Покутянки з Коломийщини

Головним жіночим убором була вишита перемітка. Дівчата прикрашали голову ґерданами та квітами, на шию чіпляли намисто, а ходили в чоботах, виготовлених з жовтого або червоного сап'яну з високими халявами.

Молодиця з Ясинова-Пільного. Покуття 1946 р.

Чоловіки носили сорочки тунікоподібного крою, довгі до колін, з вузьким коміром, пазушним розрізом на середині. Верхнім одягом влітку служили полотняні штани, а взимку − штани з білого сукна − холошні. Підперізували їх широким ремінним поясом − чересом. Літнім верхнім одягом був сердак, зимовим − кожух. На голову одягали влітку солом'яні капелюхи, які молоді хлопці прикрашали ґерданами та різними вовняними шнурами, взимку − клепані, виготовлені з баранячого смушку. Чоловіки мали чотирикутну вовняну торбу − тобівку.

Подружжя з с. Тулова Господарі з Коломийщини. Поч. ХХ ст.

Весільне вбрання молодих покутян складається з елементів, властивих одягу як подолян, так і буковинців. Вовняна ткана в різнобарвні смуги одноплатова спідниця, т. зв. «опинка», «обгортка», та тканий фартух («запаска») дрібно гофровані. Обидва кінці опинки підібрані та прикріплені на лінії талії широким вовняним поясом − «крайкою», кінці якої спущені спереду поверх запаски. Крайка по верху підперезана вузьким плетеним пояском − «попружкою», кінці якої спущені також попереду поверх кінців крайки. Шию та груди молодої прикрашали численні нитки коралових бус, «справжнього намиста», металеві ланцюжки, мосяжні хрестики, срібні монети. Багатство шийних прикрас мало, за давнім уявленням, захистити молоду від уроків та забезпечити їй щасливе майбутнє подружнє життя.

Коралі

На ногах − святкові сап'янові чобітки, даровані їй молодим на весілля. Голову молодої прикрашає весільний вінок — «вінець», закосичений барвінковим листям, різноколірними волічковими пасочками, кульками («кутасиками»), квітами («косицями»), блискучим скляним намистом, бісерними різноколірними стрічками, ґерданами та кольоровим пір'ям. До весільного вінця позаду прикріплені різноколірні шовкові та ткані стрічки − «бинди», гарусні та шовкові шнурки, які спускаються вниз по спині.

Весільна парубоцька сорочка з широкими рукавами надягнута навипуск, як і в буковинських хлопців. Довжина випущеної сорочки досягає майже колін. Молодого підперізували широким тканим поясом − крайкою. Поверх сорочки вдягали на тканому пасі висячу ткану торбу, т. зв. «дзьобанку». На ногах — чоботи з високими халявами, зібраними до стопи. Весільний головний убір молодого становить плетений капелюх — бриль, викладений бісерними смугами − ґерданами, волічковими шнурками, волічковими квітами «косицями». Лівий бік прикрашався пишним пучком пір'я.

Весільний одяг Городенківського Покуття

Найбільш масовим видом народної творчості Прикарпаття є мистецтво художнього вишивання. Народилося воно ще тоді, коли з’явилося домоткане полотно.

.

Вишивання часто використовується як прикраса жіночого і чоловічого одягу, предметів домашнього вжитку, як оздоба рушників, наволочок, скатертей, занавісок і т.п. З покоління в покоління передаються, збагачуються традиції художнього вишивання як однієї з важливих галузей народної творчості.