Іі.3.2. Одруження

Р.-де-ла Бретон

У нас панує спільність дружин… Чоловіки у нас вибирають жінок раз у два роки, оскільки вони ще один рік годують груддю дітей. .. Коли приходить день вибору, усі чоловіки та жінки (окрім вагітних та з грудними дітьми) однієї й тієї ж місцевості шикуються у два рівних ряди. Вони міняються місцями й переміщуються з одного кінця шеренги до іншого, поки усі не знайдуть собі пару. Потім відбувається спільне бенкетування, готуватися до якого починають ще за місяць. .. Після звільнення від наслідків народження жінкам дозволяється знову вибирати чоловіка.

Усі діти — діти нації, до своїх батьків ставляться лише з дещо більшою повагою, ніж до інших. Молоді люди однаково доглядають усіх, хто старший від них за віком, аж до 50 років; тоді вони самі вважаються дорослими чоловіками та їх починають обслуговувати так же, як вони у свій час. У 100 років людина визнається старим. Одружуватися можна у будь-якому віці. Оскільки у нас більше дівчат, ніж юнаків, зайві дівчата призначені тим чоловікам, жінки яких годують груддю дітей. Тому чоловіки одружуються кожний рік, а жінки лише один раз у два роки.

В. Годвін

Відміна шлюбу не буде супроводжуватися нічим поганим. Ми схильні бачити у цьому поширення грубих намірів та розбрату. Але насправді у цьому разі відбувається те ж, що і в інших випадках, а саме: позитивні закони, призначені для приборкування наших пороків, збуджують та помножують їх. Не будемо згадувати про те, що почуття справедливості та прагнення до щастя в умовах майнової рівності руйнує прагнення до розкоші, скорочує наші надмірні у всіх відношеннях домагання та спонукають нас завжди віддавати перевагу радощам розумовим, а не радощам почуттєвим.

Спілкування людей різної статі у такому суспільстві буде належати тим же умовам, що й інші види дружби. Не кажучи про випадки необґрунтованих та настійних прихильностей, не можна прожити життя і не зустріти людину, достоїнства якої перевищували б гідності усіх відомих до того. До цієї людини я буду відчувати схильність, яка точно відповідатиме моїй оцінці її якостей. Подібним чином буде відбуватися і з жіночою статтю. Я буду настійно підтримувати стосунки з такою жінкою, досконалості якої справлять на мене сильне враження. «Але ж можливо, що інші чоловіки будуть відчувати до неї таку ж схильність, як і я». Тут не виникне ніяких перешкод. Ми усі можемо користуватися принадами спілкування з нею, але будемо настільки мудрими, що почуттєве спілкування станемо вважати несуттєвим та не вартим уваги. Воно, як усяка інша справа, що стосується лише двох людей, повинна у кожному окремому випадку вирішуватися добровільною згодою обох сторін. Та обставина, що ми схильні вважати статеве спілкування суттєвою принадою, що випливає з чистої прихильності, свідчить про вкрай зіпсовані наші теперішні звички. Розумні люди їдять тепер та п’ють не з любові до задоволення, а тому, що їжа та пиття необхідні для здорового існування. Потім розумні люди бажають продовжувати свій рід не тому, що з цим пов’язане чуттєве задоволення, а тому, що рід потрібно продовжувати; виконання ж цієї функції буде регулюватися веліннями розуму та обов’язку.