Іі.2.3. Злочин і покарання

Р.-де-ла Бретон

Закони Вікторіна були надзвичайно прості. Всі види злочинів визначаються одним словом:

«Убивство: убивцю кидають з гори униз.

Крадіжка: неможлива.

Наклеп або лихослів’я: втрата суспільного вдоволення.

Власність: загальна.

Перелюбство: раб обманутого чоловіка протягом двох років.

Зґвалтування: раб потерпілої стільки часу, скільки вона сама забажає.

Нанесення побоїв: засуджується на життя без товаришів.

Розпусний син або дочка: позбавляють майна та прирікають до неодруженого способу життя, поки не буде впевненість у їх виправленні.

Невиправні: скидаються з гори.

Добрі вчинки та заслуги: прославляються, нагороджуються знаками відмінності.

Найдостойніший: за свою працю отримує право вибору найкращої дівчини для одруження. Якщо чоловік та жінка живуть недружно: збирається вся республіка зі своїм головою та визнає шлюб розірваним, якщо примирення є неможливим, а розлучення не являє особливих незручностей; але подружжя протягом року живуть окремо (з правом зійтись знову) раніше, ніж візьмуть новий шлюб».

Е.-Г. Мореллі

«Закони про покарання, настільки нечисленні, як нечисленні порушення обов’язку, настільки м’які, скільки дійсні»

І

Кожен громадянин, незважаючи на ранг і достоїнства … позбавить життя або смертельно поранить когось або намагатиметься за допомогою інтриги чи іншим способом зруйнувати священні закони з метою поцупити власність, — буде засуджений Верховним сенатом та ув’язнений до кінця життя як схиблений та ворог людства; після визнання винуватості буде відправлений у збудовану на кладовищі печеру. Його ім’я назавжди буде викреслене зі списку громадян, діти та вся родина відречуться від нього та будуть зараховані окремо в інші триби, міста чи провінції, але нікому не буде дозволено (під страхом вигнання із суспільства на два роки) ставитися до них з презирством або докоряти їм за батьків.

ІІ

Хто насмілиться заступитися за цих винуватих, хто виявиться винуватим у тяжкій непошані або непокорі начальникам чи сенаторам, батькам сімейств чи своїм батькам, хто образить словом чи дією кого-небудь з рівних — того буде ув’язнено на один або кілька днів, місяців чи років у місця, спеціально призначені для покарання цього роду злочинів. …

ІІІ

Особи, що здійснили перелюбство, будуть піддані ув’язненню на один рік, після чого чоловік або дружина можуть залишатися в шлюбі з винуватим подружжям, якщо той не був знехтуваний після його викривання у невірності. Особі, яка порушила шлюбну вірність, ніколи не можна буде вступити у шлюб зі своїм співучасником у перелюбстві.

IV

Будь-яка особа тієї чи іншої статі, яка у рік розірвання шлюбу буде мати плотський зв'язок з ким-небудь, буде наказана як за перелюбство.

VI

Якщо особи, яким були доручені на виховання діти, будуть звинувачені у недбалості, якщо з-за того, що вони не виправляли та не наставляли дітей, останні отримають якусь погану ваду, то винуваті будуть позбавлені честі займатися цією справою на деякий час або назавжди, в залежності від ступеня тяжкості вини.

VII

Усі особи, які будуть виключені з суспільства та підпадуть під ув’язнення назавжди або на деякий час, будуть позбавлені розваг та занять; їх будуть однаково годувати доброякісними, але найпростішими стравами та однаково одягати. Прислуговувати їм будуть протягом кількох днів молоді люди, що були помічені у лінощах, непокорі та брехні…

IX

Оскільки безчестить не покарання, а провина, то після відбування покари заборонено буде докоряти про це особі, що спокутувала свою провину… Лише начальникам дозволено буде авторитетно нагадувати їм про обов’язки, але ніколи не нагадувати ні про їх минулі помилки, ні про покарання.

X

Усіляке покарання, накладене законом та встановлене раз і назавжди для кожного роду провини, не буде підлягати ніколи відміні, пом’якшенню або заміні іншим покаранням у вигляді помилування чи за інших обставин, окрім випадку хвороби.

XI

Право призначення покарань, поєднаних з втратою суспільства, буде належати лише сенату кожного міста на підставі свідчень осіб, що стоять на чолі триб, родин чи професійних корпорацій; цим останнім буде надано право призначення інших цивільних стягнень.

ХІІ

Кожне неправдиве звинувачення у злочині, яке потягнуло за собою довічне виключення з суспільства, буде каратися таким же покаранням. У всіх інших випадках брехливий обвинувач підлягає подвійному покаранню проти того, яке загрожувало обвинуваченому.

ХІІІ

Звинувачення з боку осіб, які не наділені ніякою цивільною або природною владою, не будуть вислуховуватися та прийматися сенатом.

ХІV

Особи, які наділені владою, повинні будуть самі слідкувати за своїми підлеглими, карати їх у тих випадках, що входять до їх компетенції, передавати винуватих у розпорядження вищої влади за більш значні провини без усілякої милості під страхом втрати своєї посади на час або назавжди, в залежності від важливості покарання.

Л.А. Сен-Жюст