Iнструментальні методи дослідження:

рентгенологічне дослідження;

ендоскопічне дослідження стравоходу визначає наявність і виразність езофагіту, який має чотири стадії (див. класифікацію ГЕРХ);

внутрішньостравохідна рН-метрія дає змогу оцінити епізоди рефлюксу по зміні рН у стравоході.

Диференційна діагностика грижі стравохідного отвору діафрагми:

Iз захворюваннями стравоходу - ахалазія кардії, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.

Iз захворюваннями шлунка і ДПК - виразкова хвороба шлунка і ДПК.

Iз захворюваннями серця - стенокардія.

Iз захворюваннями легенів - пневмонія, ателектаз легенів.

Лікувальна програма при грижі стравохідного отвору діафрагми (обґрунтовується з урахуванням характеру грижі, віку хворого, наявності ускладнень і супутніх захворювань):

Консервативна терапія:

- створення умов для зниження внутрішньочеревного тиску та епізодів рефлюксу вмісту шлунка у стравохід;

- дотримання дієти і режиму харчування (роздрібне харчування, виключення з харчування їжі, яка сприяє підвищенню тиску в шлунку);

- призначення препаратів, що пригнічують шлункову секрецію (блокатори протонної помпи);

- призначення препаратів, що захищають слизову оболонку стравоходу від впливу шлункового вмісту при рефлюксі;

- призначення препаратів, що посилюють моторику шлунково-кишкового тракту.

Хірургічне лікування:

показання до хірургічного лікування:

- виразність клінічної картини і наявність ускладнень;

- неефективність медикаментозної терапії;

хірургічне лікування:

- лапаротомний або відеоендоскопічний доступ;

- звуження стравохідного отвору діафрагми шляхом зшивання її ніжок;

- обгортання абдомінального відділу стравоходу дном шлунка з метою створення анти­рефлюксного клапана.

Види діафрагмальних гриж:

Травматичні:

- Істинні;

- Ложні.

Нетравматичні:

- Ложні природжені грижі;

- Грижі слабких зон діафрагми;

- Грижі атипової локалізації;

Клінічні прояви

- здавлення і перегін в грыжеових комірах органів черевної порожнини, переміщених в грудну клітку;

- компресії легені і зсуву середостіння що випали через отвір діа­фрагми органами;

- порушення функції самої діафрагми.

Всі симптоми грижі можуть бути розділені на:

1) гастроінтестінальні, пов'язані з порушенням діяльності переміщених органів черевної по­рожнини:

2) кардіореспіраторні, залежні від здавлення легенів або зсуву середостіння.

Найбільш характерними симптомами диафрагмальной грижі служать:

• поява або посилення болів в епігастрії, відповідній половині грудної клітки або підребер'я, а також відчуття тяжкості, задишка і серцебиття відразу після їжі, особливо рясної.

• відчуття «булька­нья» або бурчання в грудній клетині на стороні грижі, а також значне посилення задишки під час переходу хворих в горизон­тальное положення. Залежність між вираженістю вказан­ных симптомів і ступенем наповнення шлунково-кишкового тракту має вельми істотне діагностичне значення.

Об’єктивні прояви:

• наявність рубця

• переміщенні значної частини черевних органів в грудну клітку нерідко викликає западення живота;

Найбільш характерні дані можна отримати при перкуссии і аускультації:

• притуплення звичайно з тімпаничним відтінком або тімпаніт над грудною кліткою на стороні грижі;

• при переміщенні паренхиматозного органу (печінки або селезінки) що випав через дефект діафрагми, спостерігається виразна тупість перкуторного звуку в зоні звичайного легеневого

• зсув серця в здорову сторону, виражену тим більше, чим вище розташована зона притуплення і тімпаніта

• при аускультації в зоні, відповідній притупленню і тимпа­ниту, наголошується значне ослаблення, а іноді і повна відсутність дихальних шумів, замість яких визначається бурчання і нерідко шум плескоту

• тони серця зазвичай приглушені, а зони, в яких вони краще всього вислуховуються, переміщені в здорову сторону

Поєднання притуплення і тімпаніта, ослаблення або повного відсутністю дихальних шумів, бурчання і шуму плескоту, змінних в залежності від ступеня наповнення шлунково-кишкового тракту, над відповідною половиною грудної клітки із зсувом серця в протиkt;ys сторону дозволяє запідозрити діафрагмальну грижу.

Рентгенологічні прояви:

• при ізольованому випаданні шлунку над діафрагмою зазвичай опре­деляется один великий газовий міхур з горизонтальним рівнем рідини;

• коли в плевральну порожнину випадає весь шлунок і виникає його заворот, нерідко видні не один, а два горизон­тальних рівня;

• коли разом з шлунком в плевральну по­рожнину випадають і петлі кишечника, окрім великого газового міхура шлунка, на тлі дифузного затемнення легеневого поля визначаються окремі ділянки прояснення, частіше за округлу або неправильну форму. Легеневе поле має крупно і мілкоячеісту струк­туру, причому нерідко при випаданні товстого кишечника виявляється прояснення з типовою гаустрацієй;

• багатовісьове дослідження з контрастуванням шлунково-кишкового тракту завдяки симптому обтікання зазвичай дозволяє досить точно встановити локалізацію і розміри грижових воріт, а також характер випадших органів

• мінливість рентгенологічної картини залежно від ступеня наповнення шлунково-кишкового тракту, причому зміни відмічаються нерідко протягом одного дослідження

Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.

Попередній діагноз формується на підставі виявлених скарг хворого, анамнезу захворювання та його об’єктивних проявів, підтверджених фізикальними методами дослідження.

Для підтвердження або уточнення діагнозу виконують рентгенологічне дослідження з використанням барієвої суспензії, езофагогастроскопію.

Хірургічне лікування:

показання до хірургічного лікування:

- виразність клінічної картини і наявність ускладнень;

- неефективність медикаментозної терапії;

хірургічне лікування:

- лапаротомний або відеоендоскопічний доступ;

- пластика діафрагми;

Релаксація діафрагми: це повне розслаблення куполів і високе її стояння.

У основі цього захворювання лежить неповноцінність м'язових елементів діафрагми. Релаксація може бути природженого і придбаного характеру.

Причини розвитку релаксації діафрагми:

• природжена релаксація обумовлена конституційною неповноцінністю м'язів діафрагми, яка приводить в подальшому до вторич­ному зсуву її вгору;

• порок розвитку, що полягає у відсутності м'язової і сухожильної тканини в куполі діафрагми;

• неповноцінності м'язової тканини діафрагми, що виникає у зв'язку з атрофічними і дістрофічними змінами м'язів

Клінічні прояви залежать від зсуву діафрагми і прилеглих до неї органів.

У кожному окремому випадку на перший план виступає певна група симптомів з боку тих органів, функція яких наи­более порушена. Залежно від цього виділяють три групи порушень: дихальні, серцево-судинні і шлунково-кишкові.

Фор­ми клінічного перебігу релаксації діафрагми:

• бессимптомна

• із стертими клінічними проявами

• з вираженими клінічними симптомами

• ускладнена

• Об’єктивні прояви:

• скарги на при­ступи болі, втрату маси тіла, іноді напади слабкості, аж до непритомного стану, серцебиття, задишка, кашель;

• відчуття тяжкості після їжі, часті відрижки, гикавка, печія, бурчання в жи­воте, нудота, блювота, метеоризм і замки, дисфагія і рецидивуючі шлунково-кишкові кровотечі;

• симптоми Гувера — сильніше відхилення при вдосі лівої ре­берной дуги догори і назовні;

• перкуторно відзначають збільшення і зсув догори простору Траубе;

• нижня межа легенів спереду підведена догори до II—IV ребра;

• межа серцевої тупості зміщена впра­во;

• при аускультації виявляють приглушені серцеві тоны, ослаблене дихання, кишкові шуми і бурчання або шум плескоту над грудною кліткою;

Діагностична програма при грижі стравохідного отвору діафрагми: