Показники формного процесу для деяких способів друку

Спосіб друку	Вартість комплекту форм­ного обладнання *, у. о.	К-сть одиниць формного обладнан­ня, шт.	Тривалість виготовлення форм, год.
Плоский офсетний	25000—50000	4—5	0,3—0,7
Високий	10000—40000	6—7	0,7—1,0
Флексографічний	16000—70000	5—6	1,0-5,5
Глибокий (травлення)	165 000-200 000**	9—11**	10,0—11,0**
Глибокий (гравіювання)	150 000-250 000**	4—6**	4,5—6,5**

* Ціни вказані для нового обладнання;

** Додатково потрібні близько 68—80 год. (9—10 одиниць облад­нання) для підготовки формного циліндра і близько 6,0—10,5 год. (6— 7 одиниць обладнання) для підготовки на поверхні формного циліндра робочого шару («мідної сорочки») для безпосереднього виготовлення друкарської форми.

У недалекому минулому пріоритетним у нашій країні вважався високий спосіб друку, якому приділялася значна увага в науково-дослідних розробках. Як наслідок, ще й сьогодні виготовляються відносно недорогі формні пла­стини та комплекти формного обладнання вітчизняного виробництва.

Комплект формного обладнання для флексографічного дру­ку дорогий і за продуктивністю перевищує потреби середніх і малих підприємств. Саме тому низка компаній, які обладнані таким устаткуванням, надає послуги з виготовлення форм.

Форми глибокого друку в Україні традиційно виготовля­ють травленням, тоді як зарубіжні країни вже давно пере­йшли на менш трудомісткий і водночас більш економний та якісний спосіб лазерного гравіювання. Висока вартість облад­нання, трудомісткість виготовлення і велика собівартість друкар­ської форми глибокого способу друку — основні причини появи тенденщї до скорочення використання глибокого друку.

26

Розділ 1

Таблиця 1.3 Порівняльні характеристики формних пластин

	Діапазон			Тиражо-
	відтво-	Лініатура растра *,	Вартість	стійкість
Спосіб друку	рення		формної	друкарської
	растрових	лін./см	пластини,	форми,
	точок, %		у. о./м2	тис. відб.
Плоский	1—99	70—100	5—6	10—200
офсетний				(близько 500
				при термо-
				обробці)
Високий	2—98	54—60	20—30	500—1500
Флексографічний
(друк на гладких
матеріалах: плівки,
фольга, папір
та картон
з покриттям)	1—95	48—60	100—130	3000—5000
Флексографічний
(друк на картоні
без покриття та
на гофрокартоні)	3—95	24—32	180—210	1000—2000
Глибокий**	1—99	80—100	—	5000—10000

* Важливий елемент для друкування етикеткової та пакувальної продукції;

* * Характеристика друкарської форми: швидкість друку (не мен­ше 160 м/хв.) і ширина задруковуваного матеріалу (не менше 60 см).

Хотілося б сказати й декілька слів про нові цифрові способи виготовлення друкарських форм: «computer-to-plate» та «computer-to-press». Незважаючи на чисельні статті й доповіді на виставках, семінарах, конференціях, у спеціалізованих виданнях про результати досліджень і розробку систем цифрового виготовлення друкарських форм, їхню популярність у розвинених країнах світу, на переваги і перспективність цих способів, у нашій країні приклади їхнього впровадження поодинокі. Основні при­чини цієї ситуації — невпевненість у тому, що етап дослід­ження й удосконалення цифрових технологій закінчений, висока вартість обладнання і витратних матеріалів, відсутність вітчизняного досвіду впровадження і викорис­тання таких систем.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

27

Друкарське обладнання і друкарський процес. Класи­фікація друкарських машин, що відображає тільки головні принципи їх побудови, представлена на рис. 1.9. За видом задруковуваного матеріалу (стрічка, що розмотується з рулону, чи аркуші, що подаються зі стопи) машини поді­ляються на рулонні та аркушеві. Наступна ознака класи­фікації — форма друкувальних поверхонь. Машини, в яких друкувальні органи виконані у вигляді циліндрів, нази­вають ротаційними. Машини, в яких робоча поверхня друкарської форми розташована в площині, а давильна поверхня циліндрична, називають плоскодрукарськими. Машини, в яких обидві робочі друкувальні поверхні плес­каті, називають тигельними.

В залежності від кількості фарб, що наносяться в ма­шині за один прогін на відбиток, машини поділяються на багатофарбові та однофарбові.

Ротаційні машини будуються для друкування на арку­шевих чи стрічкових матеріалах. При цьому широкого поширення набули як однофарбові, так і багатофарбові машини. Багатофарбові машини, складені з однотипних однофарбових друкарських секцій, отримали назву секцій­них, а багатофарбові машини, що мають один друкуваль-ний циліндр, навколо якого встановлені інші циліндри, отримали назву планетарних.

	Друкарські машини
і Аркушеві Рулонні
Тигельні 1 1 Плоскодрукарські		Ротаційні
	1
Однофарбові і Багатофарбові І
	| Секційні	1 Планетарні
	Лінійні І Ярусні

Рис. 1.9. Класифікація друкарських машин

28 Розділ 1

Плоскодрукарські та тигельні машини — для високо­го способу друку, а ротаційні — для високого, офсетного та глибокого способів друку. Окрім перерахованих вище знаходять застосування двосторонні машини (ротаційні), в яких матеріал одночасно чи послідовно задруковується з двох сторін.

Найбільш високу швидкість роботи мають рулонні ротаційні машини, тому що більшість механізмів цих ма­шин є механізмами неперервного однонаправленого руху з постійною швидкістю. Найменшу швидкість мають ти­гельні та плоскодрукарські машини, що мають циклові механізми приводу масивного друкарського апарата та внаслідок цього піддаються дії значних інерційних наванта­жень, які й визначають їх швидкісні можливості. Аркушеві ротаційні машини за своїми швидкісними можливостями займають проміжне положення між рулонними ротацій­ними та плоскодрукарськими машинами.

Для виробництва етикеткової і пакувальної продукції застосовуються аркушеві та рулонні друкарські машини, які відрізняються продуктивністю, задруковуваними мате­ріалами і, відповідно, галуззю застосування (див. табл. 1.4). Вироби поштучного виготовлення (тара і пакувальні ма­теріали з картону і гофрокартону, пакети і мішки з паперу, картону або синтетичних матеріалів), а також більшість видів етикетки виготовляються з використанням аркушевих ма­шин. Пакувальні матеріали (синтетичні плівки, алюмінієва фольга, штучні ковбасні оболонки, етикеткові й пакувальні види паперу) задруковуються на рулонних машинах.

Для друкування на досить жорстких матеріалах (па­пері та картоні з покриттям і без покриття, гофрокартоні, алюмінієвій фользі, деяких синтетичних плівках) застосову­ються машини лінійної секційної побудови. Така побудова дозволяє включати друкарську машину в лінію виготовлен­ня готової тари і пакування з паперу, картону або гофро­картону. Недоліком таких конструкцій — великі лінійні габарити, що ускладнює розміщення й обслуговування машин.

Більш компактними є машини ярусної секційної по­будови. Таку конструкцію мають рулонні флексографічні машини, що застосовуються для виготовлення пакування з паперу та синтетичних плівок. Такі машини досить де­шеві та прості в обслуговуванні, однак характеризуються відносно невисокою (для рулонного друку) продуктивністю. Ярусна побудова обмежує кількість можливих друкар­ських секції (4—6, рідко 8). Проте, головною вадою таких

Таблиця 1.4

		Порівняльна	характеристика друкарського обладнання
Спосіб друку	Тип машини	Побудова	Кількість друкарських секцій	Формат друку (або ширина рулону)	Швидкість друку	Задруковуваний матеріал	Застосування
Офсетний плоский	Аркушева	Секщйна лінійна	1—4 і більше	A3—АО	8—12 тис. відб./год.	Папір та картон з покриттям чи без покриття	Паперове та кар­тонне паковання, етикетка, бирка, книжково-жур­нальна продукція
	Рулонна	Секщйна лінійна	4—6 і більше	200—410 мм	10 м/с	Папір з покриттям чи без покриття, деякі види паку­вальних полімер­них плівок	Самоклеїльна ети­кетка, паковання, книжково-жур­нальна продукція
Високий	Аркушева	Секційна	1	АЗ-АО	12 тис. відб./год.	Папір та картон з покриттям чи без покриття	Паперове та кар­тонне паковання, етикетка, бирка, книжково-жур­нальна продукція
	Рулонна	Секційна лінійна	4—6 і більше	200—410 мм	10 м/с	Папір з покриттям чи без покриття, деякі види паку­вальних полімер­них плівок	Самоклеїльна ети­кетка, паковання, книжково-жур­нальна продукція
Глибокий	Рулонна	Секційна лінійна	6—12 і більше	рулон 800—2500 мм і більше	12 м/с	Папір з покриттям чи без покриття, синтетичні паку­вальні матеріали, металізовані плів­ки і фольга	Етикетка, гнучке паковання, книжко­во-журнальна про­дукція

_а

о

з І

о п

о

to

(О

Закінчення табл. 1.4

Спосіб друку	Тип машини	Побудова	Кількість друкарських секцій	Формат друку (або ширина рулону)	Швидкість друку	Задруковуваний матеріал	Застосування
Флексо-графічний	Аркушева	Секційна лінійна	1-2	A3—АО лінійна	1—3 тис. відб./год.	Картон, гофрокар-тон, синтетичні плівки	Тара, мішки з папе­ру та синтетичних волокон
	Рулонна	Секційна лінійна	2—6 і більше	240—510 мм	35—150м/хв.	Папір з покриттям чи без покриття, синтетичні паку­вальні матеріали, металізовані плів­ки і фольга	Самоклейкі етикетки, ковбасна оболонка, термоприварюваль-ні кришки, паювання для йогуртів і молоч­них продуктів, гнучке паювання
		Секційна ярусна	4-6	300—600 мм	60—80м/хв.	Пакувальні мате­ріали на основі паперу та синте­тичних матеріалів з покриттям чи без покриття	Паювання для рід­ких і сипких продо­вольчих і непродо­вольчих товарів, ков­пачки винних пля­шок, пакети
		Планетарна	6 або 8	600—1400 мм і більше	120-250 м/хв.	Папір з покриттям чи без покриття, синтетичні паку­вальні матеріали, металізовані плів­ки і фольга	Етикетка, гнучке паковання

CO

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ 31

машин є те, що на них надзвичайно важко досягти рів­номірності натягнення рулонного матеріалу, забезпечи­ти стабільність і точність поздовжнього приведення (це, до речі, стосується практично всіх машин секційної побу­дови). Така ситуація обумовлює відносно невисоку якість друку і обмеження щодо задруковування тонких синте­тичних плівок, схильних до витягування.

Найкращу якість друку на делікатних матеріалах за­безпечують друкарські машини планетарної побудови. Про­ведення задруковуваного матеріалу через всі друкарські секції на поверхні єдиного друкарського циліндра забез­печує високу точність приведення. Однак, планетарна по­будова обумовлює значні габарити друкарської машини, обмеження кількості друкарських секцій (4 або 6), а та­кож неможливість одночасного задруковування з двох боків. Такі машини металоємні та дорогі, великогабаритні і концентрація вузлів навколо друкарського циліндра ус­кладнює їх обслуговування.

Рулонні машини флексографічного друку планетар­ної побудови широко використовуються для виготовлення різноманітного високоякісного гнучкого пакування з па­перу і синтетичних матеріалів, а також деяких видів ети­кетки (наприклад, для мінеральних і солодких вод).

Розглянемо тепер особливості різних способів друку (друкарських секцій) та їхні можливості.

Високий друк. Жорстка рельєфна друкарська форма потребує створення досить високого тиску в зоні дру­карського контакту для передавання фарби на задрукову-ваний матеріал. Це спричиняє появу характерного для високого друку рельєфу на зворотному боці відбитка, по­требу проведення трудомісткого приправляння друкарської форми і обмеження спектра задруковуваного матеріалу (в основному це папір і картон з покриттям і без покрит­тя, гофрокартон).

Тиск обумовлює й ефект витіснення друкарської фар­би на край друкувального елемента і, відповідно, зміну відтін-ка, що потрібно компенсувати при виготовленні фотоформи. Проте, не всі зміни друкувального елемента можна ком­пенсувати: високий друк має обмеження щодо лініатури растра, що відтворюється, і розмірів мінімальних друкар­ських елементів (див. табл. 1.3).

У високому способі друку використовуються високо-в'язкі фарби на основі натуральних і синтетичних смол та олій, які закріплюються шляхом всмоктування та окислю­вальної полімеризації. Для їхнього рівномірного розкочування

32 . ; Розділ 1

і накочування на друкарську форму потрібний досить склад­ний фарбовий апарат, що складається з великої кількості гумових валиків і металевих циліндрів..

Високий тиск і використання високов'язких фарб обу­мовлюють значну металоемність друкарської машини, обмеження швидкості друку, відносно великі енергови-трати. Невисока швидкість закріплення фарб потребує встановлення протизабруднювальних і сушильних при­строїв.

Проте, завдяки простоті друкарського процесу, наяв­ності в друкарнях незадіяного в інших сферах полігра­фічного виробництва обладнання, аркушевий високий друк досить широко застосовується в нашій країні для виготов­лення тари і паковання з картону і гофрокартону (рулон­ні машини для виготовлення етикеток, на відміну від країн Європи, у нас використовуються рідко).

Плоский офсетний друк. За технологією плоского офсетного друку зображення передається з форми на за-друковуваний матеріал за допомогою проміжного (офсет­ного) циліндра, обтягнутого еластичною гумотканинною пластиною. Результатом цього є значно менший, порівня­но з високим способом, тиск у зоні друкарського контак­ту. При цьому розтискування растрової точки мінімальне, і його легко компенсувати на стадії виготовлення фотофор­ми. Передавання зображення за допомогою еластичного матеріалу поліпшує якість друку й уможливлює розши­рення спектра задруковуваних матеріалів.

Застосування високов'язких фарб, наявність у кон­струкції проміжного (офсетного) циліндра і додаткового зволожувального апарата обумовлюють аналогічні з висо­ким способом друку обмеження.

Висока якість відтворення зображень, різноманітність друкарського обладнання та його відносно невисока вартість, економічність формного і друкарського процесів спричиняють значну популярність аркушевих машин оф­сетного плоского друку, зокрема у сфері виготовлення різно­манітної етикеткової і пакувальної продукції. Натомість, рулонні машини для цього виду робіт в Україні, на відміну від інших країн світу, використовуються рідко.

Флексографічний друк. Використання еластичної рельєфної форми дозволяє значно знизити тиск у зоні друкарського контакту. Саме еластична форма дозволяє задруковувати будь-які матеріали і поверхні — шорсткий, нерівний і пористий гофрокартон, тонкі синтетичні плівки, металеву фольгу тощо.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ 33

Незважаючи на невисокий тиск, деформація форм флек-сографічного друку досить значна і потребує обов'язкової компенсації на етапі виготовлення фотоформ. Більш тонкі й жорсткі друкарські форми, призначені для задрукову-вання гладких поверхонь, за своїми технічними характе­ристиками практично не поступаються за якістю формам високого друку (див. табл. 1.3). Для високоякісного ко­льорового друку розроблені спеціальні монтажні стрічки з компресійним шаром, що використовуються для закріп­лення особливо тонких і жорстких флексографічних дру­карських форм.

На відміну від високого і плоского офсетного друку, де друкарська форма з металевою основою закріплюється на формному циліндрі за допомогою затискачів, у флексо-графічному — форма має полімерну плівкову основу і кріпиться двобічною липкою монтажною стрічкою. У більшості випадків на циліндрі закріплюється не повно-форматна форма, а декілька менших за потрібний формат (їхнє виготовлення є значно дешевшим). Точне розташу­вання таких фрагментів на формних циліндрах потребує значних зусиль.

Спростити складний, відповідальний і трудомісткий процес монтажу дозволяють спеціальні монтажні верстати, а процес заміни друкарських форм проходить значно швид­ше на машинах, обладнаних системою зміни формних циліндрів (сливсів).

Для флексографічного друку використовуються рідкі фарби, що розбавляються водою, спиртами або іншими розчинниками. Рідкі фарби (з умовною в'язкістю 18—27 с, DIN-4) обумовлюють просту конструкцію фарбового апара­та. У результаті зменшується метало- та енергоємність друкарських машин для цього способу друку (порівняно з офсетним і високим). Проте, це не означає простоту в експлуатації.

Класичний фарбовий апарат складається з дукторного валика, що занурюється у фарбовий ящик, і передавального (дозувального) валика, що передає фарбу на друкарську форму. Щоб контролювати кількість фарби, передавальний валик гравіюють. У залежності від кількості та об'єму чарунок на гравіювальному (анілоксовому) валику на фор­му передається певна кількість фарби. За допомогою ра­келів, що знімають надлишки фарби з анілоксового валика, можна підвищити якість друку. Однак, така кон­струкція фарбового апарата має свої обмеження щодо швид­кості друкування. Тому на сучасних високошвидкісних

З Мельников

34 Розділ 1

друкарських машинах, що друкують зі швидкістю 180— 250 м/хв., встановлюються фарбові апарати камерного типу: до анілоксового вала за допомогою обмежувальних ракелів прикріплено камеру, де циркулює фарба.

Лініатуру і кут нахилу растра на анілоксовому вали­ку потрібно враховувати при виготовленні фотоформ, щоб уникнути забруднень або провалювання дрібних растро­вих елементів друкарської форми. Для більшості робіт співвідношення між лініатурою растра на формі та на ані­локсовому валику має складати не менше за 1:4 (а для друкування з відтворенням 1—2 % растрової точки — не менше за 1:9). Для простих текстових і штрихових робіт, а також для нанесення лакових покриттів і білил застосову­ються анілоксові вали з лініатурою 80—120 лін/см, для друку растрових зображень — 120—180 лін/см; високо­якісний друк здійснюється на валиках з лініатурою від 220—270 лін/см до 500 лін/см.

Анілоксовий вал досить дорогий і водночас крихкий, потребує ретельного догляду й очищення. Розробка су­часних технологій отримання керамічних анілоксових валів методом лазерного гравіювання, нанесення зносо­стійких покриттів і реставрації (відновлення) зношених валів дозволила виготовляти вали з високою лініатурою (до 600 лін/см), поліпшити фарбопередавання і збільши­ти термін служби вала до десяти років.

Використання летких розчинників для розведення і регулювання швидкості висихання, крім питань екологічного й економічного характеру, створює ще й проблему контро­лю і стабілізації в'язкості фарби під час друку. На відміну від високого і офсетного друку, операторові флексографічної машини слід уважно стежити за в'язкістю і висиханням фарби. Системи автоматичного регулювання фарби досить дорогі й не входять до стандартної комплектації машини.

Рідка фарба має ще одну ваду: вона значно ускладнює стандартизацію друкарського процесу. У залежності від виробника друкарської фарби, ступеня її розведення, фар­бопередавання анілоксового вала (що визначається не лише його лініатурою і первинним об'ємом чарунок, але і сту­пенем його чистоти та зношеності), фарбопередавання друкарської форми, кольору і прозорості задруковуваного матеріалу, а також багатьох інших чинників може зміню­ватися відтінок і насиченість друкарського відбитка. Тому для стабільної якості друку кожне підприємство для кож­ної друкарської машини має розробляти свої внутрішні стандарти. Це трудомісткий і дорогий процес, який до того ж,

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ 35

«прив'язує» компанію до постачальника витратних мате­ріалів та фото- і друкарських форм.

Зважаючи на це, перспективним бачиться застосуван­ня для флексографічного способу друку фарб УФ-закріп-лення. Завдяки їхньому відносно постійному складу умож­ливлюється створення систем змішування фарб (в офсет­ному і високому способах) і спрощення стандартизації.

У зв'язку з можливістю задруковувати широкий спектр матеріалів, відносною простотою побудови і об­слуговування друкарських машин, їхньою високою про­дуктивністю, якістю готової продукції, флексографічний спосіб друку переживає сьогодні значне піднесення.

Глибокий друк. Задля того, щоб фарба із заглиблень друкарської форми перейшла на задруковувании матеріал, потрібно: по-перше, створити значний тиск; по-друге, . використовувати рідкі фарби; по-третє, застосовувати для друкування матеріал з високою гладкістю і рівністю.

Такі високі вимоги до задруковуваного матеріалу об­межують застосування класичного глибокого друку — виготовлення гнучкого паковання з високоякісного папе­ру, синтетичних плівок, металевої фольги.

Для глибокого друку застосовуються такі ж, як і для флексографічного, рідкі фарби, але з більш низькою умов­ною в'язкістю (14—16 с), що містять, як правило, більш леткі компоненти. Усі особливості рідких фарб для флек­сографічного друку актуальні й для глибокого.

Фарбовий апарат надзвичайно спрощений; складається з фарбового резервуара, в який занурюється формний ци­ліндр, і ракельного ножа, що знімає надлишки фарби з поверхні форми.

Висока металоемність і великі габарити машин гли­бокого друку (що, як правило, мають лінійну секційну бу­дову), а також значний формат задруковуваного матеріалу обумовлюють високу вартість цих агрегатів. Однак, вони характеризуються високою продуктивністю, відносною простотою конструкції й експлуатації, а також якістю друку. Лише глибокий друк дозволяє здійснювати безконтактне друкування та безступінчасте регулювання довжини відбит­ка (чого намагається досягти флексографічний спосіб дру­ку). А такої високої насиченості фарбових відбитків і якості тонопередавання практично неможливо досягти іншими способами. Тому, хоч в Україні глибокий друк поступився своїми позиціями на ринку пакувальної та ети­кеткової продукції, за кордоном він охоплює 10—16 % цього сегмента.

36

Розділ 1

В останні роки одним з перспективних напрямів ство­рення друкарських машин для виготовлення етикеткової і паковальної продукції стала розробка рулонних ротацій­них машин лінійної секційної побудови, в яких комбінують­ся секції для різних способів друку — високого, офсетного, флексографічного, глибокого, трафаретного, секцій додат­кової обробки (тиснення фольгою, лакування, висікання, поперечного і поздовжнього розрізування тощо). Таким чином, використання особливостей і переваг різних спосо­бів друку уможливлює виготовлення оригінальної продукції.

1.4. Перетворення текстово-ілюстраційної інформації в процесі відтворення зображення

У процесі багатостадійного поліграфічного репродуку­вання оригінал, піддається дії багатоступеневих трансформа­цій: у фоторепродукційній стадії інформація про оригінал фіксується на фотошарі, пізніше вона переноситься на дру­карську форму і вже при друкуванні (стадія синтезу) — ця інформація перетворюється на репродукцію, як це вид­но з рис. 1.10, де: / — оригінал; 2 — фоторепродукційний процес; 3 — фотоформа; 4 — виготовлення друкарських форм; 5 — друкарська форма; 6 — друкарський процес; 7 — друкована продукція.

Рис. 1.10.

Кольорове

репродукування

у вигляді

технологічного

ланцюга

Всі різнокольорові предмети, які оточують нас, освіт­лені світлом складного спектрального складу. Кольори предметів поділяються на хроматичні та ахроматичні (тут і далі мова йде про предмети, які не світяться). До ахро­матичних відносяться білі, сірі, чорні кольори та їх відтінки. До хроматичних — усі інші: сині, зелені, жовті, голубі та інші. Усі хроматичні кольори, на відміну від ахроматичних, мають той чи інший кольоровий тон. Кольоровий тон, на­сиченість та яскравість — це три суб'єктивні ознаки хро­матичних кольорів. Ахроматичні кольори розрізняються візуально тільки за однією з них — світлотою. Кольоровий

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ 37

тон, насиченість та світлота будь-якого кольору залежать не тільки від спектрального складу випромінення, але й від умов спостереження, стану спостерігача, кольору фону тощо, тому ці характеристики називають суб'єктивними або психологічними. Кольоровий тон — це ознака кольору, що пізнається через відчуття та визначається словами — синій, зелений та інші; насиченість виражає інтенсивність кольорового тону; а яскравість — характеризує світлоту (здатність об'єкта відбивати/поглинати світло).

У відповідності із законами фізики та теорією три­компонентного кольорового зору колір освітлених об'єктів визначається спектральним складом світла, яке падає на об'єкт та відбитим від нього або пропущеним ним випро-міненням, що потім потрапляє до нашого ока. Таким чи­ном, сприйняття людиною різних кольорів є результатом дії на око, у визначених співвідношеннях випромінень трьох зон спектра. На цих особливостях зорового апарату лю­дини базується можливість відтворення багатокольорових оригіналів поліграфічним способом, а також у фотографії, кіно та на телебаченні. Наприклад, при денному освітленні нанесений на ідеально білий папір шар прозорої фарби буде теоретично жовтим, якщо він поглинає повністю синє випромінення та пропускає повністю червоне та зелене (вони відіб'ються від поверхні паперу та потраплять в око). Пурпурова фарба поглинає зелені, а пропускає сині та червоні випромінення. Голуба — поглинає червоні, а пропускає сині та зелені випромінення. Білий папір мак­симально відбиває випромінення усіх трьох зон спектра, а чорна фарба поглинає їх. Кольори двох випромінень, які утворюють під час змішування білий колір називають до­датковими, наприклад, жовтий та синій, пурпуровий та жовтий.

Непрозорі фарби, на відміну від прозорих, не пропус­кають, а відбивають випромінення. Зазвичай, друкарські фарби наносяться під час друкування на білий папір, тому для фарб (незалежно від їх прозорості) термін «пропускан­ня» замінюється на «відбивання». Але у цьому випадку потрібно мати на увазі, що кольори прозорих фарб будуть залежати не тільки від їх складу, але також від відтінку паперу.

Важливу роль в отриманні якісного зображення віді­грає правильно проведений синтез кольорів. Розрізняють два принципово відмінні між собою способи одержання (син­тезу) кольорів: субтрактивний та адитивний. Субтрактив-ний синтез відбувається при накладанні зафарбованих

38 Розділ 1

прозорих шарів друкарської фарби. Він грунтується на «відніманні» з падаючого білого світла монохроматичних випромінень, які поглинаються зафарбованими шарами. Випромінення, які пройшли через ці шари, змінюють свій спектральний склад, внаслідок чого утворюється новий колір. У субтрактивному синтезі основними (пер­винними) кольорами є жовтий, пурпуровий та голубий. Змішуючи їх, можна отримати усі інші кольори. У суб­трактивному синтезі ступінь поглинання фарбою тих чи інших випромінень білого світла залежить не тільки від кольору та прозорості фарби, але й від товщини її шару. Зі збільшенням товщини шару фарби поглинання випромі­нень зростає. Таким чином, накладаючи один на одного шари різної товщини двох чи трьох фарб основних кольо­рів, можемо одержати найрізноманітніші кольори: зеле­ний, оранжевий, червоний, фіолетовий, коричневий та ін. Утворення кольорів на друкарських відбитках у ділянках безпосереднього накладання кольорових фарб здійснюється за правилами субтрактивного синтезу. Для забезпечення такого синтезу ці фарби мають бути максимально про­зорими.

Адитивний синтез відбувається під час змішування випромінень різних кольорів. Основними випромінення-ми цього синтезу є червоні, зелені та сині (так звані зо­нальні кольори синтезу). З них можна одержати будь-які кольори. За принципом змішування кольорів розрізня­ють три варіанти адитивного синтезу: змішування випро­мінень поза оком, наприклад, необхідний колір на білому екрані можна отримати, проектуючи на одне й те ж місце два або три зональні кольори; просторове змішування грун­тується на обмеженій роздільній здатності ока — око не розрізняє окремо дуже дрібні різнокольорові елементи, а сприймає їх як один колір, який отримали оптичним змішуванням випромінень; послідовне змішування — утворення різних кольорів під час швидкої зміни випро­мінень поза оком завдяки інерційності зору.

Під час відтворення кольорових оригіналів способом плоского офсетного друку, внаслідок растрової побудови багатофарбової репродукції, має місце синтез кольорів, який містить ознаки як адитивного, так й субтрактивного син­тезу. В створенні кольорових відбитків приймають участь 16 різнозафарбованих мікроелементів: незадрукований папір, три одинарних (основні кольорові друкарські фарби), три бінарних (парне накладання трьох кольорових друкар­ських фарб), потрійні накладання основних друкарських

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ 39

фарб (кольорові та чорна) та їх чотирифарбове накладання одна на одну за участю чорної. Вісім з них утворені за участю чорної фарби. Таке утворення кольорів просторо­вим змішуванням випромінень, що відбиваються від різних за розмірами різнозафарбованих ділянок растрового зо­браження, називається автотипним синтезом кольору. Та­кий синтез кольору є за суттю своєю багатокольоровим адитивним синтезом. Тоді як кольори дво- та трифарбо-вих ділянок одержуються шляхом накладання фарбових шарів, тобто способом субтрактивного синтезу.