«Про всиновлення»

Всиновлення здійснюється в інтересах дітей незаможних громадян та дітей, що народилися поза шлюбом.

Не можна всиновлювати дитину чоловічої статі після того, як їй виповниться п’ять років.

Не можна удочерити дівчину інакше, як до її заміжжя.

Усиновителі визначають розміри посагу всиновленої дитини у присутності державного службовця: посаг не належить відчуженню на користь прийомних батьків. Посаг не може перевищувати суми у десять тисяч ліврів.

Всиновлення не тягне за собою ніякого права наслідування, лише право на посаг.

Посаг всиновленого належить йому та його сім’ї; цей посаг відходить до суспільного домену, якщо всиновлений не має ні діда, ні бабки, ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри, ні дітей — рідних або прийомних.

Якщо прийомні батьки збідніють, вони після досягнення шістдесятилітнього віку отримують право на суспільний домен.

Якщо брат та сестра згідно з усиновленням вступлять до шлюбу між собою, їх посаг буде належати закону про спільність майна та про наслідування, який не поширюється на сім’ю усиновителів.

Ніхто не може бути всиновлений більше одного разу.

Брати по всиновленню не можуть наслідувати один одного.

Посагом всиновленої дитини розпоряджається її батько; якщо вона втратила батька, посагом розпоряджається її мати; якщо вона втратила батька й матір, ним розпоряджається прийомний батько; якщо у дитини нема прийомного батька, посагом розпоряджається прийомна мати. Якщо дитина втратила і тих, і других, якщо вони розійдуться або овдовіють, посагом розпоряджається опікун.

Всиновлення заборонено особам, які не перебувають у шлюбі.

Посаг хлопчика служить для його виховання лише до п’яти років, адже по досягненні цього віку хлопець належить вітчизні: вона його утримує та розпоряджається його посагом до двадцятиоднорічного віку; по досягненні цього віку хлопець може користуватися своїм посагом та відчужувати його.

Посаг дівчини служить для її виховання до її заміжжя та належить керуванню також до двадцятиоднорічного віку; досягнувши цього віку вона може користуватися посагом та відчужувати його.

Ніхто не може стати усиновителем до досягнення двадцяти одного року дитини. Подружжя, один з якого не досяг двадцяти одного року, також не може стати усиновителем.

Подружжя може всиновити дитину лише за взаємною згодою.

Л.А. Сен-Жюст

«Про наслідування»

Право наслідування належить виключно родичам по прямій лінії. Такими є дід та бабка, батько та мати, брат та сестра.

Непрямі родичі не можуть наслідувати.

Республіка наслідує тим, хто вмирає, не маючи прямих родичів.

Діти наслідують рівним чином батьку та матері. Чоловік та його дружина не наслідують один одному. Якщо подружжя розлучене, воно не наслідує своїм дітям. Дід та бабка, якщо вони не розлучені, рівним чином наслідують своїм онукам. Дід та бабка не наслідують своїм онукам раніше батька та матері. Діти від різних шлюбів не наслідують один одному.

За наявності дітей від різних шлюбів дід та бабка наслідують своїм онукам; онуки від різних шлюбів наслідують своїм діду та бабці.

Якщо діти від різних шлюбів вмирають, не маючи батька, матері, дітей, наслідують дід та бабка.

Якщо дід та бабка вмирають, брати та сестри від одного шлюбу наслідують один одному. При відсутності брата та сестри наслідує суспільний домен. Якщо один або кілька з дідів та бабок помирає, ті, хто залишився у живих, ділять спадок з братами та сестрами.

Якщо нема братів та сестер, дід та бабка ділять спадок порівну з суспільним доменом. Якщо нема ні діда, ні бабки, ні брата, ні сестри, суспільний домен — єдиний спадкоємець.

Дід та бабка наслідують своїм дітям або онукам. Батько та мати, навіть якщо вони знову взяли новий шлюб, наслідують своїм дітям, але можуть користуватися лише процентами; основні фонди залишаються в руках інших дітей або онуків, якщо їх нема — в руках республіки, яка й сплачує проценти.

Основні фонди належать відчуженню дітьми або онуками або суспільним доменом лише після смерті того, хто отримає прибуток. Ніхто не має права полишити спадок та скласти заповіт.