Загибель та дефоліація лісів

Карта де­фоліації лісів має містити показники поши­рення та ступеня дефоліації лісів і відобража­ти чинники дефоліації. Відображення дефоліаційних процесів на території України набуває важливості після впровадження пан’європейської програми моніторингу ста­ну дефоліації лісів.

Найбільших мас­штабів це негативне явище набуває у півден­них і південно-східних регіонах країни, особ­ливо в Херсонській, Миколаївській, Донецькій та Луганській областях, де воно ся­гає 2-5 га на тисячу гектарів щороку й пере­вищує темпи лісовідновлення на 20-50 %.

Основні причини таких високих тем­пів знеліснення криються в посушливості клімату цих областей та поширенні монокультурних соснових насаджень, що прояв­ляється в частих посухах та лісових поже­жах. Розповсюдження монокультури сосни спричинило значні темпи загибелі лісів також у поліських областях, де ослаблені ліси потерпають від погодних умов, пожеж, хво­роб та шкідників. Неблагополучними є також західні регіони країни, де щороку гине 0,6-2,0 га лісів на тисячу гектарів, проте тут ос­новні причини загибелі – природні. Між тим, за практично повної відсутності загибелі лісів від пожеж, з антропогенних чинників тут переважають отруйні промислові викиди.

Лісові пожежі, шкідники та хвороби лісів

Такі негативні явища, як лісові пожежі та поширення шкідників і хвороб лісу, слід відображати на окремій карті. На ній спосо­бом двох накладених картограм відобра­жується:

• кольором – ступінь ураженості лісів шкідниками та хворобами (площа осередків на 1000 га лісу);

• штрихуванням – частку лісових пожеж (середньорічна площа лісових пожеж на 1000 га лісу);

• картодіаграмою – се­редньорічну площу осередків шкідників і хвороб та структуру ураженості за типами шкідників (хвоєгризучі, листогризучі, інші) та хвороб (коренева губка, інші), динаміку середньої площі пожеж за областями, а також динаміку враженості та динаміку лісових пожеж – окреми­ми графіками на врізці карти.

Збереження біорізноманіття лісів

Охорону лісів доцільніше розглядати як комплекс за­ходів зі збереження біорізноманіття лісів. До таких належать:

• охорона рідкісних та зникаючих видів лісової біоти;

• інвентари­зація та охорона особливо цінних лісових масивів, де зберігається дика природа;

• моніторинг екостану лісів.

До серії карт охорони лісів слід включи­ти карти ареалів та окремих місцезростань рідкісних і зникаючих видів лісової біоти, зокрема дерев та чагарників, таких як мод­рина польська, сосни кедрова (європейсь­ка), крейдяна і Станкевича, тис ягідний, ялівець високий та смердючий, фісташка туполиста, бруслина карликова тощо.

Лісові території, де зберігається дика природа, виділяються за результатами комплексних досліджень, основою яких має стати ГІС-аналіз таких картографічних матеріалів, як топографічні карти, картосхе­ми лісовпорядкування та космічні знімки високої роздільної здатності. Лісові масиви дикої природи відображуються на карті “Охорона дикої природи лісів” спосо­бом значків або ареалів, залежно від площі. На цій же карті для порівняння слід відобразити території та об’єкти при­родно-заповідного фонду, які виконують лісоохоронні функції.