17. Сучасний французький прозаїк-постмодерніст Фредерік Беґбедер вважає, що головний герой прози Пруста – Час. Прокоментуйте цю думку.

Час формує і відображає внутрішній світ персонажів, він то швидко минає, залишаючись у пам’яті та у спогадах, то обтяжливо уповільнюється, викликаючи скорботу, тривоги, душевні муки, від яких несила звільнитися. Час неоднаковий для всіх. Наприклад, для Марселя, головного героя, – це скарб, який наповнює його життя відчуттям власного існування, для інших (тітки Леонії, куховарки Франзуази) – звичайне проживання у звичайних турботах. За словами М. М. Бахтіна, людина стає рабом часу, якщо він не наповнений подіями. Однак, прикмети часу розкриваються у просторі, і простір осмислюється та виміряється часом, що характеризує художній хронотоп

Марсель Пруст зобразив час як психологічний мегасимвол, який ототожнюється з життям людини, який людина втрачає, коли його не пізнає, або ж віднаходить, коли пізнає, усвідомлює. Час формує і відображає внутрішній світ персонажів, він то швидко минає,залишаючись у пам’яті та у спогадах, то обтяжливо уповільнюється, викликаючи скорботу, тривоги,душевні муки, від яких несила звільнитися. Час неоднаковий для всіх. Наприклад, для Марселя,головного героя, – це скарб, який наповнює його життя відчуттям власного існування, для інших(тітки Леонії, куховарки Франзуази) – звичайне проживання у звичайних турботах.

18.Які ознаки авангардистського експерименту Ви бачите в поезії дадаїзму?

Авангардизм — напрям у літературі XX століття, пов'язаний із руйнуванням традиційних форм і канонів. До авангардистських стильових течій відносять футуризм, експресіонізм, конструктивізм, дадаїзм, сюрреалізм, імажинізм, абстракціонізм, кубізм. Дадаїзм — авангардистська літературна течія (1914— 1924 pp.), яка виникла в Швейцарії. її засновники — Трістан Тцара, Р. Гюльзенбек, Г. Баль, Г. Арп. Дадаїзм був свого роду протестом проти ідеологій, політичних структур, раціональної логіки, логоцентризму, моральних норм. Дадаїсти у своїх заявах висловлювалися, що вони проти всіляких принципів. Дадаїсти, як і футуристи, не сприймали мистецькі принципи. Дадаїсти влаштовували скандальні видовища, вечори «гімнастичної», «сатиричної», «хімічної» поезії, танці в мішках «під бурмотіння молодих ведмедів». Для дадаїстів бунт, гра — самоціль. Дадаїзм сприяв розвитку сюрреалізму й театру абсурду.

19.Що приваблювало дадаїстів у концепті дитинства?

Автором назви течії був румунський поет Трістан Тцара (псевдонім С. Розенштока), який слово "dada" знайшов у словнику Ларруса, що означало «дитячий дерев’яний коник».

Світ, на переконання дадаїстів, мусить сприйматися як щойно відкритий, ніби вловлюватися очима дитини, тому їм властива інфантильність як принцип. Вони не лише послідовно уникали правил композиції чи сюжетотворення, не лише позбавляли семантику усталених значень, а й використовували позахудожні засоби для вираження власних художніх форм.

Трістан Тцара вважав, що для створення дадаїстських віршів достатньо вирізати окремі слова з газет і книг, як-небудь поєднати їх. Декламація такого роду творів супроводжувалася музикою, яку творили звуки каструль, свистків і дзвінків.