3.4.2. Експонування формних пластин*

Перед експонуванням потрібно перевірити якість фото­форм. Оптична густина непрозорих ділянок фотоформи, виго­товлених на фототехнічній плівці, повинна бути не менше 3,5 D, а прозорих — не більше 0,10 D (вуаль). Діапозитиви,

С пільно з Ю. Т. Сидоряком

ВИГОТОВЛЕННЯ ДРУКАРСЬКИХ ФОРМ

143

виготовлені на лазерному принтері, повинні мати ширину штрихових елементів не менше 80,0 мкм та лініатуру растрового зображення — не більше 32 лін/см. Липка стрічка повинна бути розташована на відстані не менше 5,0 мм від краю рисунка.

Комбінація діапозитивів, виконаних на фототехнічній плівці та плівці для лазерного принтера, в одному мон­тажі небажана та можлива тільки при використанні штри­хових та текстових діапозитивів, растрових діапозитивів з лініатурою растра порядку 32 лін/см, а також за умови, що товщина обох типів плівок однакова.

Сучасне обладнання для виготовлення офсетних друкарсь­ких форм з монометалевих попередньоочутливлених плас­тин дозволяє досягти максимальної продуктивності за рахунок паралельного ведення процесу копіювання та вста­новлення пластини й монтажу в копіювальний пристрій (рис. 3.39), а пізніше проявленні проекспонованих плас­тин у проявній машині (рис. 3.40), що є фактично потоко­вою лінією по обробленню формних пластин.

Рис. 3.39. Двостороння копіювальна рама

Рис. 3.40. Проявна машина

144

Розділ З

На рис. 3.41 показана одностороння копіювальна рама в розрізі. Під шорстким гумовим килимком 4 знаходиться пористий матеріал 7 та металева пластина <§, які утриму­ються чотирма пружинами 6. Після закріплювання рами, гумові виступи З по краях килимка 4 притискають до верх-сснього скла / та герметизують внутрішній простір. За допомогою одного чи двох відсмоктувальних отворів 5 повністю відсмоктується повітря з простору між гумовим килимком 4 та верхнім склом /. При цьому монтажна основа з плівками діапозитивів щільно притискається до скла копіювальної рами та копіювального шару формної пла­стини, що запобігає утворенню підсвічування растрових еле­ментів фотоформи. При створенні початкового вакууму повітря відсмоктується із зменшеним підсосом повільно та рівномірно від середини пластини до країв. Пластину експонують і після обробки пластини отримують готову до використання друкарську форму.

Рис. 3.41. Поперечний розріз			1 \			2 \
копіювальної рами	тЛ		\						J 0
	10	^7?.W///f///////////////////////////////////////////						las	~~~~ О —4
	5-#—с		:	•	\	•
			\		\		\
		9	\ 6		\ 7		\ 8

На рис. 3.42 бачимо схему виготовлення офсетних дру­карських форм на основі негативного (а) та позитивного (б) копіювального шарів, де: / — експонування; // — прояв­лення проекспонованої пластини; /// — промивання копій; IV— сушіння; V— нанесення захисного колоїду; / — алюмі­нієва основа; 2 — копіювальний шар; 3 — фотоформа; 4 — офсетна друкарська форма; 5 — друкарські елементи; 6 — пробільні елементи; 7 — захисне покриття.

Відстань від джерела світла до поверхні скла повинна бути не менше діагоналі формної пластини (для точкових джерел). Освітленість скла копіювальної рами має скла­дати не менше 10 000 люкс. Різниця освітленості в центрі та по краях не повинна перевищувати 20 %.

Пластина закладається в копіювальну раму і на неї накладається монтаж діапозитивів емульсійною стороною до копіювального шару. Суміщення монтажу та пластини здійснюється за штифтами чи за мітками (середини форми та клапана). За обрізним полем, чи у клапан під монтаж,

ВИГОТОВЛЕННЯ ДРУКАРСЬКИХ ФОРМ

145

Рис. 3.42.

Утворення пробільних та друкарських елементів друкарської форми

підкладаються шкали оперативного контролю формного та друкарського процесів.

Висока якість друкованої продукції можлива при умові відтворення усіх деталей фотоформи при виготовленні друкарської форми і оптимальному друкарському процесі. Оперативний контроль формних друкарських процесів здійснюють за допомогою контрольних шкал, які дозволя­ють встановити об'єктивні показники якості на різних стадіях технологічного процесу.

СПШ-К — півтонова шкала, призначена для визначен­ня та контролю часу експонування. Містить 10 полів

з інтервалом 0,15 Б (від D_l^s:O_f\b Б до D_l0= 1,5 Б

і додаткове 11 поле зі щільністю D_n = 2,00 ± ОД Б.

Правильність вибраного часу експонування контро­люється за номером повністю проявленого поля шкали СПШ-К. На монометалевих формах повністю проявленим полем вважають поле, яке не сприймає фарбу. Номер про­явленого поля в залежності від типу пластин може бути різним. Переважно це 3—4 поля (0,45—0,60 Б) шкали СПШ-К.

РШ-Ф — призначена для оцінювання якості друкар­ської форми. Оперативне оцінювання можна здійснювати як візуально, так і з застосуванням засобів вимірювальної

10 Мельников

146

Розділ З

техніки. З її допомогою кількісно оцінюють спотворення ра­стрових елементів у межах від 3 до 9 %. Шкала РШ-Ф застосовується разом зі шкалою СПШ-К. Шкала РШ-Ф (рис. 3.43) складається із 7 контрольних високолініатурних растрових полів (3+, 2+, 1+, 0, 1-, 2-, 3-) вписаних в низьколініатурний растровий фон і двох додаткових полів для контролю найсвітліших ділянок зображення (№ 4 - S _Шн = 2,6 %; № 5 - S_e0H = 4,3 %; Л = 67 лін/см).

Для визначення максимальних спотворень растрових елемен­тів знаходять таке контрольне поле з числа основних, яке візуально зливається з низьколініатурним фоном, що по­яснюється відносно більшими спотвореннями високолініатур­них растрових елементів у порівнянні з низколініатурними.

Рис. 3.43.

Загальний вигляд

шкали РШ-Ф

	а..+.		- а-		і: ч
	і'":;;:!: -...І:':;':	?! !!!і!!ІП |ї|Нг-|=І

Контрольну шкалу (клин) UGRA 1982 застосовують для контролю експозиції пластин, аналогової кольоропро-би, оцінювання пробних відбитків. Складається з 5 ділянок (рис. 3.44), кожна з яких призначена для контролю пев­них технологічних показників.

Рис. 3.44.

Загальний вигляд

контрольної шкали

(клин) UGRA 1982

Півтоновий клин (рис. 3.45, а) аналог шкали СПШ-К складається з 13-ти полів: діапазон оптичної густини 0,15— 1,95 Б; градація оптичної густини 0,15 ± 0,02 Б. Він спроектований таким чином, що суміжні експозиції відрізня­ються на коефіцієнт k = 1,4 (див. табл. 3.10). Ділянка по­зитивних і негативних мікроліній: 4—70 мкм (рис. 3.45, б). Шкала з лініатурою растра 60 л/см та S_eidH= 10— 90 % (рис. 3.45, в). Ділянка контролю двоїння/ проковзування (рис. 3.45, г). Світлі ділянки з S_eidH = 0,5— 5,0 % і темні ділянки S_eidH = 95,0—99,5 % для растра 60 л/см (рис. 3.45, д).

ВИГОТОВЛЕННЯ ДРУКАРСЬКИХ ФОРМ

147

Рис. 3.45.

Фрагменти шкали UGRA 1982

а

Таблиця 3.10

Визначення експозиції за допомогою півтонового клина шкали UGRA 1982

Різниця між номерами полів клина: одержаними на формі та необхідними	Поля
	1	2	3	4	5	6	7
Коефіцієнт зміни експозиції k	1,4	2,0	2,8	4,0	5,6	8,0	11,2

На пульті керування встановлюють програму експону­вання, до якої входять час встановлення вакууму й основний та додатковий час під розсіювальною плівкою. Від часу вста­новлення вакууму залежить ступінь та рівномірність при­тискування монтажу до пластини. Імпортні копіювальні рами мають двоступеневу систему встановлення вакууму.

10*

148

Розділ З

Основний час експонування вибирають таким чином, щоб забезпечити повне розкладання світлочутливого шару (з наступним видаленням його в процесі проявлення) під 3—4 полем сенситометричної шкали. Зазвичай ос­новний час складає від 40 до 180 с в залежності від по­тужності освітлювачів.

При виготовленні офсетної форми шкали оператив­ного контролю (СПШ-К, СПШ-К + РШ-Ф, UGRA 1982) розміщують на монтажі емульсійною стороною до копію­вального шару.

Пластину експонують з довільним часом t_x і проявля­ють при наступних умовах: час проявлення 1 хв, темпе­ратура проявника 20 °С. Умови залишаються незмінними і для наступних пластин. Правильність вибраного часу експонування контролюють за номером, повністю прояв­леного поля шкали СПШ-К або UGRA 1982.

За допомогою шкали оперативного контролю РШ-Ф коригують експозицію. Якщо поля шкали із знаком плюс збігаються з фоном — це означає, що необхідно збільши­ти експозицію. Число біля знаку визначає ступінь збільшен­ня (1 — незначне, 2 — середнє, 3 — суттєве). Знак мінус біля поля, яке збігається з фоном, вказує нанеобхідне змен­шення експозиції.

Оптимальний час експонування t₂ визначають за табл. 3.11. Дані табл. 3.11 дійсні для випадку, коли по­трібно отримати на формі повністю проявлені (чисті) три поля шкали.

Таблиця 3.11

Визначення оптимального часу експонування t₂

Формна пластина	Поле № з вуаллю
Недоекспонована	третє /Г1,4О	друге fj-2,00	перше fj-2,80
Переекспонована	п'яте /,•0,70	шосте ^•0,50	сьоме /,-0,35

Наступну форму виготовляють з відкоригованим ча­сом експонування t_r При необхідності, після оцінювання форм за приведеними нижче показниками, виготовляють третю форму.

Додатковий час експонування з розсіювальною плівкою складає не більше 1 /3 від основного. Додаткове експонування здійснюється для розсіювання країв діапозитива та зменшен­ня об'єму коректури форми і не впливає на відтворювання

ВИГОТОВЛЕННЯ ДРУКАРСЬКИХ ФОРМ

149

дрібних растрових точок, якщо вони мають високу оптичну густину та контрастний градієнт густини. При виникненні непрокопіювання (не притискання) на формі необхідно знизити додаткове експонування до 10 % від основного. Для високохудожніх робіт слід виключити додаткове екс­понування.

По закінченню експонування на копії утворюється чітке синє зображення на голубому фоні шару, що розклався під дією УФ-випромінення.