4.Як проявляється вплив живописного та літературного імпресіонізму на прозу Пруста?

Основний стильовий прийом імпресіонізму — зобра­ження не самого предмета, а враження від нього. Самі митці-імпресіоністи досить точно виражали цей головний прин­цип напряму. Техніка імпресіонізму широко використовується також у модерністському романі XX століття. Класичним зразком тут є багатотомний роман Марселя Пруста «В пошуках втраченого часу». Імпресіонізм лежить в основі прустівського творчого методу. Крізь призму ефемерних суб'єктивних вражень персонажів романів Пруста перетворюється зовні­шній світ з його зв'язками, логікою, послідовністю. Хресто­матійним прикладом особистісного враження від реаль­ності є прустівське зображення Венеції. Італійське місто відтворюється в циклі романів М. Пруста декілька разів, і щоразу воно постає зовсім іншим, тому що змінюється настрій і погляд героїв, змінюється враження. В імпре­сіоністичних творах загалом враження зливається з нас­троєм, який це враження викликає. Митець-імпресіоніст намагається породити в читача (глядача, слухача) подібний до власного настрій, «заразити» ним. У романі відсутній історичного часу, а був наявний психологічний, духовний час, який складався із пам'яті, відчуттів і переживань. Саме увага до звуків, смаків, кольорів, запахів, які пробудили забуті враження, дала змогу порівняти твір з естетикою імпресіонізму.

.

5.В чому проявляється вплив Бергсона на прозу Пруста( приклад обов’язковий)

Андрій Бергсон розболансовує демаркаційні лінії (цензура не існує; міняється роль жінки – право голосу). Стирання часових меж – інтуїтивізм; ототожнює життя з переживаннями; інтуїція до споглядання нового життя. У частині «Комбре» він аналізує враження з позиції дорослого; нова точка фокусу; стан, коли людина змінює свою точку зору. Головна тема Пруста – спогади про речі. Сон маленького марселя – страждання – ядро переживань; перехід від традиційного до модерного. Враження

6.Які риси фройдівського психоаналізу можна залучити до характеристики роману «На Сваннову сторону»?

Вільні асоціації, глибинне я, поверхові та глибокі почуття, мимовільність. Дихотомія свідомого та підсвідомого. Раціональність памяті. Уламки минулого. Психоаналіз сподівань. Соц. Я. М. Пруст здійснив справжню революцію в мистецтві створення романів. Вони не були лише оповіддю про події або життєві історії персонажів, а перетворилися на прискіпливий аналіз самого процесу бачення цих подій, на зображення механізмів роботи свідомості. У зв'язку з цим прозу М. Пруста назвали романами "потоку свідомості". Новаторство Пруста в романістиці розкрилося у тому, як автор переосмислив природу жанру епопеї. Це епопея, яка у всій своїй повноті розкрила життя окремої індивідуальної свідомості, це внутрішній монолог оповідача Марселя, який протягом усіх творів згадав те, що відбулося з ним у минулому, знову переживає своє життя.