Г.Б. Де Маблі «Яке виховання зашкодило б будь-яким вадам»

Ніколи нація не позбавиться своїх вад, якщо в неї не буде сильного бажання змінити своє становище. Вона може прагнути до цього лише тоді, коли просвітиться настільки, що буде в змозі зрозуміти, чого їй не вистачає, та порівняти своє нинішнє становище з іншим, що надає більше переваг. Якщо нація не знає важливіших істин про суспільство, його види, цілі та засоби, здатні забезпечити суспільне благо та привести у квітуче становище державу, вона здійснить випадкові перетворення, які не зроблять її щасливішою, а змінять лише характер її нещасть; вона звикне скніти в убозтві і, не знаючи, на що зважитися, стане нарешті нездібною до виправлення. Неосвічений народ не використовує найбільш сприятливі для нього події; він нічого не вміє використовувати.

Л.А. Сен-Жюст

«Про громадянську рівність»

Суспільний організм подібний до організму людського: всі його сили єднаються в гармонії. Якщо в суспільному становищі не шанується власність, в громадянському становищі не буде шануватися володіння; рівності тоді не буде, а наступить політичне становище або середовище дикунства.

Все виходить з природи та знаходиться в ній, як море біля берегів; без природи все безплідне та сумне, як мертва пустеля.

В природному середовищі люди не знають нерівності, інакше довелося б припустити, що вони живуть розрізнено, подібно чудовиськам, що не знають свого роду. В природі всі рівні, оскільки всі створені з однієї плоті; кожна істота отримує гарантію рівності у середовищі собі подібних.

… Багатство не породжує нерівність; рівність полягає не в якості, а в безпеці власності та володіння. Римський народ не створив закон про рівність; коли розділив поля згідно з аграрним законом, він видав закон, що суперечить природі; він порушив право першої оранки і володіння. Це був закон завоювання, який порвав суспільні зв’язки.

… Взаємний потяг, що єднає людей, власність на землю та відносини, народжені володінням, — ось що береже суспільний організм. Потім іде рівність, яка руйнує політичний закон, ставить перешкоди рабству та узурпації.

Люди, домовившись у громаді про користування володіннями, не можуть зловживати цією свободою. Зловживання нею, а не власністю не завдасть шкоди суспільному організму: це було б неможливо … .

В. Годвін

... Рівність, за яку ми галасуємо, наступає після великого інтелектуального вдосконалення. Такий рішучий переворот у справах людських не може відбутися до тих пір, поки людський дух не буде високо розвинутим. Зараз людство переживає вік просвітництва, але можна стверджувати, що воно ще недостатньо просвітлене. Під час здійснення намірів про зрівнювання власності може відбутися безлад із-за непродуманих дій. Але незмінну систему цього роду можна встановити лише при спокійній та ясній вірі у справедливість, що взаємно проявляється з вірою у щастя, яке виникне, коли будуть викоренені наші пагубні звички. Зроблені без такої підготовки спроби призведуть лише до збентеження. Вони дадуть короткочасний результат, потім наступить нова, ще більш варварська нерівність. Всі люди з недостойними намірами будуть лише чекати зручного випадку, щоб задовольнити жагу до влади чи любов до пошан за рахунок своїх безтурботних сусідів.

Чи можна повірити, що таке велике інтелектуальне вдосконалення виявиться лише передвісником варварства? Правда, дикуни підвладні тій слабкості, яка зветься безтурботністю. А цивілізовані правителі являють собою картину особливої активності. Розум, гострота дослідження, старанність під час досягнення мети — все це призводить до дії сукупність людських здібностей. Думка породжує думку. Ніщо не зможе окреслити межу поступовому розвитку духу, крім гніту. Якщо люди не будуть схильні до гніту, всі вони будуть рівними, незалежними, всі будуть жити у достатку.