7.Які прояви діонісійського первня свідомості можна віднайти в романі Пруста?

Діонісійська засада - джерело неспокою, страждань, нещасть, стихійного пориву. Сон маленького марселя – страждання – ядро переживань. Головна тема пруста – «спогади про речі». Пригадливе – пізнання дійсності.

Творчий метод письменника

o Увага Пруста до звуків, смаків, кольорів, запахів, які збудили забуті враження, ототожнили твір з естетикою імпресіонізму.

o Звернення до дрібниць життя, щоб знайти у малому велике.

o Використання прийому "потік свідомості".

o Дослідження свідомості своїх героїв через підсвідомі імпульси вражень, через інтуїтивну пам'ять, складні асоціативні ланцюжки образів, систему лейтмотиву.

o Песимістичність сприйняття світу.

o Доведення самодостатності і безмежності людської душі.

o Подолання і відродження часу і простору за межами їх реального прояву.

o Збереження майстерності влучної соціальної характеристики.

8.Які нові риси психологічної характеристики персонажа використовує м. Пруст?

МАРСЕЛЬ ( фр. Marcel ) - головний персонаж епопеї «У пошуках втраченого часу» ( 1907-1922 ) М. Пруста . Від імені М. , не випадково отримав ім'я автора, ведеться розповідь . Перед читачем розгортається грандіозна епопея внутрішнього життя героя , пов'язаного з іншими персонажами безліччю різноманітних ниточок - соціальних, любовних , дружніх , сімейних та інших . З дитинства М. відрізняє « болісно перебільшена чутливість » , що змушує його з трепетом романтичного героя чекати побачення , наприклад , з морем або зі знаменитим собором. Смак випадково спробувавши тістечка пробуджує в ньому потік спогадів , який призводить до справжнього вибуху в його свідомості , змінює багато чого в його внутрішнього життя . Тим не менш « хворобливе перебільшення» - не фізична недуга героя і не літературна гра його творця . У Пруста воно служить можливо повному розкриттю особистості , яка аж ніяк не позбавлена ​​ні соціального , ні історичного обгрунтування. Вдивляючись в свого персонажа , по суті в самого себе , Пруст розкриває (Не декларуючи цього) два важливих моменти для всієї (не тільки французької ) майбутньої літератури . По-перше , як би не була людина від природи здатний до насиченої внутрішнього життя , він повинен вчитися бачити , а також відчувати і думати , бо вразливість тільки в поєднанні з витонченим умінням відчувати і мислити здатна наповнити неоціненним багатством кожен проживає мить. По-друге , значна зміна людської особистості може відбуватися не тільки з причини зовнішньої , будь то життя суспільства або сім'ї , але також через нез'ясовного для сторонніх і навіть близьких людей випадкового стану, який може зробити сильний вплив на почуття і думки людини . Психологія споглядання , на глибоке переконання Пруста , не менше , а то й більш важлива , ніж психологія дії , яка набагато очевидніше і зрозуміліше завдяки майстрам класичної літератури.

9.Як представляє Пруст проблему амбівалентності добра та зла?

Складна об єктність. На рація – метафора, метонімія. Пригадливе – пізнання дійсності. Внутрішній діалог. Автобіографічний психологічний роман, роман-виховання – жанрова розмитість. А світ романний - це світ невизначеності, незабезпеченості, в ньому невідомо, що є добро і зло. В епічному світі предмет сам визначає під собою грунт, а тут все в вакуумі, герою нема на що спертися, все його життя - нескінченний пошук, немає уявлення про те, що правильно і неправильно. щоб знайти цінності, потрібно йти вглиб людини. Інакше цінності пропадають. Вони не існують в якості якогось механізму. Пошук цінностей пов'язаний із зануренням в себе і інша людина тут виявляється ворожий, він представляє з себе спокуса: ми легко відмовляємося від власного пошуку, тому що легше взяти в іншого, не здійснюючи занурення самостійно.