27. Види рівності як правової цінності. Їх зміст.

Поняття "рівність" репрезентує певну абстракцію, тобто є на-слідком свідомого абстрагування від тих відмінностей, які властиві об'єктам, що зрівнюються. Зрівнювання передбачає відмінності зрів-нюваних об'єктів і водночас їх несуттєвість з погляду відповідного кри-терію зрівнювання.

Критерієм правового зрівнювання різних людей є свобода індивіда в суспільних відносинах, що визначається й утверджує-ться у формі його правоздатності і правосуб'єктності. У цьому по-лягає специфіка правової рівності і права взагалі.

Правова рівність - це рівність вільних і не залежних один від одного суб'єктів права за загальним для всіх масштабом, єди-ною нормою та рівною мірою. Там де існує поділ людей на вільних і невільних, останні є не суб'єктами, а об'єктами права і на них принцип правової рівності не поширюється.

Правова рівність - це рівність вільних і рівність у свободі, загальний масштаб і рівна міра свободи індивідів. Право діє і промовляє до нас мовою і засобами такої рівності, і завдяки цьо-му виступає загальною і необхідною формою буття, виразу та ре-алізації свободи у процесі спільної життєдіяльності людей.

Як і будь-яка інша рівність, правова рівність, абстрагована від реальних, фактичних відмінностей тих, кого вона зрівнює, а тому вона має формальний характер.

У праві як формі відносин за принципом рівності не існує (та й не може існувати) наявних початкових відмінностей між людьми, воно лише формалізує їх, упорядковує за єдиним критерієм, трансформує невизначені фактичні відмінності у формально ви-значені права вільних, не залежних один від одного, рівних індиві-дів. Власне у цьому й полягає специфіка, сенс, межі і цінності правової форми опосередкування, регуляції й упорядкування сус-пільних відносин. Формально право - це лише правоздатність, абстрактна вільна можливість набувати (у згоді із загальним мас-штабом і різною мірою правової регуляції) своє, індивідуально ви-значене право на даний об'єкт. За умов формальної рівності і рів-ної правоздатності різних людей їхні реально набуті права неод-мінно (через відмінності між самими людьми, їхні реальні можли-вості, умови та обставини їхнього життя тощо) будуть нерівними: життєві (фактичні) відмінності, вимір та оцінка права з його одна-ково загальним масштабом і рівною мірою, дають у підсумку від-мінності у набутих, особисто належних конкретному суб'єктові правах. Відмінності у набутих правах різних осіб - необхідний ре-зультат саме дотримання, а не порушення принципу формальної правової рівності цих осіб, їх рівної правоздатності.

28 Правова антропологія.

Правова антропологія — галузь філософії права, яка вивчає співвідношення особистості й права, особистість як об'єкт дії права та її вимоги до права, структуру цінностей особистості та право як засіб утілення цих цінностей у суспільне життя, права людини та їх юридичний захист, себто в цілому особистісний аспект права. Під особистістю ми розуміємо індивід, оскільки він не є лише природним організмом, а виявляється у своїй людській якості, тобто як діючий, наділений волею і прагненнями, як представник своїх думок, поглядів, суджень, як істота з претензіями і правами.