Этьєнн – Габріель Мореллі
(1717 або 1718 – ? рр.)
Французький
письменник, філософ, утопіст. Утопічні
погляди найбільш розвинуті в поемі
"Базіліада" (1753 р.), у якій мова йде
про невідомо де існуючу щасливу країну,
порядки якої встановлені “просвітленими
правителями,” та в трактаті "Кодекс
природи, або Істинний дух її законів",
який анонімно було видано у Амстердамі
в 1775 р. під іменем Д. Дідро. Це підтверджується
тим, що
Г.
Бабьоф у своїй знаменитій захисній
промові на суді назвав саме Дідро автором
"Кодексу". Під іменем Мореллі цей
твір уперше було видано у 1841 р. Ф.
Віргарделем. "Кодекс природи, або
Істинний дух її законів" умовно
поділяється на чотири розділи, різні
за своїм змістом: у першій частині (1, 2
та 3 розділи) надається теоретичне
обгрунтування утопічного ладу; в другій
(4 розділ) “зразок законодавця, згідно
з намірами природи” - за своєю суттю є
проектом конституції майбутнього
утопічного ладу. Тут Мореллі продовжує
традицію, започатковану ще Дж. Уінстенлі
у “Законі свободи” (1652 р.). Е.-Г. Мореллі
вважав, що існуючий устрій, побудований
на приватній власності, протирічить
розуму та повинен бути замінений
ідеальним ладом, що в певній мірі
означатиме повернення до втраченого
природного становища. Сформулював три
"основних та священних" закони,
впровадження яких означатиме початок
перебудови суспільства на ідеальних
засадах:
1) знищення приватної власності,
2) забезпечення усіх громадян рівним правом на працю,
3) обов’язок кожного громадянина – займатися корисною працею.
Жак Неккер
(1732 — 1804 рр.)
Французький
державний діяч. У
1776 р. був призначений радником у відомство
фінансів, через рік очолив департамент.
Але як протестанту звання генерального
контролера йому не було надане. За
невеличкий час він зумів покрити витрати
американської війни, проте
соціально-економічне становище у
тодішній Франції було настільки важким,
що його заходи досить швидко втратили
своє значення. Тоді Неккер звернувся
до реформ Тюрго, чим налаштував проти
себе королівський двір, і у 1781 р. пішов
з посади. Влітку 1788 р. король Людовик
XVI був змушений повернути Неккера на
посаду голови відділу фінансів. Проте
назрівали революційні часи, тому було
вирішено зібрати Генеральні штати. В
такій важкій ситуації Неккер уже не міг
очолити революційний рух, що призвело
до його відставки. Звістка про відставку
Неккера послугувала приводом до повстання
12 липня 1788 р., але король змушений був
викликати його знову. Коли Національні
збори відхилили його план нового займу
та прийняли пропозицію Мірабо випустити
асигнації, Неккер знову подав у відставку
(1790 р.), повернувся у Копле, де і помер.
Відомо, що донька Неккера Анна де Сталь
стала відомою французькою письменницею.
Луї Антуан Сен-Жюст
(1767 — 1794 рр.)
Один
з найвідоміших революціонерів, прибічників
якобінців. У 1791 р. написав книгу «Дух
революції та конституція у Франції».
Велику популярність Сен-Жюсту принесла
його промова, виголошена на зібранні
якобінців з приводу піддання короля
судовій карі, говорячи про те, що не
можна дивитися на короля як на громадянина
та вершити суд над ним; король для
французів – лише неприятель, ворог та
більше ніхто. Свою промову він закінчив
такими словами: «Поспішайте
покінчити з процесом короля, адже нема
жодного громадянина, який би не мав над
королем тих же прав, які Брут мав над
Цезарем». Вишукані ораторські прийоми,
революційна натхненність, тверда
переконаність у власній правоті,
пов’язана з цим сміливість, – усе це
прославило Сен-Жюста і дозволило йому
зайняти почесне місце поруч з головними
лідерами революції.
У 1793 р. брав участь у створенні конституції. Основною його працею є «Фрагменти республіканських установ», у якій він розробив утопічні за своїм змістом ідеї соціального та державного ладу, ліквідації приватної власності, підкорення особистості народу.
За кілька днів до вигнання жирондистів з конвенту Сен-Жюст вступив до Комітету суспільного порятунку з метою переробити його статут. Після арешту жирондистів Сен-Жюсту доручили сформулювати обвинувачення проти них. Тим паче, в цей час значно зміцніла його дружба з Робесп’єром та Кутоном, за що вони втрьох отримали назву «тріумвіри».
У часи термідоріанської реакції виступав на захист Робесп’єра. 9 термидора Сен-Жюста разом з його однодумцями було заарештовано під час зібрання. Увечорі кільком якобінцям вдалося їх врятувати, проте вони скоро знову потрапили до в’язниці. Як відомо, з часу винесення обвинувачення та до самої страти Сен-Жюст не вимовив ні слова.