
- •Короткі питання
- •4 Предмет філософії права за Нерсесянцем
- •5 Поняття філософії права.
- •6. Зовнішня методологія філософії права.
- •7. Внутрішня методологія філософії права.
- •8 Методологія філософії права за л. Петровою.
- •18.Пояття у праві
- •19. Право як форма свободи.
- •20. Свобода як правова цінність
- •21 Класифікація свободи як правової цінності. Суть.
- •22. Справедливість як правова цінність.
- •23 Універсальна справедливість
- •24 Форми справедливості.Їх зміст
- •25 Право як формальна рівність
- •26 Зміст поняття правової рівності
- •27. Види рівності як правової цінності. Їх зміст.
- •28 Правова антропологія.
- •29. Людинорозуміння як антропологічна проблема.
- •30. Філософська сутність проблеми обґрунтування прав людини.
- •31. Правовий суб'єкт
- •32. Право у антропологічному вимірі
- •33. Правовий позитивізм
- •34. Характерні риси (особливості) правового позитивізму
- •35. Методи правового позитивізму. Їх суть
- •36. Природно-правове мислення бгрунтування такого методу. 37. Види та суть аспектів прояву природно-правового мислення.
- •38. Правовий об’єктивізм.
- •39. Види об’єктивістських теорій
- •40. Правовий суб’єктивізм.
- •41 Форми суб’єктивізму у правовій філософії.
- •43. Форми інтерсуб’єктивності. Їх зміст
24 Форми справедливості.Їх зміст
Справедливість виявляється у формах суспільних відносин, де містяться вимоги відповідності між правами і обов'язками, діянням і подякою, працею і винагородою, злочином і покаранням, і так далі
Від Аристотеля бере начало традиція розглядати дві форми справедливості: справедливість розподілу і справедливість, яка урівнює. Справедливість розподілу є поділ благ і обов’язків згідно з їх вкладом кожної людини в загальне суспільне благо. Норми розподілу виробляються суспільством, при тому вони базуються на трьох принципах: „кожному – те ж саме, що й іншим"; „кожному - за заслугами”; „кожному – за потребами”. Для сучасного суспільства визначальним принципом є принцип „кожному – за заслугами”. Справедливість, яка урівнює людей, являє собою такий розподіл благ у суспільстві, коли не враховуються відмінності між людьми, їх гідність; інколи таку рівність називають "зрівнялівкою". Очевидно, що такого роду справедливість може навіть пригнічувати почуття власної гідності людини, проте вона не залишає місця для заздрощів та конкуренції. Тому оптимальним було б об’єднання цих двох форм справедливості.
25 Право як формальна рівність
Право як форма відносин за принципом рівності не усуває (і не може усунути) початкових відмінностей між людьми, а лише їх формалізує, упорядковує за єдиним критерієм, трансформує невизначені фактичні відмінності у формально-визначені права вільних, незалежних, рівних індивідів. У цьому полягають специфіка, сенс, межі та цінності правової форми опосередкування, регуляції й упорядкування суспільних відносин. Формально право — це лише правоздатність, абстрактна вільна можливість набути (у згоді із загальним масштабом і рівною мірою правової регуляції) своє, індивідуально-визначене право на даний об´єкт. За формальної рівності й рівної правоздатності різних людей їх реально набуті права неодмінно (у зв´язку з відмінностями між людьми, їх реальними можливостями, умовами та обставинами життя тощо) будуть нерівними: життєві (фактичні) відмінності, піддані виміру й оцінці права з його загальним масштабом і рівною мірою, дають в результаті відмінності щодо набутих, особисто належних конкретному суб´єкту прав. Відмінності осіб щодо набутих прав — необхідний результат дотримання, а не порушення принципу їх формальної правової рівності, рівної правоздатності.
26 Зміст поняття правової рівності
Правова рівність — рівність вільних і незалежних суб´єктів права за загальним для всіх масштабом, єдиною нормою та рівною мірою.
Там, де існує поділ людей на вільних і невільних, невільні є не суб´єктами, а об´єктами права і на них принцип правової рівності не поширюється. Отже, правова рівність — це рівність вільних і рівність у свободі, загальний масштаб і рівна міра свободи індивідів. Право діє і промовляє мовою і засобами саме такої рівності, завдяки цьому виступає загальною і необхідною формою буття, вияву та реалізації свободи у процесі спільної життєдіяльності людей. Правова рівність, як і будь-яка інша рівність, абстрагована від реальних, фактичних відмінностей тих, кого вона зрівнює, а тому вона має формальний характер.