Ф. Буассель

Питання. Що станеться з батьківством та материнством?

Відповідь. Вони будуть лише мати права на те, щоб наказувати усім дітям та виховувати їх для щастя, подібно до того, як ім’я дитини буде лише правом на те, щоб любити, поважати усіх батьків та матерів та щоб їх слухатися. О мій батьку! О моя матінко! О мій друже! О моя сестро! О мій сину! О дочко моя! О друзі мої! — буде виражати всю міру спорідненості так же, як і принцип любові, ніжності, дружби та єднання усіх наших дій в усіх наших стосунках, у всьому нашому внутрішньому та зовнішньому спілкуванні; усюди встановлять готелі для чужоземців, які будуть виховуватися подібно до нас та до мандруючих, з якими будуть поводитися так, як би ми хотіли, щоб поводилися з нами.

Л.А. Сен-Жюст

«Про спільність майна подружжя»

Чоловік та жінка, які люблять один одного, являються подружжям. Якщо у них нема дітей, вони можуть зберігати свій союз у таємниці; якщо ж дружина завагітніє, вони зобов’язані оголосити себе подружжям перед магістратом.

Ніхто не може пригнічувати свою дитину, яким би не було її становище.

Спільність майна може бути лише у подружжя: те, що принесли з собою та що вони придбали разом, стає їх спільним володінням. Їх союз засновано не на договорі, а на взаємній симпатії; у акті, що підтверджує їх союз, вказується лише їх спільне майно без усіляких застережень.

Якщо вони розлучаються, половина спільного майна належить їм — вони ділять його порівну.

Друга половина майна належить дітям; якщо вони не мають дітей — майно належить суспільному домену.

Подружжя повинне оголосити у храмі про своє розлучення за три місяці до розірвання шлюбу.

Державний службовець негайно пропонує назначити дітям опікуна. Спільне майно повинне бути розділене, причому цей розподіл відбувається до розлучення.

Народ призначає у храмі опікунів для дітей розлучених батьків.

Будь-яке зобов’язання, прийняте окремо одним з подружжя, є недійсним.

Спільні заборгованості сплачуються з частини майна, що лишається за подружжям у випадку їх розлучення. Якщо один з подружжя помре, борги виплачуються спільно дітьми та тим, хто залишився живим.

Якщо подружжя не має дітей протягом перших семи років шлюбу та якщо вони ніколи не всиновлювали, їх шлюб за законом вважається розірваним, і вони повинні полишити один одного.

Л.А. Сен-Жюст

«Про опіку»

Той з подружжя, який переживе іншого, є опікуном своїх дітей.

Майно дітей знаходиться над опікою та належить керуванню до досягнення дітьми двадцятиоднорічного віку, незалежно від того, вступили вони до шлюбу, чи ні.

Під опікою знаходиться майно, а не особистість.

Якщо один з подружжя, що залишився в живих, бере удруге шлюб, він повинен заздалегідь у храмі попросити призначити опікуна для своїх дітей та звітувати перед ними.

Якщо той, хто удруге взяв шлюб, овдовів, він не може знову взяти під опіку своїх дітей від першого шлюбу; оскільки він є опікун дітей від другого шлюбу.

Опікуни повинні перебувати у шлюбі. Якщо вони розлучаться або овдовіють, державний службовець пропонує у храмі призначити іншого опікуна.

Молода дівчина має право просити у храмі призначити їй іншого опікуна, не пояснюючи причини.

Особи, наділені публічною владою, не можуть бути обрані опікунами.

Якщо осиротіла дитина не має статку, то за пропозицією державного службовця народ обирає у храмі сироті опікуна з числа тих, хто погодиться виховати її за свій рахунок до п’ятилітнього віку.

Якщо дівчина після досягнення двадцяти одного року або укладення шлюбу осиротіє та якщо у неї нема ніякої власності, то за пропозицією державного службовця народ обере для неї у храмі опікуна з числа одружених та вартих поваги громадян, які погодяться виховати сироту за власний рахунок.

Л.А. Сен-Жюст