Мовлення

Аналіз усного мовлення показав що воно задовольняє вимоги повсякденного спілкування. Відсутні грубі порушення вимови лексики граматичного складу. Але мовлення дітей недостатньо чітке що повязане з малою рухомістю артикулярного апарату. Поняття словника дитини неповноцінні звужені нечіткі а іноді неправильні. Діти з ЗПР погано оволодівають граматичними узагальненнями то часто зустрічаються неправильні граматичні конструкції.

У дітей з ЗПР пізніше ніж звичайно виникає період "словотворчості" затягується період використанні в мовленні "неологізмів". У розумово відсталих дітей ці періоди відсутні взагалі.

Недоліки вимови у деяких дітей повязані з якоюсь одною парою звуків при гарній вимові усіх інших. Для корекції дефектів мовлення в спеціальних школах для дітей з ЗПР передбачені логопедичні заняття.

Основні завдання перехідного періоду в тому щоб звернути увагу дитини до слова зробити мовлення предметом її свідомості. Особливе значення в цей період надається формуванню і розвитку фонематичного сприйняття звукового аналізу та синтезу виразності мови.

Мислення

Суттєве відставання та своєрідність відмічається в мисленнєвій діяльності.

В молодшому шкільному віці найменш порушеним є наочно-дійове мислення спостерігається недолік наочно-образного. Ці діти можуть успішно класифікувати предмети за такими наочними ознаками як колір та форма але з великою трудністю відносять до загальних ознак величну та матеріал предметів.

Відставання виявляється при рішенні задач повязаних з аналізом синтезом узагальненням та абстрагуванням. У дітей недостатньо сформована аналітико-синтетична діяльність. При аналізі предметів діти називають поверхові несуттєві ознаки з недостатньою повністю.

Проведені Лубовським В.І. дослідження показали що при самостійному аналізі обєкту що має 20 ознак діти з ЗПР в середньому виділяють 6-7 а нормально розвинуті однолітки - 12. Але діти з ЗПР при необхідній допомозі при повторному виконанні виділяють вже 10-11 ознак. Розумово відсталі діти до та після допомоги виділяють 4-5та 5-6 ознак відповідно. Це свідчить про якісні відмінності дітей з ЗПР від розумово відсталих.

Процес узагальнення родових понять залежить від обсягу конкретного матеріалу яким оперує дитина. Поняття носять дифузний слабодиференційований характер. Діти здатні відновити поняття тільки після демонстрації їм значної кількості предметів тоді як нормально розвинутим дітям достатньо 1-2 предметів.

На початок навчання основні мислительні операції не сформовані на словесно-логічному рівні. Вони не можуть зробити логічний висновок з двох запропонованих положень. Завдання на класифікацію виконують на рівні наочно-0образного мислення а не конкретно- понятійного як це повинно бути в цьому віці. Але словесні завдання що відносяться до ситуацій основаних на життєвому досвіді вирішуються на більш високому рівні. Цим дітям найлегше виконувати завдання за аналогією при виконанні яких можна спиратися на взірець або досвід.

Характерна інертність мислення. У дітей формуються малорухомі хибні асоціації які не піддаються перебудові. При переході до іншого рівня знань діти схильні використовувати застарілі засоби не змінюючи їх.

Ще одна особливість мислення дітей з ЗПР - зниження пізнавальної активності. Одні діти практично не задають питання про предмети та явища вони пасивні з повільним мовленням. Інші діти задають питання про зовнішні ознаки оточуючих предметів вони багатослівні активні. Низька пізнавальна активність виявляється особливо по відношенню до обєктів та явищ що лежать за колом визначеним дорослим.