«Прелат»

• А ось вам і живий святий. Це та людина у простому одязі кольору бузку, що йде, спираючись на палицю. Ця людина, у поставі та погляді якої нема ні бундючності, ні удаваної скромності, - наш прелат.

• Як? Він ходить пішки?

• Так, узявши за приклад першого з апостолів. Правда, йому не так давно подарували носилки, але користується він ними лише за крайньою необхідністю. Свої прибутки він майже повністю витрачає на допомогу бідним; чинячи благодіяння бідному, він попередньо не цікавиться, яких догматів той дотримується; він допомагає кожному, хто нещасний, йому достатнього того, що це — людина. Він не прибічник упертості, не фанатик, не гонитель, не вимагає покори. Погляд його завжди ясний, бо віддзеркалює добру, блаженну душу людини, яка не знає іншої пристрасті, окрім доброчинності. Він часто каже тому, хто трапляється йому на дорозі: «Друзі мої, як повчає нас святий Павло, - милосердя повинно передувати вірі. Допомагайте ближнім своїм - і цим виконаєте ви закон божий. Вкажіть ближньому на його помилки, але без зверхності та злості. Нікого не переслідуйте за його вірування, бійтеся вважати себе в глибині душі кращим за грішника, оскільки завтра, можливо, ви будете більш грішним, аніж він. Повчайте лише власним прикладом. Не оголошуйте ворогом будь-кого, хто думає інакше, ніж ви. Фанатизм у жорстокій своїй нетерпимості вже спричинив занадто багато зла, потрібно остерігатися його та не допускати навіть незначних його проявів. Спочатку це чудовисько тішить людській гордовитості та наче підносить душу того, хто піддався йому, але дуже скоро воно починає пускати в хід хитрість, підступність, жорстокість, зневажає добродійність та стає найстрашнішим бичем людства».

• А хто, скажіть, - спитав я, - та шанована з виду людина, що зупинила його та приязно з ним розмовляє?

• Це один з найдостойніших людей країни - голова Сенату. Він веде нашого патріарха до себе в дім, щоб разом з ним пообідати. Під час їх скромної, невибагливої трапези вони будуть бесідувати про бідняка та вдову, про сироту та заходи, які можуть полегшити їх страждання. Саме це і є предметом їх постійної пильності та піклування.

Методичні рекомендації до проведення семінарських занять за матеріалами хрестоматії

Метою пропонованої програми семінарських занять є розкриття ґрунтовних підвалин просвітницької утопії, визначення її місця саме як «просвітницької» у західноєвропейському суспільстві XVIII століття та виявлення її рис, специфічних для цього історичного часу.

Програма семінарських занять побудована таким чином, що майже кожна тема практичного заняття включає в себе два рівня складності під час вивчення джерела. Мова йде про критичний погляд на соціокультурну реальність, яка подається у першому розділі хрестоматії, та безпосередньо як відповідь на неї – утопічний образ ідеального досконалого соціального буття, якому присвячено другий великий розділ. Тому під час підготовки до семінарського заняття перед студентом стоять насамперед такі два завдання:

• виявити раціональне підґрунтя формування того чи іншого утопічного образу в Англії та Франції XVIII століття;

• показати перетворення негативних сторін буденності в утопічному ідеалі на значно протилежний позитивний світ.

Вирішення та навіть усвідомлення суті цих двох питань допоможе зрозуміти механізм детальної розбудови усіх сторін утопічної держави, починаючи з верхівки (вимог до правителя як законодавця) та закінчуючи взаєминами «вигаданих» мешканців утопічної країни та культури.

Відтак, опрацювання наведених у хрестоматії джерел вимагає від викладачів та слухачів курсу налагодженої сумісної колективної праці, яка має проходити за такими структурними рівнями:

- орієнтовно-мотиваційний (створення викладачем перед студентами стимулу та викликання інтересу в джерелознавчій роботі, розкриття її практичної переваги в подальшій їх життєдіяльності),

- операційно-виконавчий (контроль за рівнем виконання завдань та допомога чи роз’яснення питань, які виникли під час самостійної роботи слухачів із джерелами);

- рефлексивно-оцінювальний (розвиток у слухачів умінь робити необхідні та доречні наукові припущення, формулювати свій погляд на ту чи іншу проблему).

У разі налагодження праці в сукупності цих складових відбудеться досить жваве обговорення проблеми, що матиме достатній науково-методичний рівень підготовки та проведення занять, адже, розвиваючи у слухачів навички джерелознавчої роботи, одночасно активізуються такі навчально-виховні моменти як вдосконалення практичних навичок отримання та аналізу інформації, самоосвіта, рефлексія.

Тобто за своїм характером праця з пропонованими джерельними матеріалами передбачає використання евристичного підходу, який виражається переважно у самостійному розгляді студентами наведеної інформації. Значення евристики виражається передусім у тому, що самостійно відкриті знання відрізняються своєю усвідомленістю та міцністю. Тим паче самостійна розумова діяльність сприяє інтелектуальному розвитку людини, а пошук рішення поставленого завдання збільшує у студентів інтерес до праці з джерелами. У даному випадку джерела в хрестоматії розташовані за такою логічно виваженою структурою, що вивчення першооснов якогось одного розділу потребує попереднього ознайомлення з відповідним йому джерелом з іншого розділу. В результаті спостерігатиметься розуміння «прихованих» зв’язків між окремими джерелами та їх змістовних особливостей. У першу чергу це стосується тих матеріалів, які належать якомусь одному мислителеві. Наприклад, хрестоматія містить значну кількість суджень таких філософів та діячів XVIII століття, як Л.-С. Мерсьє, Е.-Г. Мореллі, Г.Б. де Маблі, Л.А. Сен-Жюст. Їх думки наповнюють зміст обох розділів, різних за своїм ідейним значенням. Тому під час вивчення цих джерел рекомендується більш детальний розгляд концепції діяча, що дозволить відповісти на поставлене питання у повному обсязі та віднайти причини саме такого судження мислителя. Це стосується безпосередньо тих підрозділів обох частин, які висвітлюють один проблемний напрямок. Наприклад, вимоги до законодавця, соціально-економічні проблеми, сімейні відносини висвітлюються в обох розділах відповідно до їх змісту. Комплексний підхід до розгляду матеріалу дозволяє значно краще зрозуміти важливість проблеми, про яку йде мова.

Крім того, необхідно відмітити, що у хрестоматії наводиться низка джерел, які потребують більш пильного та уважного опрацювання. Це стосується насамперед тих частин, які присвячені критиці релігійних догматів та ставленню до релігії в «Утопії». Дане питання потребує від студентів знання стану релігійних питань у західноєвропейському суспільстві, орієнтації у історіософських позиціях духовної культури епохи Просвітництва (деїзм та атеїзм). Тому правильне та виважене опрацювання цих частин повністю залежить від рівня обізнаності в тих ідейних процесах та духовних явищах, які Просвітництво принесло з собою у свідомість західноєвропейської людини того часу. На наш погляд, урахування даної обставини лише сприятиме більшої ефективності навчального процесу, мотивуючи вирішення питань, пов’язаних з цією сферою.

Загалом представлений в навчальному посібнику план семінарських занять абсолютно відповідає тематичним рубрикам хрестоматії та містить необхідну інформацію для підготовки відповіді на семінарські заняття з утопії, що містяться в робочій програмі «Філософія історії». Проте, не виключно, що пропонована автором тематика практичного курсу може бути використана у подібних навчальних курсах з проблем утопії.