21 Н.А. Шматко. Феномен публичной политики. «Социологические исследования», №7, 2001, с. 106-112.

22 Giddens A. The constitution of society: outline of the theory of structuration. Cambridge: Polity Press, 1984. P. 169.

23 У економічній сфері – політика домінуючої участі держави в розвитку державного та комунального|прилюдного| секторів економіки, де можливості|спроможності| приватного сектора досить обмежені, а також регулювання “правил гри” всіх суб'єктів ринкових відносин. Це стосується,|стосується| перш за все,|до| всього комплексу виробництва благ, споживання|вжиток| яких носить переважно суспільний|громадський|, неринковий або обмежено ринковий характер|вдача|, наприклад: суспільний|громадський| транспорт, суспільні|громадські| засоби комунікації, інфраструктура безпеки і духовного виробництва.

24 у свою чергу|своєю чергою|, що підрозділяється на промислову, торгівельну|торгівельну|, фінансову, фіскальну, аграрну тощо).

25 У соціальній сфері – концентрація публічної|прилюдної| політики на соціальному добробуті та безпеці суспільства, людини, громадянина|товариства|. Головні суперечності|протиріч| в цій сфері – наростання соціальної нерівності і виникнення на цьому ґрунті небезпечних| зон конфліктності.

26Тим самим держава ототожнюється із суспільством, ос­кільки власне існування держави зумовлене стабільністю та гар­монійним розвитком суспільства та його публічної сфери.

27 Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: Курс лекций. — М.: Юрид. лит., 1997. — 400 с.

28 СЛІД ВІДКОРЕГУВАТИ З ПУБЛІЧНОЮ ПОЛІТИКОЮ

29 Це слово походить від давньогрецького словосполучення, яким позначали державний лад, за якого вирішальну роль у прийнятті рішень і врядуванні належала народним зборам і голосуванню.

30 Арістотель. Політика. – К.: 2001. – Кн..4, ІІІ, 8 – 1290 в.

31 Там же.

32 Поняття інститут, інституція у суспільних науках вживається для означення сталих загальновизнаних норм суспільної практики, що забезпечують соціальну та політичну стабільність.

33Формальні інститути є визначальними для політичної демократії

34 Цінності за визначенням соціологів - загальні ідеї є які допомагають людям відрізняти добре від поганого, бажане від небажаного і формулювати на цій підставі суспільні орієнтири та принципи поведінки [ 1 ].

35 Democracy and Growth. Why voting is good for you// The Economist. — 1994. – August 27. – P.15-17

36 Ще Арістотель обґрунтовував утвердження різних видів державного правління (олігархії, політії, демократії та їхніх різновидів) чисельністю різних верств населення поліса, що відрізнялися між собою тим, якою власністю (майном) вони володіли.

37 Коли працівники стають власниками акціонерного капіталу і дістають право на участь в управлінні, колективно-договірні відносини адміністрації підприємства й робітників розвиваються в напрямі від конфронтаційності до співпраці. Крім цього, колективна власність надає працівникам унікальну можливість для навчання основам бізнесу, виховує заповзятливість і зменшує плинність робочої сили.

38 Інколи це робиться навіть згідно з рекомендаціями західних експертів. Останні, щоправда, ставлять вимогу, що, наприклад, робітникам має бути надано не більше ніж 20% акцій, збережено пріоритет пільгового продажу перед безкоштовною роздачею акцій тощо. Мета цих застережень — зменшити негативні наслідки колективної власності.

39 У працях "Теорія моральних почуттів" (1759) та "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776) А. Сміт показав позитивний вплив підприємницького, ринкового господарства як на економіку, так і на мораль суспільства. Відзначивши певний негативний вплив гонитви за багатством та кар'єрою на моральні якості людей, А. Сміт, проте, пов'язав з ринком формування громадянського (цивільного) суспільства і загалом становлення сучасної цивілізації. Систему вільного ринку, описану А. Смітом, сучасні автори (наприклад, Кемпбелл Р. Макконнелл та Стенлі Л. Брю у підручнику з макроекономіки) називають економікою "чистого" капіталізму, або капіталізмом епохи вільної конкуренції. На противагу цій економіці тоталітарні режими XX ст. створили "чисту" модель так званої централізовано-планової, або командної економіки, яка мала подолати стихійність та несправедливість ринкових механізмів, а насправді тільки довела свою економічну неефективність та руйнівний вплив на свободу особи й демократію.

40 Громадянське суспільство — це вільне, демократичне, правове, цивілізоване суспільство; це ринкове багатоукладне конкурентне суспільство зі змішаною економікою, суспільство ініціативного підприємництва, розумного балансу інтересів різних со­ціальних прошарків.

41 Для визначення діяльності з координації роботи людей на практиці використовують різні поняття: “управління”; “менеджмент”; “адміністрування”; “керування” тощо.

“Управління” – найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад: технічні системи; господарські системи; суспільні системи; державні системи тощо.

“Менеджмент” – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).

“Адміністрування” – поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства, установи чи організації, у тому числі й органу державної влади чи органу місцевого самоврядування..

“Керування” – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації.

42 Мальковская И.А. Трансформация государства и эволюция публичного администрирования в условиях глобализации (актуализация европейского опыта для России) // Вестник Российского университета дружбы народов. – Серия: Политология. – 2006. – № 8 – с. 27–43.

43 Мальковская И.А. Трансформация государства и эволюция публичного администрирования в условиях глобализации (актуализация европейского опыта для России) // Вестник Российского университета дружбы народов. – Серия: Политология. – 2006. – № 8 – с. 27–43.

44 Адміністративна складова публічного управління інша ніж в бізнес-адмініструванні. Це передусім реалізація принципів верховенства права і законностиі, контроль з боку суспільств за діями державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових службових осіб.

45 Политологический словарь: В 2 ч. — М.: Луч, 1994. — Ч. 1. — С. 208.

46 Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 432 с.

47 визначення суспільних цінностей, інтересів і цілей; вплив на формування державної політики та її формування; забезпечення досягнення суспільних інтересів і цілей; публічний контроль за станом справ у державі, соціальній сфері, в економіці; просвіта громадян у публічній сфері

48 Систематизація основних понять і принципів публічного адміністрування на основі порівняльного (компаративного) аналізу політико-адміністративних систем з урахуванням конкретно-соціологічних умов власної та інших країн

49 Врахування історичних, національно-етнічних, культурних, соціальних, економічних, політичних, правових особливостей власної країни та інших країн при систематизації основних понять і принципів публічного управління.

i

20