Ф. Буассель

Питання. Чи був цей устрій однаково згубним для всіх націй?

Відповідь. Згідно з пам’ятками давньої історії та історії наших днів, народи були більш чи менш довговічні, мали революції та нещастя в залежності від того, чи враховували вони фатальний та згубний егоїзм людини, яка одночасно є і творцем, і жертвою цього продажного, людиновбивчого та антисуспільного порядку, більший чи менший вплив на уряди та, в залежності від цього, підказував засоби, щоб виснажити, принизити та довести один одного до загибелі.

Питання. Чому ви називаєте цей порядок продажним, людиновбивчим та

антисуспільним?

Відповідь. Я називаю його продажним тому, що він закликає робити благо лише в надії на винагороду та уникати зла лише з побоювання кари, а це можна пробачити тільки рабам. Я називаю його людиновбивчим тому, що він озброює сина проти батька, брата проти брата, сім’ю проти сім’ї, народи проти народів з метою захопити один в одного володіння, яким цей же устрій надає цінність лише для того, щоб лестити, вводити в оману та все більше збуджувати егоїзм, жадібність та природні й ненаситні прагнення людей, маючи на увазі розділити їх, озброїти один проти одного та примусити їх видирати один у одного кістку, яку кидають у зграю голодних собак.

Я називаю його антисуспільним, бо він створює дуже несправедливу зацікавленість у тому, щоб присвоювати те, що повинно належати загальній масі народу, а це є ні чим іншим, як каліцтвом, яке розриває всі зв’язки, в той же час руйнуючи й усі принципи суспільного договору.

… Питання. Які головні засади цього продажного, людиновбивчого та антисуспільного устрою?

Відповідь. Це — власність, шлюб та релігія, які люди винайшли, встановили та освятили для того, щоб узаконити свої захоплення, своє насилля та своє лицемірство.

Питання. Що ви розумієте під правом власності?

Відповідь. Згідно з поняттям громадських законів, це — можливість розпоряджатися тим, що ми привласнили та як нам заманеться.

Питання. Що собою являють предмети, на які люди поширюють своє право власності?

Відповідь. Це ті предмети, які знаходяться у власності людини, якими людина володіє або вірить, що володіє, наприклад: землі, жінки, навіть чоловіки, море, річки, джерела, небо, пекло, самі боги — тобто все, що підпадало під поняття торгівлі. Це почалося ще з тих пір, як людина придумала золоту і срібну монету та віднайшла їй таку цінність, що на неї можна придбати всі щойно названі предмети.

Питання. Від кого люди отримують право, посилаючись на яке вони присвоїли собі всі ці предмети?

Відповідь. Від природної жадібності, егоїзму, пихи, ненаситних бажань, насильств, шахрайства, лицемірства, одним словом — від усіх вад, властивих людській природі, відсутність яких повинно було б гарантувати виховання.

Питання. Проте це зовсім не права на що-небудь, а навпаки?

Відповідь. Це вірно; але оскільки не видно, щоб їх давали людям, яких природа та її творець пустили на світ зовсім голими, то сліпий егоїзм спонукав їх видумати собі ці права з метою узаконити захоплення, які сильніші привласнили по відношенню до земної влади, а найбільш хитрі та підступні — відносно влади небесної для задоволення свого честолюбства поневолити найбільш слабких та довірливих; вважали необхідним винайти золото та срібло з метою вести торгівлю володіннями, дарами землі та неба, що вони й робили.

Питання. Чи були люди задоволені цими установами?

Відповідь. Навпаки, вони виявилися ошуканими, оскільки внаслідок цих порядків вони не перестали створювати розлад між собою, сваритися, утискувати та принижувати один одного, обкрадати, обманювати, отруювати один одного, озброюватися та вбивати собі подібних.

Питання. Які ж негативні наслідки від власності на землю?

Відповідь. З розподілу землі народилося виключне право користування нею, і, як наслідок, право виганяти майбутнє покоління з поверхні землі, прирікати на смерть від голоду, спраги та холоду тих, в кого немає власності, якщо ті не захочуть стати рабами у власників. Останні ж не приймуть їх в це становище, якщо вони не повісять, як крадіїв, або не посадять на кіл та не колесують, як убивць, що практикується ще в наш час.

Питання. Які негативні наслідки можуть з’явитися від власності на жінок та чоловіків?

Відповідь. Всі вади, всі низькості, весь безлад, які ведуть за собою безмежний егоїзм найбільш сильних та тупе осліплення слабших, як це має місце на практиці ще в наш час.

Питання. Які негативні наслідки могли створити діяння, завдяки яким найбільш хитрі та підступні оволоділи небесними силами?

Відповідь. Вони зруйнували всіляку надію на повернення людей до природи та її творця, які одні тільки й могли просвітити їх та привести до справжнього щастя; вони освятили своїми фокусами, своїм лицемірством та чаклунством всі діяння, за допомогою яких люті та найсильніші оволоділи землями, жінками та чоловіками з метою увічнити приниження людини та загибель народів та розділити між собою награбоване, як це практикується й понині.

Питання. Які негативні наслідки мало встановлення золотої та срібної монети?

Відповідь. Це найбільш зручний вид власності, за допомогою якого можна отримувати все інше; на це встановлення потрібно дивитися, як на найбільш доречне для тішення самолюбства та приведення до дій усіх здібностей душі та тіла; воно спонукало до придбання все більшої кількості речей та благ, до приниження людей всіма можливими засобами, до знесилення та обкрадання одне одного.

Quid non mortalia pectora cogis,

Auri sacra fames (Virg.)¹⁰

Summi materiam mali

Mittamus, scelerum si bene poenitet. (Hor.)¹¹

Aurum irrepertum et sic melius situm

Cum terra celat. (Hor.)¹²

Питання. У чому право власності несумісне з природою та суперечить їй?

Відповідь. Метафізично та безпосередньо достовірно, що все існуюче у всесвіті належить природі та її творцю, яким, по суті, належить і сама людина, до яких вона повинна все підпорядковувати, але нічого до самої себе. Людина з’являється на світ зовсім голою, не має ніяких прав, окрім права на фізичні потреби, про які потурбувалася природа та її творець. Серце та груди матері постачають їй ресурси на протязі всього часу, поки людина безсила годувати себе сама. Прикладу виживання достатньо, щоб просвітити людину стосовно вибору засобів самозбереження та харчування, користуючись лише дарами природи, - отже, людина не може привласнювати собі безкорисну власність, оскільки вона суперечить як фізичному порядку, так і порядку суспільному та моральному.

Питання. Чому ж суспільному чи моральному порядку?

Відповідь. Тому що в суспільному чи моральному порядку людина не приходить у світ з більшими правами, ніж у порядку фізичному. Вона приносить з собою лише ті потреби, які суспільний порядок може та повинен їй забезпечувати, використовуючи лише дари природи з більшою надійністю, з більшими зручностями та більшою чисельністю задоволень, ніж у стані незалежності та дикої природи, без права власності та без згоди, без привидів, які не відповідали природі та немало суперечили їй та ганьбили, ніж в порядку фізичному. Ці привиди виробляли та будуть виробляти лише розподіл, нещастя та загибель, що приноситься одними людьми іншим в силу нещасної та жахливої зацікавленості в тому, що повинно було б віддавати лише загальній масі народу для розподілу згідно зі справжнім суспільним та моральним порядком в залежності від потреб зручності та задоволення кожного із членів суспільства.

Питання. Але в такому разі всі права, що визнаються людьми, є вочевидь каліцтвом, оскільки нема жодного права, яке було б тотожне з природою та не суперечило б їй?

Відповідь. Так, безперечно, але це призводить до величезної для них шкоди, оскільки ніхто не може встановити на землі права в свою користь та у шкоду собі подібним, не встановлюючи в той же час цього ж самого права на користь собі подібним проти себе та свого потомства. Таким чином, у зіткненні цієї взаємності та суперечливості права або домагань лише насильства чи хитрощі можуть вирішити питання шляхом поневолення або загибелі сторін, що змагаються. Це — явне каліцтво за своїми наслідками, не кажучи про те, що це дещо суперечить у своєму походженні, оскільки це право суперечить сутності та природному устрою людини, якій ніщо не може належати в природі та яка належить зовсім не сама собі, а природі та її творцеві в порядку фізичному, а морально — суспільству, від якого вона залежить. Виходячи з цього, вона повинна все віддавати та нічого не присвоювати собі. Отже, всяке право, будь-яка згода, встановлена та утримувана лише насильством та лицемірством, не може бути правом, а є каліцтвом, яке стає більш небезпечним для нього, ніж для того, хто від нього страждає; це destrictus ensis¹³ Горація.