 5.1.

Нині головним завданням з охорони земель є збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічних цінностей природних і набутих якос­тей земель. З метою забезпечення екологічної безпеки громадян необхідно прийняти відповідні нормативи та стандарти, які визначатимуть вимоги щодо якості земель, допустимого антропо­генного навантаження на ґрунти і допустимого сільськогосподарського освоєння земель. Відпо­відно до Земельного кодексу України в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрун­тів встановлюються такі нормативи:

• оптимального співвідношення земельних угідь;

• граничнодопустимого забруднення ґрунтів;

• якісного стану ґрунтів;

• показники деградації земель та ґрунтів.

Таблиця 5.1 – Сільськогосподарські землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, тис. га

Адміністративні утворення	Кількість власників землі та землеко­ристувачів	Загальна площа земель, усього	Сільськогосподарські землі
			усього	у тому числі сільськогосподарські угіддя
				усього	із них
					рілля	пере­логи	багато­річні на­садження	сіножаті	пасовища
Автономна Республіка Крим	683 407	2608,1	1860,7	1798,1	1204,5	31,9	102,2	2,1	457,4
Області:
Вінницька	1 368 979	2649,2	2070,3	2020,0	1730,5	0,3	51,3	50,9	187,0
Волинська	617370	2014,4	1100,4	1067,2	688,0	1,7	п,з	155,3	210,9
Дніпропетровська	1 345 383	3192,3	2583,8	2513,6	2112,1	—	56,9	18,3	326,3
Донецька	1 815 890	2651,7	2098,4	2048,5	1660,9	—	62,7	41,0	283,9
Житомирська	890313	2982,7	1672,5	1595,2	1094,8	117,3	23,1	146,2	213,8
Закарпатська	549 394	1275,3	480,6	464,0	199,8	—	28,1	92,8	143,3
Запорізька	869 032	2718,3	2305,3	2243,1	1894,6	—	39,6	87,4	221,5
Івано-Франківська	864 844	1392,7	650,3	636,8	408,5	1,4	16,0	81,7	129,2
Київська	1 192775	2812,1	1806,6	1676,1	1385,3	8,5	40,6	113,4	128,3
Кіровоградська	738 736	2458,8	2092,9	2043,6	1772,9	—	28,6	24,2	217,9
Луганська	1 159539	2668,3	1967,0	1920,0	1372,5	14,4	31,8	56,8	444,5
Львівська	1 133 179	2183,1	1305,0	1275,5	840,2	8,7	22,9	152,4	251,3
Миколаївська	595 406	2458,5	2062,6	2013,1	1695,4	8,9	37,0	4,9	266,9
Одеська	915094	3331,3	2660,3	2591,8	2075,1	10,7	98,1	51,9	356,0
Полтавська	810939	2875,0	2244,6	2186,2	1772,1	37,1	29,5	158,5	189,0
Рівненська	577081	2005,1	973,0	936,9	649,8	15,9	12,0	124,1	135,1
Сумська	851 317	2383,2	1751,5	1710,1	1284,7	—	24,8	228,8	171,8
Тернопільська	710409	1382,4	1080,1	1055,4	864,1	11,1	15,0	38,5	126,7
Харківська	1 349 450	3141,8	2484,7	2423,8	1956,9	0,2	50,1	116,2	300,4
Херсонська	537 855	2846,1	2033,5	1969,8	1770,8	—	29,3	9,5	160,2
Хмельницька	827 980	2062,9	1606,8	1570,4	1254,2	1,0	41,0	139,6	134,6
Черкаська	716 112	2091,6	1493,0	1456,1	1282,3	3,7	28,3	66,4	75,4
Чернівецька	578411	809,6	484,5	474,5	339,8	—	26,2	38,8	69,7
Чернігівська	792 997	3190,3	2164,9	2107,7	1348,0	103,6	25,0	334,9	296,2
м. Київ	59512	83,6	5,8	5,6	1,1	—	3,2	1,2	0,1
м. Севастополь	133230	86,4	28,0	26,4	11,0	—	10,6	0,6	4,2
Україна	22 684 634	60 354,8	43067,1	41 829,5	32 669,9	376,4	945,2	2336,4	5501,6

Існуюча в даний час загальнодержавна мере­жа спостереження за забрудненням природного середовища дає нам лише загальну оцінку стану забруднення, що неґативно впливає на здійснен­ня конкретних природоохоронних заходів, які не­обхідно провести. Організація системи екологіч­ного моніторинґу нині знаходиться не в найкра­щому стані. Головний недолік цієї системи – від­сутність завершеної науково обґрунтованої методології й необхідної технічної інфраструкту­ри, а також належної спостережної мережі.

Використання засобів аерокосмічного моніто­рингу дасть змогу мати достовірну і своєчасну інформацію про стан земельних ресурсів певної місцевості. У даний час відома й важлива роль, яку здатні відіграти в цьому методи дистанцій­ного зондування поверхні Землі (ДЗЗ) та її атмос­фери, реалізовані із використанням засобів кос­мічної техніки. Ці методи мають значні переваги: забезпечують високу інформативність одержа­них зображень, можливість одночасного охоп­лення спостереженням значних площ і оператив­ність передачі одержаної інформації на приймальні пункти, доступність організації зйомки (підбором відповідного спектрального діапазону вимірювальної апаратури) практично за будь-яких умов освітленості залежно від сезонних та добових факторів.

Нині розроблені програми реґіонального кос­мічного моніторинґу. Використовуючи їх, можна розв’язувати такі завдання, як:

• контроль земельних ресурсів і стану сільсько­господарських посівів за допомогою використан­ня знімків, зроблених із космічних апаратів;

• оцінка врожайності та контролю за станом по­сівів озимих культур;

• моніторинг водозабезпечення ґрунту й стану земель.

Космічні знімки також можуть дати важливу інформацію для прогнозування можливих стихій­них лих, які значно вплинуть на врожайність.

Не менш важливим є використання дистан­ційних методів для оцінки масштабів і наслідків надзвичайних ситуацій. За їх допомогою можна терміново оцінити на великих площах характер та ступінь наслідків, масштаб затоплення й інші зміни на місцевості. Така інформація також не­обхідна для вжиття заходів щодо ліквідації на­слідків катастроф.

Способи одержання, опрацювання, нагромад­ження і використання екологічної інформації по­винні ґрунтуватися на сучасних принципах сис­темного аналізу з використанням методів мате­матичного моделювання, засобів інформатики та обчислювальної техніки. Вся інформація, що над­ходить у результаті спостереження, підлягає опрацюванню з визначенням небезпечних діля­нок і заходів щодо усунення неґативних на­слідків.

Екологічний моніторинґ буде ефективним тільки в тому разі, коли вся інформація, яка на­громаджуватиметься й систематизуватиметься у банку даних, буде оцінюватися, прогнозуватися і реґулювати стан сільськогосподарських угідь з питань охорони земель.