Слайд № 31 – 32

Найголовніші напрями впливу економіч­ного ринку на розвиток демократії такі:

ринок сприяє економічному зростанню, підвищенню рівня добробуту, а добробут забезпечує стійкість демократичних інститутів;

ринок привчає людей до самостійного вибору пріоритетів і відповідаль­ності та тому є важливим для формування самостійної, відповідальної, здатної до розв'язання суспільних справ особистості;

як сфера укладання рівноправних угод між партнерами і досягнення ком­промісів ринок є важливим чинником формування ідей рівноправності, здатності до компромісів і толерантності;

за своєю природою ринок є сферою, яка породжує й підтримує нерів­ність, залишаючи частину людей поза межами достойного існування, то­му виникає потреба компенсації цієї нерівності політичними засобами, що й забезпечує “політичний ринок”, суб'єкти якого (принаймні частина їх) виступають з позицій соціальної справедливості;

ринок є сферою егоїзму, реалізації приватних та вузькогрупових інтере­сів. Звідси випливає потреба протиставлення йому на політичному ринку цінностей суспільного інтересу та солідарності, які формуються в межах і за допомогою інститутів громадянського суспільства.

Реальний ринок, як і практична демократія, не виключає конфліктів, обману, втрат і розчарувань. Проте вони створюють конкурентне середови­ще, а воно своєю чергою забезпечує умови для автономності людини, мож­ливості чинити вибір і зберігати свободу, живить множинність (плюралізм) соціального буття.

Слайд № 33 Соціокультурні передумови демократії охоплюють проблеми розвитку громадянського суспільства, моральності і свідомості людини, національного характеру і менталітету. Слайд № 34

Найбільш загальними ідеями і принципами громадянського суспільства⁴⁰ є:

• беззаперечне визнання та захист прав людини і громадянина;

• економічна свобода, різноманітність форм власності, ринкові відносини;

• рівність усіх перед законом, надійна правова захищеність особи, свобода слова та друку, незалежність засобів масової інформації, невтручання держави в особисте життя громадян, їхні взаємні обов’язки;

• правова держава, заснована на принципах легітимності та демократичного характеру влади, поділу та взаємодії різних гілок влади, політичного та ідеологічного плюралізму, наявності легальної опозиції, політичного партнерства;

• соціальна держава, що забезпечує умови для достатнього рів­ня життя, соціального партнерства.

Громадянське суспільство зі своєю багатоманітністю суб’єк­тів, плюралізмом ідеологій тощо не може мати багато політик, не може змінювати напрями свого розвитку, не може служити то одним, то іншим прошаркам суспільства.

Саме для цього найактуальнішим постає політичне і соціальне партнерство. Цим об’єд­нуючим, інтегруючим і компромісним явищем є розроблені та законодавчо визнані стратегічні, тактичні та оперативні цілі, що являють собою основу публічної політики.

Виключно важливе значення для становлення та розвитку демократії має наявність відносно усталених норм моралі й законності та шанобливе ставлення до них громадян. Якщо люди звикли зневажати закон, якщо вони не довіряють йому, то демократія перетворюється на формальність.

Так само важливим є моральний статус людини – повага до неї сприяє демократії. Демократія має яскраво вира­жені моральні корені, які живляться етикою взаємності і людинолюбства, солідарності та кооперації. Якщо таких коренів нема, то немає і духу де­мократії.

На утвердження де­мократії впливають і такі чинники культурно-психологічного плану, як на­ціональний характер і національний менталітет. Вони формуються під впливом політичних відносин минулого.

Потрібен тривалий досвід діяльності в умовах свободи й панування права, щоб у національному характері з'явилися такі риси політичної куль­тури, як терпимість, готовність до співпраці з тими, хто думає інакше, пова­га до прав меншості тощо.

Чинники, що заважають утвердженню демократії, такі ж багатоманітні, як і фактори, що цьому сприяють. Загалом можна сказати, що перешкодою є відсутність будь-якої із перелічених передумов демократії: достатнього рів­ня добробуту та освіченості, приватної власності й ринку – усього того, що робить людей незалежними й упевненими в собі, громадянського суспіль­ства й соціокультурних навичок, умінь та ставлень, які формуються в його межах, розвиненої загальної та правової культури й моральності.

Типи демократії. Шість типів демократії існують із погляду як теорії, так і практики.