Дерево. С. Річка, Косівського повіту. 30-і роки хх ст.
Що стосується гуцульського одягу, то основним матеріалом для нього були домоткане вовняне сукно, овече хутро та саморобна шкіра. Одяг оздоблювався вишивкою, тканням, плетінням із вовни, металевими прикрасами. В окремих компонентах одягу збереглися архаїчні риси, які сягають часів Київської Русі.
Жіночі сорочки − довгі нижче колін з призборювання навколо шиї. Відомий найдавніший тип поясного жіночого одягу − незшиті двоплатові запаски. На початку XX ст. у побут увійшли спідниці. Жінки носили кептарі, сердаки. Збереглася як обрядовий одяг гугля − плащоподібна накидка з вовняної ворсистої тканини. Взимку носили кожухи, апліковані вовняними нитками.
Дівчата заплітали волосся в косу разом з ниткою, на яку нанизували мідні ґудзики, а всю зачіску оздоблювали квітами. Жінки і дівчата голову пов'язували хусткою, літні жінки − переміткою, рантухом, пізніше − старовіцькими хустками. Жінки Гуцульщини носили багато прикрас: перстені, обручі, чепраги, нашийні прикраси. Доповненням до жіночого одягу були тайстри, дюбанки. Ходили жінки в постолах та чоботах на високих каблуках.
Гуцули носили тунікоподібну, довгу сорочку, одягнувши її поверх штанів. Штани були суконні, кольорові − гачі та полотняні − поркениці. Підперізувалися широким поясом (чересом). Наверх одягали кептар, сердак, які оздоблювали вишивкою. Взимку носили кожухи. На ноги взувають свого роду вовняні шкарпетки (капці) і взувають в постоли (постоли) або рідше — в чоботи. Перші найчастіше зашнуровуються вузькими ременями (устугви) , а потім, за допомогою вовняних шнурків (волокі) , закріплюються вище кісточок до ніг, прив'язуючи одночасно й штани.
Головним чоловічим убором був фетровий капелюх − кресаня, оздоблений різнокольоровими шнурками. Молодь прикрашала кресаню пір'ям, китицями. Взимку носили шапки (клепаню) або шлик з червоного сукна.
Доповненням до одягу були оздоблені топірці, шкіряні торби-тобівки, черес, нашийні жіночі прикраси тощо.
Торбини носять підвішеними на плечі за допомогою вовняної стрічки або на широкому шкіряному ремені, оздобленому бляшками (бленда). В них носять люльку (люлька, піпа), тютюн, кресало (кресило) , кремінь і трут (векелея, губка або нір), тоді, як на поясі — прикріплений до довгого ланцюжка ніж, потім гаманець (мошенка або мошенція) та голкоподібний інструмент (протичка) для чищення люльки.
Тобівка. Шкіра, метал. Кінець хіх ст.
Ножі мисливські метал 50-ті рр. Хх ст.
Компоненти святкового і обрядового вбрання, відзначалися багатою орнаментацією, прикрасами, вишивкою, аплікацією, тисненням на шкірі, металічними виробами.
Весільне вбрання гуцулів
Основу харчування гуцулів становлять продукти землеробства і тваринництва. Це зернові (кукурудза, ячмінь, овес), овочі (картопля, буряк, капуста, морква), бобові. Із вівсяного борошна пекли прісний корж, а з кукурудзи − мелай. До святкових страв гуцулів належить, перш за все бануш − це кулеша, яку варять не на воді, а на кислих вершках (сметані) і на розтопленому маслі Важливими у харчовому раціоні є каші з ячмінних круп та пшона. Серед овочевих культур основну роль відіграє картопля. Наявність у горах великої кількості грибів зумовили широке їх вживання у харчуванні. Важливе місце у харчуванні займають молочні продукти − своєрідне кисле коров'яче або овече молоко гусьлєнка, сметана, коров'ячий та овечий сир, бриндзя, будз, сироватка.
Баранину їдять то в свіжому, то у копченому вигляді, що називається буджена. Свинину вживають свіжу, солону або, у рідкісних випадках, також вуджену.