4.Основні риси особистості та поведінки дітей з зпр

Ряд дослідників серед основних рис що характеризують особистість дошкільника з ЗПР відмічають слабку емоційну стійкість порушення самоконтролю в усіх видах діяльності агресивність поведінки та її провокуючий характер труднощі в пристосуванні до дитячого колективу швидку зміну настроїв невпевненість почуття страху манірність та фамільярність по відношенню до дорослого. ТАкж відмічають велику кількість реакцій спрямованих проти волі батьків відсутність правильного розуміння своєї соціальної ролі та положення. Все це свідчить про недорозвинутість у таких дітей категорії соціальної зрілості.

Нервова система дітей слабка такі учні швидко втомлюються іноді просто перестають виконувати розпочату діяльність.

Діяльність дітей характеризується імпульсивність неорганізованістю недостатньою цілеспрямованістю слабкістю мовної регуляції низькою активністю. Починаючи роботу діти нерішучі задають питання про те що вже було сказане іноді не можуть самостійно зрозуміти завдання. Для навчальної діяльності характерним є те що один і той самий учень може діяти як правильно так і неправильно. У дітей не сформований поетапний контроль за виконанням діяльності вони не помічають помилок рідко можуть адекватно оцінити свою роботу та правильно мотивувати оцінку

Суттєвою своєрідністю позначається поведінка таких дітей. Після вступу до школи в початковому періоді навчання вони продовжуть вести себе так як діти дошкільного віку. Провідним видом діяльності залишається гра. У дітей не спостерігається позитивне ставлення до навчання до школи. Навчальна мотивація не виражена.

Однією з діагностичних ознак ЗПР є несформованість ігрової діяльності. У дітей не сформовані всі компоненти сюжетно-рольової гри сюжет гри не виходить за межі побутової тематик склад гри угрові ролі бідні. Діапазон моральних норм відображаємий дітьми в іграх дуже невеликийщо є недоліком при формуванні готовності до навчання. В грі виявляється відсутність творчості та слабка уява. Ускладнення правил гри приводить до її розпаду. Самостійно діти не проявляють активності в спільній ігровій діяльності.

Важливо підкреслити що в умовах масової школи дитина з ЗПР вперше починає усвідомлювати свою невідповідність яка виявляється перш за все в неуспішності. Це приводить до появи почуття неповноцінності та до спроб компенсації в інших сферах іноді - в різноманітних формах порушень поведінки.

У дітей з затримками психічного розвитку знижена потреба в спілкуванні як з однолітками так і з дорослим. ПО відношенню до дорослого від якого вони залежать спостерігається велика тривожність. Нова людина викликає значно менше уваги ніж новий предмет. При проблемах в діяльності така дитина скоріше зупине роботу ніж звернеться за допомогою. Діти не намагаються отримати від дорослого оцінку в розвернутій формі їх задовольняє просте висловлювання ("гарний хлопчик" "молодець") а також безпосереднє емоційне схвалення (посмішка приторкання). Але такі діти дуже чутливі до заохочення співчуття доброзичливого відношення. Тоді вони стають більш працездатними рідше говорять про втому. Серед особистісних контактів дітей з ЗПР переважають прості. В них спостерігається зниження потреби в спілкуванні з однолітками низька ефективність спілкування в усіх видах діяльності.

Все це свідчить про те що ЗПР проявляється як в повільному темпі дозрівання емоційно-вольової сфери так і в інтелектуальній недостатності. Останнє виявляється через те що інтелектуальні здібності дитини не відповідають її віку.