Т ема: Класифікація державних позик та джерела їх погашення.

План:

1. Класифікація державних позик.

2. Джерела погашення державних позик.

1. Класифікація державних позик.

Державні позики є основною формою державного кре­диту. Класифікація державних позик здійснюється за такими ознаками:

1. за правовим оформленням розрізняють:

1. державні позики, що оформляються підписними зобов'язаннями або надаються на під­ставі угод (безоблігаційні) - угодами оформляються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових ін­ституцій;

2. державні позики, забезпечені випуском цінних паперів (облігаційні) - за допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінансовому ринку.

2. залежно від розміщення позик їх поділяють на:

2.1. внутрі­шні — на внутрішньому фінансовому ринку (надаються юридич­ними і фізичними особами даної країни та нерезидентами);

2.2. зов­нішні — надходять ззовні від урядів, юридичних і фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фінансових інституцій.

3. за правом емісії розрізняють:

3.1. державні - випускають центральні органи управління та на­ходження від них спрямовуються в Державний бюджет;

3.2. місцеві позики - випускають місцеві органи управління і мобілізовані ко­шти спрямовуються у відповідні місцеві бюджети.

4. за характером використання цінних паперів бувають:

1. ринкові - облігації (казначейські зобов'язання) ринкових позик вільно купуються, продаються і

перепродаються на ринку цінних паперів;

4.2. неринкові позики - не допускають вихо­ду цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх пере­продати.

5) залежно від установлення забезпеченості державні позики поділяють на:

5.1. заставні позики - відображають один з головних принципів кредитування — матеріальної за­безпеченості та забезпечуються державним майном чи конкретними доходами;

5.2. беззаставні позики - не мають конкретного матеріального забезпечення, їхня надійність визначається авто­ритетом держави, її статусом у світовому співтоваристві;

6. відповідно до терміну погашення заборгованості розріз­няють:

1. короткострокові (термін погашення до одного року);

2. середньострокові (від 1 до 5 років);

3. довгострокові (понад 5 років).

6. за характером виплати доходу державні позики поді­ляють на:

7.1. відсоткові - дохід виплачується у ви­гляді позикового відсотка. При цьому може встановлюватись як твердо фіксована на весь період позики ставка, так і плава­юча, тобто така, яка змінюється залежно від різних чинників, насамперед попиту і пропозиції на кредитному ринку. Виплата процентного доходу здійснюється на купонній основі. Вона може проводиться щорічно, раз на півріччя, щоквартально.

7.2. виграшні - виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів-виграшів. Дохід у такий спосіб отримують не всі кредитори, а тільки ті, чиї облігації виграли. Така система доцільна при незначних сумах позики, що припа­дають на одну особу, унаслідок чого відсотковий дохід не мо­же істотно стимулювати надання позики державі.

7.3. дисконтні (з нульовим ку­поном) - позики характерні тим, що державні цінні папери купуються з певною скидкою, а погашаються за номінальною вартістю. За­значена різниця формує дохід кредитора. За такими цінними паперами відсутні купони, тому їх ще називають облігаціями з нульовим купоном.

8. за характером погашення заборгованості розрізняють:

8.1. од­норазову виплату;

8.2. виплату частинами. У разі погашення части­нами може застосовуватися три варіанти. Перший — позика по­гашається рівними частинами протягом кількох років. Другий — позика погашається щоразу наростаючими сумами. Третій — щоразу сума зменшується. Другий варіант застосовується тоді, коли передбачається в перспективі щорічне зростання доходів держави, третій — навпаки, коли доходи будуть зменшуватися чи зростати державні видатки;

8. залежно від зобов'язань держави в погашенні боргу розрі­зняють позики:

9.1. з правом дострокового погашення - дає змогу державі враховувати ситуацію на фінансовому ринку;

9.2 .без права дострокового погашення.