Ф. Буассель

Питання. Де будуть влаштовуватися суспільні школи?

Відповідь. У церквах, монастирях, де монахів звільнять від їх кріпосних повинностей, не торкаючись ні їх прибутків, ні забобонів, ні діянь, ні життєвого укладу їх; землі цих установ будуть оброблятися новими вихованцями точно так же, як і землі інших власників, причому новим землеробам та вчителям, що керують їх працею, не буде видаватися іншої винагороди, крім предметів першої необхідності; будуть улаштовані також майстерні для всякого роду промислів, мистецтв та наук, сирі матеріали для них будуть постачатися власниками, які на протязі всього свого життя будуть користуватися результатами цієї праці, за винятком створених раніше та належним чином витрачених на предмети першої необхідності, які споживаються новими вихованцями та вчителями.

Питання. На кого буде покладений обов’язок готувати та подавати їжу ?

Відповідь. На матерів або осіб, уповноважених ними, причому вони будуть піклуватися про те, щоб дозволялася найбільш здорова їжа.

Л.-С. Мерсьє

«Колеж чотирьох націй»

• Чи досі навчають нещасних дітей грецької та латинської мов, від яких у наші часи вмирали від нудьги? Все так же змушують їх витрачати десять прекрасних та квітучих років свого життя на поверхове вивчення двох мертвих мов, якими ніколи нікому не доведеться користуватися?

• Ми краще вміємо використовувати час. Грецька мова, звісно, мова досить поважна, оскільки вона давня; однак Гомер, Платон, Софокл існують у пречудових перекладах, хоча якісь знамениті педанти й запевняли, начебто нікому ніколи не дано буде передати їх краси. Що ж до латини, яка не так прекрасна, як грецька, та будучи мовою більш новою вона попросту вмерла природною смертю.

• Не може бути !

• Французька мова всюди взяла верх. Спочатку були зроблені переклади настільки досконалі, що не виникло потреби звертатися до оригіналів; потім написані були достойні твори, які перевершили собою праці давніх авторів. Нові ці труди незрівнянно корисніші та цікавіші, більше відповідають нашим норовам, державному ладу, рівню наших наукових знань та політичних уявлень, про які не слід забувати. Давніми мовами, про які ми щойно говорили, володіють у нас лише кілька вчених. Тита Лівія читають з такою важкістю, як і Коран.

• Однак, судячи з напису на цьому фронтоні, колеж цей досі зветься Колежем чотирьох націй ?

• Так, ми зберегли цей будинок і навіть його ім'я лише для того, щоб краще його використовувати. В цьому колежі чотири відділення і викладають там італійську, англійську, німецьку та іспанську мови. Користуючись скарбницею цих живих мов, ми уже не маємо потреби у давніх. Батьківщина останньої мови — Іспанія, що приховувала в собі зародки величі, яку ніщо не могло викорінити, раптом прокинулася під могутніми поштовхами, яких неможливо було ні побачити, ні передбачити. Переворот був стрімким та плідним, оскільки просвітництво почалося тут зверху, в той же час правителі інших країн майже завжди скніли у невігластві. Тупість та педантизм назавжди вигнані з цього колежу; щоб вивчити іноземні мови, запросили викладачів-чужоземців. Тут читають кращих письменників. ...

• Але що ж робить Сорбонна, ця старша дочка королів?

• О, ця принцеса нині всіма залишена. Ця стара діва, наслухавшись передсмертних зітхань незносно нудної та виродженої мови, намагалася переконати нас, начебто вона нова, свіжа та приваблива. Вона пропускала періоди, калічила напіввірші та прямувала до того, що начебто огидне варварське наріччя, що відроджує мову віку Августа. Нарешті стало зрозуміло, що вона на те тільки й здатна, що верещати пронизливим, фальшивим голоском та присипляти двір, місто, а головне — своїх учнів. Тоді наказом Французької Академії їй звеліли стати перед судом останньою, щоб тримати відповідь, що корисного вона зробила за ті чотири століття, що її пестили, підносили та утримували. ... Академія змилувалася над її важким становищем та милостиво наказала їй мовчати. До неї проявили поблажливість та навчили висловлюватися мовою, якою говорила уся нація; з тих пір, втративши своє античне вбрання, свою пиху та свою ферулу, Сорбонна займається лише тим, що наполегливо навчає своїх учнів тій прекрасній мові, яку щодня вдосконалює Французька Академія....

• А що сталося з Військовою школою?

• Її спіткала та ж участь, що й інші навчальні заклади. Їй були властиві усі їх пороки, не рахуючи тих, що обумовлювалися її призначенням. Муштрувати солдат — ще не значить виховувати людей.

• Вибачте, якщо я зловживаю вашою добротою, але ви торкнулися тут занадто важливого питання, щоб я міг не зупинитися на ньому: у дні моєї молодості тільки й було розмов, що про виховання. Кожен учений вважав своїм обов'язком написати на цю тему книгу, та ще добре, якщо вона виявлялася лише нудною. Краща з таких книг ... була спалена рукою ката, її всіляко ганьбили люди, які розуміли її не більше, ніж лакей цього ката. Відкрийте ж мені, будь ласка, яким шляхом вдалося вам виховати людей?

• Людей виховує не стільки навчальний заклад, скільки мудра та м'яка політика уряду; якщо ж говорити тут лише про виховання розуму, то скажу вам, що навчаючи дітей азбуці, ми одночасно знайомимо їх з алгебраїчними діями. ... Ми помітили, що ця наука привчає розум бачити речі точно такими, якими вони є насправді, а стосовно до ремесел подібна точність неоцінима. Раніше дітей навчали безкінечній кількості наук, які зовсім не могли допомогти їм досягнути щастя в житті. Ми обрали з них лише ті, які здатні прищепити їм вірні та обґрунтовані поняття. ... Стиль — це людина, та тому, хто володіє сильним розумом, слід говорити мовою, яка властива їй, відмінним набором слів, з якого запозичують недалекі уми, що володіють лише повільною здатністю запам'ятовування. Нашим дітям викладається мало історії, оскільки історія - ганьба людства, кожна сторінка її наповнена безумствами та злочинами. Боже нас збережи являти їм усі ці приклади честолюбства та розбою. Педанти-історики піднесли королів до рангу богів. Ми навчаємо наших дітей зрозумілішій логіці та навіюємо їм здоровіші поняття. Усі ці сухі хроністи й тлумачники часу, усі ці захоплені та безсоромні писаки, які першими тремтіли перед своїми кумирами, зникли разом з тими, хто возвеличував та прославляв правителів світу. ...

Ми ні в гріш не ставимо метафізику, цю туманну галузь, у якій кожен будував свою систему — примарну та завжди безкорисну. Саме тут виникали всі ті недосконалі уявлення про бога, без кінця обговорювалися його властивості, перекручували його сутність та спантеличували людський розум, пропонуючи йому деяку слизьку, ненадійну посилку, яка завжди готова була штовхнути його до безодні сумнівів. Лише за допомогою фізики, цього ключа до природи, цієї живої науки, основаної на досвіді, ми вчимо дітей розуміти мудрість Творця, відкриваючи перед ними усю складність цього дивного світу...

Коли юнак досягає певного віку, ми дозволяємо йому познайомитися з поезією. Наші поети радість натхнення поєднують із мудрістю. Вони не належать до тих, хто за допомогою ритму та ймовірності слів ґвалтує розум та невільно впадає у фальш або вишуканість чи розважається тим, що возвеличує карликів, витворяє всілякі фокуси та вражає різними брязкальцями. Вони оспівують великі діяння, якими пишається людство; своїх героїв вони шукають там, де побачать мужність та добродійність. Фальшиві, продажні фанфари, що голосили славу великим світу сього, нині вщент розбиті.

Л.-С. Мерсьє