Іі.5.2. Підхід до визначення щастя

Р.-де-ла Бретон

Ці нещасні народи думають, начебто вони забезпечують щастя принаймні тим, хто панує. Вони помиляються. Щастя існує тільки у братерстві, тільки в солодкому усвідомленні: ніхто мені не заздрить, моє благополуччя не спричиняє нікому шкоди, усі мої брати також є благополучними… Як можуть уявні обранці долі (якщо тільки вони люди) наїдатися, живучи в умовах нерівності, коли іншим людям не вистачає найнеобхіднішого, як можуть вони розважатися, коли інші страждають, як можуть віддаватися насолодам, коли інші обтяжені працею? …

Г.Б. Де Маблі

Всюди, де природа населила людей, вона помістила поруч з ними щастя, і від нас залежить володіння ним, оскільки щастя скоріше в нас самих, аніж у речах, що нас оточують. Це залежить від нашого ходу думок та способу мислення, та повірте мені, — воно зовсім не товар, який купці привозять разом з цукром і червцем та продають народам.

Яке б не було щастя, воно ніколи не буває ні сумним, ні втомленим. Тим гірше для ваших співвітчизників, якщо вони вважають, що щастя складається з такого різноманіття речей.

Іі.5.3. Релігійні уявлення ф. Буассель

Питання. Що буде з релігіями?

Відповідь. Наше богослов’я та релігія будуть обмежуватися лише тим, що ми визнаємо вселенським храмом її верховного володаря, а наші серця — її вівтарями; ми будемо поклонятися, будемо любити лише його у цьому храмі, де все — чудо, де все пророкує про його безкінечний розум та могутність; ми вклонимося низько, безперервно будемо угамовуватися перед цієї необхідною та непізнаною істотою з переконань у нашій залежності та в нашій мізерності; наша віра й наші обов’язки будуть зведені до того, щоб вірити у всесильність верховного володаря, який дав нам життя разом з перевагою над усіма земними істотами для того, щоб використати їх для щастя нам подібних, як сам він використовує свою безкінечну могутність та розум лише для щастя всесвіту; ми віддаємо належне його провидінню та милості й віримо у його безмежне піклування про нашу долю після того, як смерть закриє нам очі для сонячного світла; нам лише буде дозволено вірити, — без надії на якусь заслугу або винагороду, до якої ми нездатні та котрій негідні поряд з цією безкінечною істотою, — вірити, що лише від її могутності та невимовної доброзичливості буде залежати: дати нам тоді інші очі та більш придатні здібності, щоб виносити якийсь ще більш чарівний блиск його присутності, та зробити нас безкінечно щасливими, як може бути істота щасливою у цьому скороминущому житті.

Питання. Що буде із священиками?

Відповідь. Їх становище зрівняється із становищем їм подібних, з якими вони будуть ділити щастя, причому не буде ні сороміцьких думок, ні забобонів, ні їх життєвого укладу — усе це не буде більше мати впливу ні на суспільне виховання, ні на моральний порядок.

Питання. Що стане з атеїстами та матеріалістами?

Відповідь. Їм нададуть свободу думок, які являють собою лише низку первородних оман, що лежать в основі продажного, людиновбивчого та антисуспільного порядку, під час якого правилом є перебування в осліпленні та помилятися відносно всього оточуючого.

Л.-С. Мерсьє