Франсуа Буассель

(1728 — 1807 рр.)

Французький революціонер, утопіст. На початку своєї діяльності деякий час був адвокатом та прокурором у французькій колонії Сан-Домінго. Навесні 1789 р. випустив "Катехізис роду людського", який було представлено у Національному зібранні. У цьому утопічному творі Буассель різко критикував "продажний, людиновбивчий антисоціальний порядок", побудований на приватній власності, та протиставив йому ідеал суспільного устрою, що базувався на загальній рівності. З листопада 1790 р. він поширює свою нову працю “Громадянський кодекс Франції або смолоскип свободи”, яка за своєю суттю являла новий проект конституції. Під час Великої французької буржуазної революції був членом Якобінського клубу, вів боротьбу з жирондистами. У 1793 р. розробив програму встановлення революційного правління санкюлотів. На засіданні Установчих зборів єпископ Клермонський вимагав віддати до суду Буасселя як автора твору, спрямованого проти релігії. У листопаді 1794 р. термідоріанці закривають Якобінський клуб, а його віце-голову (Буасселя) викликають до Комітету суспільної безпеки. У лютому 1795 р. його було заарештовано та ув’язнено у тій самій тюрмі Форс, у яку згодом було доставлено й Г. Бабьофа. Проте через вісім місяців його було звільнено, оскільки після повстання роялістів термідоріанці звільнили з в’язниць багато демократів. В епоху правління Наполеона Ф. Буассель захопився блиском імперії та написав на честь імператора гімн, зберігаючи при цьому свої погляди на необхідність соціальної перебудови.

Вільям Годвін

(1756 — 1836 рр.)

Англійський письменник, суспільний діяч. Революція у Франції 1789 р. справила на Годвіна велике враження. Разом з усіма її прихильниками він побачив у ній торжество теорії про могутність розуму. У цей період він навіть бажав висунути свою кандидатуру до парламенту, але відмовився від цієї ідеї, вважаючи себе нездатним до практичної політичної діяльності. У 1793 р. видав «Дослідження про політичну справедливість». Ця книга принесла йому славу. Її поява була дуже своєчасною, оскільки з розвитком революційних подій у Франції інтерес до суспільно-політичних проблем став масовим. У 1794 р. вийшов його найвідоміший роман «Речі, якими вони є, або Калеб Вільямс». З усіх його творів лише цей роман мав довге життя. У цей час в Англії починається політична реакція на події у Франції, що призвело до політичних переслідуваннь, які очолив лорд – головний суддя Ейр. Годвін відреагував на ці події, анонімно випустивши статтю, де висміяв це. Після того, як його авторство стало відоме, популярність Годвіна в народі «не знала меж». Звісно, після цих подій Годвін став одним з головних об’єктів нападок та переслідувань. Відчутний удар йому наніс колишній друг священик Парр, який у своїй великодній проповіді у 1801 р. різко критикував так звану “нову філософію” та її захисників, головним чином Годвіна. 1801 — 1802 рр. він присвятив вивченню історії XIV століття. У 1803 р. випустив “Історію життя Чосера та його епохи”. Крім того, в історичному плані Годвін прославився ще й такою працею, як “Історія англійської держави від її початку до реставрації Карлом ІІ”. До останнього свого дня він не переставав працювати над своїм твором, який був названий ним “Викриття духу християнства”.