«Про право власності та його межі»

Потрібність є єдиним правом на нашу власність. З цього принципу виходить, що коли потрібність задоволена, людина перестає бути власником. Право власності так тісно зв’язане з користуванням цією власністю, що їх неможливо навіть припустити розділеними; припустити власника без користування власністю означає допустити, що його потреби задоволені. Але в такому разі закінчується його право власності. З іншого боку, як припустити людину, яка користується яким-небудь предметом без права власності на нього? Це було б логічним протиріччям. Якщо людина буває власником лише тоді, коли вона користується предметом для своїх потреб, то було б безглуздо й обурливо, якби вона користувалася предметом, не будучи при цьому її власником. Ці принципи наочно показують, скільки смішного в жалюгідній суперечці факірів, які стверджували, що їм не належить суп, який вони їдять. Принципи ці відчутно доводять, що принципи відносної громадської власності противні природі. Чи є в природі можливість уявити істоту, яка називається орендарем? Чи є можливість зрозуміти існування особи, яка називається власником 300 арпанів землі, від якої вона знаходиться на відстані 200 л'є, яких навіть становище її не знає? Додержуючись принципів, викладених нами, що можна думати про подібне право власності, про це жалюгідне право, що приймається всіма людьми у суспільстві й утверджується всіма сучасними письменниками, проти якого королі не можуть нічого вдіяти, не піддаючи себе небезпеці? Право власності. Що надається людям природою — не має інших меж, окрім задоволення потреб; воно поширюється на все та на всіх. Це право не є виключним, воно є правом всезагальним. Воно не дозволяє людині одноосібно користуватися землею, як не дозволяє їй одноосібно користуватися повітрям, вогнем, водою. Це істинна власність, власність священна, яку королі повинні поважати й безкарно не порушувати. Зважаючи на цю власність, нещасний, нужденний народ може взяти та з’їсти хліб, який належить йому, оскільки він голодний. Голод — ось його право. Громадяни грішні, покажіть більш дійсне ваше право. Ви його купили, заплатили за нього гроші? Нещасні, воно не належить ні вам, ні вашим продавцям, оскільки ні ви, ні продавці не мали в ньому потреби.

І.5. Як зашкодити поглибленню суспільних вад ф. Буассель

Питання. На якій підставі можна було б зруйнувати ці права, привілеї та їх химери ?

Відповідь. На основі всесвітнього досвіду встановлено, що всі корпорації у межах держави вчиняли лише розподіл та зіткнення інтересів, що несло за собою загибель та руйнування, на основі порядку, яким весь світ керує, зберігає та вивершується; на основі отримання людьми знань, які вчать, щоб серед людей не існувало іншого права, окрім права робити один одного щасливим, берегти взаємне щастя, щоб всіляке право, всіляку установу, яка не буде спиратися на той же принцип, на ту ж основу та прагнути до тієї ж мети, вважати каліцтвом.

Е.-Г. Мореллі

«Основні та священні закони, які докорінно зруйнували б вади та нещастя у суспільстві»

І

У суспільстві ніщо не буде належати окремо або перебувати у чиїйсь власності, крім тих речей, які кожен застосовує для задоволення своїх вимог, для задоволень чи для своєї повсякденної праці.

ІІ

Кожен громадянин буде посадовою особою, яка забезпечена роботою та одержує утримання за суспільний рахунок.

ІІІ

Кожен громадянин буде сприяти суспільній користі відповідно до своїх сил, обдарувань та віку. В залежності від цього та згідно з розподільним законом будуть визначені його обов’язки.