3. За специфікою регулювання:

- Звичайна торгівля і відповідний торговельний режим виникають в умовах відсутності торговельних, торговельно-економічних угод і домовленостей між країнами. Крім підвищеної ставки митного оподаткування, у торговельних відносинах за цих умов застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків – кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна (непільгова) система оподаткування імпортних товарів тощо.

- Торгівля в режимі найбільшого сприяння передбачає, що держави, які домовляються, надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним з головних принципів діяльності країн, що приєднатися до СОТ.

- Дискримінаційна торгівля виникає унаслідок застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера.

- Преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій взаємно або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі з метою спрощення міжнародної торгівлі. В таких випадках країна на одні й ті ж товари встановлює пільгові митні тарифи для торгівлі в зоні преференційної торгівлі та звичайні – для торгівлі з рештою країн. Преференційна торгівля є найпростішою формою міжнародної економічної інтеграції. Зона вільної торгівлі на відміну від преференційної угоди передбачає повну ліквідацію митних бар’єрів у взаємній торгівлі. Україна підписала угоди про утворення зон вільної торгівлі з багатьма країнами СНД, зокрема з Росією, Молдовою, Білоруссю тощо. Підписання таких угод дійсно пожвавило взаємну торгівлю з цими державами. Слід зазначити, що використання режимів преференційної та вільної торгівлі часом має для країни негативні наслідки через низьку конкурентоздатність її товарів. Тому часто доводиться компенсувати знижені або відмінені митні тарифи системою квот.

Сучасний розвиток міжнародної торгівлі характеризується різноманіттям видів зовнішньоекономічних операцій.

Зовнішньоекономічна операція – це комплекс дій контрагентів різних країн, що спрямовуються на підготовку, укладання та виконання торговельної, науково-виробничої, інвестиційної або іншої угоди економічного характеру.

Міжнародні економічні операції залежно від виконуваних функцій поділяються на основні – здійснюються між безпосередніми учасниками операції, та забезпечувальні (допоміжні, зазвичай стосуються просування товарів на ринку) – пов'язані з переміщенням товару до покупця.

Схему видів основних і забезпечувальних операцій зображено на рис. 1.

Формою зв'язку між виробниками продукції різних країн виступає зовнішня торгівля. Зовнішньоторговельні операції - це операції між виробниками продукції різних країн, предметом яких є обмін (торгівля) в матеріально-речовій формі. Становлять переважну більшість усіх міжнародних економічних операцій. Для їх реалізації необхідно виконати відповідні взаємопов'язані дії: знайти покупця; підписати з ним угоду, в якій обговорити всі умови (товар, його кількість і якість, ціну, терміни поставок і йод.); виконати договір, тобто підготувати товар до постачання, доставити його покупцеві, провести розрахунок за доставлений товар. Зміст зовнішньоторгової операції полягає в сукупності виконання цих дій.

Рисунок 1 – Схема видів зовнішньоекономічних операцій

Суб'єкти зовнішньоторговельних операцій – це підприємства, фірми, організації, котрі одержали від держави право виходу на зовнішній ринок.

Об'єкти зовнішньоторговельних операцій – матеріальні процеси, що мають місце під час обміну товарами, послугами, результатами виробничого і науково-технічного співробітництва. Ці об'єкти визначають види зовнішньоторговельних операцій на світовому ринку.

Схему видів зовнішньоторговельних операцій наведено на рис. 2.

Рисунок 2 – Види зовнішньоторговельних операцій

Охарактеризуємо коротко кожен з них.

1. Експортна операція – продаж і вивезення товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагенту.

Імпортна операція – закупівля і ввезення іноземних товарів для реалізації їх на внутрішньому ринку країни-імпортера або для виробничого застосування підприємством-імпортером.

Експортно-імпортні операції здійснюються безпосередньо між контрагентами (прямий метод) або через посередників (непрямий метод).

Реекспортна операція – це продаж і вивезення за кордон раніше ввезеного товару, який не піддавався ні якій обробці в реекспортуючій країні.

Реімпортна операція – придбання і завезення з-за кордону раніше експортованого товару, який не зазнав там ніякої переробки чи доробки.

Зустрічна торгівля – операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів товари або послуги на частину або повну вартість експортованих товарів, тобто закупівля продукції супроводжується зворотним постачанням товарів з метою досягнення експортно-імпортного балансу.

Операція натурального обміну (бартер) – це безвалютний обмін одного чи різних видів товарів на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару чи товарів без використання фінансового механізму взаємних розрахунків.

Комерційна компенсація – операція, при якій партнери обмінюються товарною продукцією, враховуючи її конкретну грошову вартість, а розрахунки здійснюють шляхом заліку взаємних вимог, тобто передбачає взаємне постачання товарів за однакову вартість.

Зустрічні закупівлі – операція, при якій продавець бере зобов'язання теж придбати товари або забезпечити закупівлю третьою стороною товарів на певну суму в країні покупця.

Авансові закупівлі – операція, відповідно до якої сторона, що зацікавлена у продажу своїх товарів у вигляді авансових поставок, надає визначеному покупцю (партнеру) початково незначні партії товару на підставі відповідних договорів. Товари можуть надаватись на засадах передоплати, неповної оплати або авансом з оплатою після продажу товару стороною-покупцем. Покупець, у ролі якого найчастіше виступають торговельні організації, зацікавлений у розширенні свого асортиментного торгового набору та можливостями завоювання регіонального й товарного ринків, здійснює авансові закупки як додатковий засіб розширення своєї діяльності і набуття додаткових прибутків без додаткових капіталовкладень. У договорах авансової закупівлі товарів можуть передбачатись умови проведення маркетингових акцій з метою вивчення і прогнозування кон’юнктури ринку, формування попиту населення.

Співробітництво на компенсаційній основі – постачання експортером на кредитних умовах комплектного обладнання, ліцензій, надання інжинірингових послуг з подальшим погашенням імпортером вартості обладнання, ліцензій, інжинірингових послуг і кредиту за рахунок виторгу від зустрічного постачання виробленої на цьому устаткуванні продукції (просте співробітництво) або коли під час здійснення довгострокової великомасштабної операції експортер відмовляється від отримання компенсуючої продукції на користь третьої особи, яка в процесі реалізації продукції компенсує експортеру вартість обладнання та кредиту (складне співробітництво).

Підрядне кооперування – це коли одна із сторін доручає іншій виконання певної роботи відповідно до обумовлених вимог, можливо з передачею технології, креслень, специфікації, обладнання, матеріалів.

Договірна спеціалізація – розмежування у виконанні окремих частин та етапів виробничих програм або перерозподіл капітальних вкладень.

Спільне виробництво – тісна взаємодія партнерів на всіх етапах здійснення конкретного економічного проекту в досягненні спільного кінцевого результату.

Операції на давальницькій сировині (толінг) – постачання однією стороною сировини, напівфабрикатів, комплектувальних виробів для їх подальшої переробки та /або зворотне постачання готових виробів країною торгового партнера у країну первісного експорту.

Викуп застарілої продукції (наприклад, техніки, яка була у використанні) – продаж морально застарілої техніки за залишковою вартістю із врахуванням її у вартості придбаної нової техніки. Тобто, якщо експортер пропонує імпортеру придбати у нього нові машини, то імпортер ставить обов'язковою умовою викупити у нього застарілу техніку.

Постачання на комплектацію – це різновид товарообмінних операцій, що полягає в наступному: на переговорах контрагент-замовник ставить неодмінною умовою контракту купівлю виробником у замовника частини обладнання і приладів для комплектації продукції, що є об’єктом замовлення і передає йому зазделегідь складений список таких деталей.

Наприклад, контрагент з Болгарії робить замовлення у українського суднобудівного заводу на виготовлення морського транспортного судна. На переговорах болгарський замовник ставить обов’язковою умовою контракту покупку виробником у замовника частини обладнання й приладів для комплектації судна і передає йому заздалегідь складений список таких деталей. Замовник мотивує цю умову тим, що його вітчизняне обладнання краще для експлуатації, ніж іноземне, хоча насправді це може бути викликане бажанням зекономити валюту. Предметом контрактів поставок на комплектацію може бути будь-яке складне обладнання і устаткування, а комплектуючі прилади й деталі – це, в основному, стандартні двигуни, насоси, акумулятори, і т. д.

Схематично цю операцію можна уявити так:

- підписання контракту поставки на комплектацію (судно);

- підписання контракту на поставку комплектуючих з Болгарії в Україну;

- поставка комплектуючих з Болгарії в Україну;

- здійснення комплектної поставки з України в Болгарію.

2. Орендна операція – це фінансово-комерційні заходи, що передбачають надання однією стороною – власником майна, іншій стороні у тимчасове володіння та користування або у виключне користування на встановлений термін майна за певну винагороду. Суб’єкти:

- орендодавець (арендодатель)

- орендар (арендатор)

Рентинг – короткострокова оренда (від кількох годин до 1 року) без передачі орендарю права власності на майно (без можливості подальшого викупу).

Хайринг – середньострокова оренда (від 1 до 2-3 років) без передачі орендарю права власності на майно (без можливості подальшого викупу).

Лізинг – довгострокова оренда (3-5 років і більше), коли лізингова компанія купує для свого клієнта право власності на майно і передає це майно йому в оренду (з можливістю подальшого викупу).

3. Обмін науково-технічнічними знаннями та досвідом – операція передачі й продажу об'єктів інтелектуальної праці.

4. Обмін науково-технічними послугами – операція, що передбачає надання та продаж інженерно-технічних послуг: проектних, науково-дослідницьких, консультаційних, інформаційних, технологічних, конструкторських.

Інжиніринг – це інженерно-консультаційні послуги, надані з метою створення підприємств та інших об'єктів і пов'язані з підготовкою виробничого процесу та забезпеченням його нормальних функцій і реалізації виробленої продукції.

Реінжиніринг – інженерно-консультаційні послуги в плані перебудови системи організації та управління виробничо-торговельними й інвестиційними процесами підприємства.

5. Консалтингова операція – це консультаційні послуги, які надають виробники, продавці й покупці стосовно економічної діяльності підприємств, фірм та організацій з метою підвищення ефективності виконання підприємством певної економічної операції.

6. Операції з технічного обслуговування і забезпечення запасними частинами машинотехнічної продукції – це дії, покликані створювати умови для ефективності виробництва у сфері обігу, особистого та виробничого споживання.

В операціях з міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями та досвідом об'єктами продажу виступають результати інтелектуальної праці у таких формах: патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, копірайти, ноу-хау, ліцензії, торговельні марки (торгові знаки), комп'ютерні програми, бази даних і топології інтегральних мікросхем. Згідно з чинним законодавством об'єкти права інтелектуальної власності виступають на ринку як товар. Однак специфіка інтелектуальної власності полягає в тому, що на ринок просуваються власне не продукти інтелектуальної діяльності, а майнові права на них.

Необхідною передумовою міжнародної торгівлі є виконання забезпечувальних операцій. Забезпечувальні зовнішньоекономічні операції можуть виконуватися як самими експортерами, так і іншими пов'язаними із зовнішньою торгівлею фірмами та організаціями залежно від складності основної зовнішньоекономічної операції. Допоміжні операції прийнято називати також операціями товаропросування, тому що пов'язані з рухом товару до споживача.

Отже, різноманітні зовнішньоторговельні операції мають принципові сутнісні відмінності, вони охоплюють широкий комплекс взаємовідносин економічного, валютно-фінансового та правового характеру між партнерами і реалізуються на підставі складання зовнішньоторговельних угод.