«Закони про виховання, які повинні попередити наслідки сліпої поблажливості батьків своїм дітям»

І

Матері будуть самі годувати своїх дітей, якщо це дозволить їм здоров’я; звільнення від цього обов’язку буде допустимо не інакше, як після надання доказів свого нездужання.

ІІ

Розлучені дружини, які мають немовлят, повинні годувати їх груддю протягом року після свого розлучення.

ІІІ

Голови триб будуть уважно слідкувати за тим, щоб батьки та матері турботливо ставилися до своїх малолітніх дітей.

ІV

Досягнувши п’ятилітнього віку, усі діти кожної триби будуть зібрані разом і розміщені у відведених для цього будинках, причому хлопчики й дівчатка окремо. Їжа, одяг та початкове навчання буде зовсім однаковим для усіх, без ніяких відмінностей, згідно з правилам, які видасть сенат.

V

Певне число батьків та матерів родин буде під наглядом голови триби турбуватися про цих дітей, як про своїх власних, протягом п’яти днів; потім їх по черзі замінять інші батьки. Вони намагатимуться прищеплювати своїм учням поміркованість та слухняність, попереджати шляхом лагідних розмов або легких покарань будь-які сварки, примхи, дурні звички. Поводження з усіма дітьми буде цілком однаковим.

VІ

В міру розвитку розумових здібностей у дітей їх почнуть навчати вітчизняним законам. Їх навчать поважати ці закони, підкорятися своїм батькам, начальникам та особам зрілого віку. Їх привчать бути люб’язними з рівними собі, підтримувати з ними дружбу, ніколи не брехати. Вони будуть навчатися якої-небудь неважкої, що підходить до їх віку, справи та час від часу брати участь в іграх, які можуть їх розвивати фізично та підготувати до праці. Їм не будуть наказувати нічого, не пояснивши при цьому доцільність запропонованого. Ці початкові настанови потім будуть культивуватись учителями, турботам яких вони будуть відведені після виходу з раннього дитинства.

VІІ

Діти, які виявилися до десятилітнього віку достатньо міцними, щоб вивчити початки професії, до якої їх вважатимуть гідними, будуть посилатися щоденно на кілька годин у суспільні майстерні, щоб почати там своє навчання.

VІІІ

Кожна дитина після досягнення десятилітнього віку покине цей спільний батьківський дім, щоб перейти у майстерні. Тут дітям нададуть приміщення, стіл та одяг, навчати їх будуть майстри та старшини кожної професії, яких вони повинні будуть слухатися, як своїх рідних батьків, — усе це буде здійснюватися спільно у кожній корпорації та майстерні, де хлопчики та дівчатка окремо будуть навчені заняттям, які їм підходять.

ІХ

Крім механічних вправ у певній професії, вчителі і старшини професій будуть робити дітям настанови морального характеру. Якщо в міру розвитку розумових здібностей у дітей деякі з них прийдуть до думки про існування божества та почнуть задавати питання, почувши розмови про нього, тоді їм пояснять, що це першопричина всього, чим вони захоплюються та що вони знаходять хорошого та привабливого. Наставники побояться давати дітям які-небудь туманні уявлення про цю істоту та спробувати пояснити його природу термінами, що не мають сенсу. Дітям скажуть просто, що творець всесвіту може бути пізнаним лише за його витворами, які свідчать про нього як про істоту безкінечно добру та мудру, проте незрівнянну ні з ким із смертних. Їм пояснять, що закладені в людини почуття суспільності являються єдиними виразниками намірів божества і, лише спостерігаючи за ними, можна досягнути розуміння того, що таке бог. Молодим людям скажуть, що мета законів — вдосконалювати ці почуття та систематично застосовувати їх розпорядження для блага суспільства.

Х

Усі моральні розпорядження, правила, роздуми будуть виводитися з основних та священних законів, причому завжди у напрямку до суспільного єднання та любові. Предметом призову буде здійснення нероздільного зв’язку загального блага з особистим щастям, а метою заохочень будуть служити повага та дружба близьких людей, співгромадян та начальників.

ХІ

Начальники та сенатори будуть поважно слідкувати за тим, щоб закони та устави про виховання дітей додержувалися всюди точно та цілеспрямовано, щоб мудро виправлялися та передбачалися недоліки дитячого віку, що можуть зародити дух власності. Вони шкодитимуть також тому, щоб дитячий розум з самого початку наповнився якими-небудь сміхотворними байками, казками та вигадками.

ХІІ

У віці 15-16 років, коли молоді люди одружуються, вони покидають суспільні академії, щоб повернутися до батьківського дому, звідки вони у відведені часи будуть відправлятися щоденно до майстерень, щоб там займатися своєю професією, поки не досягнуть потрібного віку для заняття землеробством. Тоді вони перейдуть у відведені для цього приміщення.