Карканиця Валентин. М 12-1. Вовна. Класифікація. Етапи виробництва, особливості волокна.

Мета: вивчити основні властивості вовни, її класифікацію, етапи виробництва, та її особливості. Митна статистика експорту та імпорту вовни, правила маркування та зберігання та транспортування вовни.

Будова і властивості волокон вовни

Шерсть (вовна) – волосяний покрив тварин, наприклад овець, кіз,

верблюдів тощо. Основну масу шерсті, що переробляється в промисловості,

становить овеча (95...97%). Волокна вовни діляться на наступні види пух– найцінніше тонке, пружне, гнучке, звите волокно; перехідне волосся – проміжне положення між пухом й остю; ость – товстіше, жорсткіше й менш звите, ніж пух, волокно; «мертве» волосся – маломіцний і жорсткий.

Пух – найбільш тонке (15...30 мкм), дрібно звите, м’яке й міцне волокно, що складається з лускатого 1 і коркового 2 шарів . Луска охоплює волокно по всьому периметру, нашаровуючись одна на одну й створюючи шорсткувату поверхню з хорошою здатністю до зчеплення. Така будова поверхневого шару сприяє найкращій здатності до звалювання (рос.: валкости).

Корковий шар (є одночасно й серцевиною) складається з веретеноподобніх кліток, у яких утримується пігмент, що надає волокну природного забарвлення.

Перехідне волосся за структурою є проміжним між пухом й остю. Його

серцевинний шар переривчастий і вузький, що дозволяє віднести його ближче до пуху, ніж до ості.

Ость – товсте (50...90 мкм), майже пряме, грубе волокно з неправильною овальною формою в поперечному перерізі. Складається з лускатого 1, коркового 2 і серцевинного 3 шарів (рис. 4, б). Луска неправильної форми щільно прилягає до коркового шару, що надає волокну сильного блиску і 9 меншої здатності до звалювання (рос.: валкости). Серцевинний шар займає від1/3 до 2/3 товщини волокна й складаєтьсяпухких кліток, заповнених повітрям. Він поліпшує теплоізоляційні властивості вовни, але знижує міцність, розтяжність, гнучкість, звивистість і збільшує жорсткість волокна.

«Мертве» волосся» – найтовстіше, грубе, ламке й коротке волокно,

позбавлене природного кольору й блиску. Його серцевинний шар займає 90...95 % товщини, це погано позначається на міцності й властивості звалюватися. «Мертве» волосся не піддається фарбуванню й швидко руйнується від тертя. При переробці його необхідно видалити із загальної маси волокна. За хімічним складом волокно вовни належить до білкових з’єднань, що містять, в основному, каротин. Елементарний склад каротину характеризується наявністю п’яти елементів: вуглецю (О), водню (Н), кисню (О), азоту (N) і сірки (S). Макромолекули каротину містять амінокислоти (NH2) і карбоксильні групи (СООН). У лужному середовищі вовна проявляє кислотні властивості, а в кислотному – лужні. За складом волокон вовна ділиться на однорідну й неоднорідну. Однорідність вовни характеризується наявністю волокон однакових типів, а також показниками тонини, звивистості й довжини. За тониною вовна ділиться на чотири групи: тонка, напівтонка, напівгруба й груба. Тонка вовна складається з волокон пуху товщиною 14...25 мкм із рівномірною звивистістю й довжиною 30...80 мм. Властивості цієї групи аналогічні властивостям пухових волокон, тому тонка вовна використовується для виробництва високоякісних трикотажних виробів і тканин. Одержують її від таких порід тонкорунних овець: азербайджанського чорного мериносу, казахського архаромериносу, асканійського рамбульє, радянського, сальського, грозненського,ставропольського й алтайського мериносів. Напівтонка вовна є грубим пухом, перехідним волоссям або їхньою сумішшю. Тонина її 25...34 мкм і довжина 40... 150 мм. Використовується для виробництва найбільш тонких трикотажних виробів і вовняних тканин костюмної й платтяної груп. Таку вовну одержують від напівтонкорунної породи овець: цигейська, грузинська, куйбишевська, горьківська й ін.

Напівгруба вовна складається з пуху, перехідного волосся й незначної кількості тонкої ості. Тонина її 34...40 мкм і довжина 50...200 мм. Використовується для виробництва менш якісних трикотажних виробів і

тканин. Одержують вовну від напівгрубошерстих порід овець (помісі).

Груба вовна складається з пуху, перехідного волосся, ості й «мертвого»

волосся. Тонина її 40...67 мкм, а довжина 10...250 мм. Це вовна низької якості, з якої роблять грубосуконні тканини, тому галузь її застосування обмежена.

Одержують таку вовну від грубошерстої породи овець: волоської, черкаської, карачаївської, лезгинської й ін. Волокна вовни мають діаметр поперечного переріза 15...90 мкм і лінійну щільність 5000...200 мтекс. Показники характеристик міцності вовняного волокна

Границя міцності на розрив, мН 155...194,2

Розривна довжина вовни, км

тонкої 13...16

грубої 8...12

Відносна міцність, % 80...90

Розривне подовження, % 25...60

Теплостійкість, °С 100...110

Волокна вовни мають найбільшу гігроскопічність, але вбирають вологу

порівняно повільно. При 20 ± 5 °С й відносній вологості 60 ± 2 % вологість

досягає 15...17 %. а при відносній вологості 95 % – зростає до 38...40 %.

Крім того, вони досить стійкі й до дії світла. Після світлового впливу

(інсоляції) тривалістю 1120 годин міцність волокон зменшується тільки у два

рази. Вовняне волокно має високу пружність (завдяки чому вироби з вовни

мають низьку здатність до зминання (рос.: малосминаемы) і здатність до

валяння (рос.: валкоспособность). Під останнім розуміють здатність волокон у процесі валяння зближатися, переміщатися й, переплутуючись, зчіплюватися, утворюючи застилання (рос.: застил), що нагадує тонку повсть (рос.: войлок). Ця властивість вовни пояснюється головним чином лускатою будовою поверхні волокна, що підвищує коефіцієнт його тертя до 0,79, а також пружністю, звивистістю й м’якістю. Здатність волокна вовни до валяння значно визначає галузь її застосування (виробництво сукна, драпу, фетру, повсті тощо).