47. Правове значення шлюбу. Недійсність шлюбу.

Юридичне оформлення шлюбу відбувається шляхом його державної реєстрації, яка має, як уже вказувалося, конститутивне (правостворююче) значення, бо тільки шлюб, зареєстрований у встановленому порядку, породжує правові наслідки. Держав­на реєстрація — обов’язковий елемент шлюбу, який встановле­ний для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чо­ловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а та­кож в інтересах держави та суспільства (ч. 1 ст. 27 СК). З моменту реєстрації шлюбу виникають права й обов’язки чоловіка і жінки як подружжя. Зареєстрований у встановленому порядку шлюб вважається укладеним законно і обумовлює настання передбачених законодавством правових наслідків до винесення судом рішення про визнання шлюбу недійсним. До винесення судом рішення про визнання шлюбу недійсним особи, які уклали шлюб, вважаються законним подружжям з відповідними правами і обов'язками. СК містить вичерпний перелік обставин, які слугують під­ставами для визнання шлюбу НЕДІЙСНИМ. Перелік таких підстав наводиться в ст. ст. 22, 24-26 СК України і не підлягає розширеному тлумаченню. До підстав визнання шлюбу недійсним чинне законодавство відносить такі обставини: а) недосягнення особою, яка уклала шлюб, шлюбного віку (ст. 22 СК); б) відсутність добровільної згоди чоловіка та жінки, які уклали шлюб (ст. 24 СК); в) укладання шлюбу з особою, яка в судовому порядку визнана недієздатною (ст. 24 СК); г) реєстрація шлюбу з особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними (ст. 24 СК); ґ) перебування особи (осіб), які уклали шлюб, в іншому нерозірваному шлюбі (ст. 25 СК); д) укладання шлюбу між близькими родичами (ст. 26 СК); є) укладання шлюбу між усиновителем і усиновленою ним дитиною (ст. 26 СК); ж) приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для іншого подружжя чи їхніх нащадків (ст. 30 СК); з) укладання шлюбу жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Для визнання шлюбу недійсним досить довести в суді наявність однієї із наведених вище обставин. У ст. ст. 39-41 СК України побудовані три правові моделі визнання шлюбу недійсним: 1. Шлюб, який є недійсним. Тобто при укладанні шлюбу сторони допустили такі порушення умов його укладання, що він вважається недійсним уже в силу самих цих порушень і без рішення суду. 2. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду. Для визнання такого шлюбу недійсним має бути рішення суду, яке ґрунтується на доведених в судовому засіданні обставинах, що свідчать про порушення умов укладання шлюбу. 3. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду. Правові наслідки, які можуть настати в зв'язку з порушенням умов укладання шлюбу, цілком залежать від суддівського бачення: суд може або визнати шлюб дійсним, незважаючи на порушення, або, зважаючи на них, визнати шлюб недійсним. 1. Недійсним є шлюб: А) Зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. ( а) один із подружжя вже перебував в іншому шлюбі; має місце бігамія, тобто одночасне перебування в двох шлюбах. б) або ж після укладання шлюбу з'являється той із подружжя, хто раніше у встановленому порядку був оголошений померлим. В цьому разі другий шлюб від самого початку був правомірним, оскільки принцип одношлюбності не порушувався. Б) Зареєстрований між особами, які є родичами по прямій лінії спорідненості, а також між рідними братом і сестрою. В) Зареєстрований з особою, яка є недієздатною. Особа, яку у встановленому порядку визнано судом недієздатною, не має можливості свідомо висловити свою волю на укладання шлюбу, оскільки внаслідок душевної хвороби чи недоумства не може розуміти значення своїх дій та оцінювати їх. 2. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду: А) Зареєстрований без вільної згоди чоловіка та жінки. Б) У разі його фіктивності. Серед підстав визнання шлюбу недійсним законодавець окремо виділяє таку підставу, як фіктивність шлюбу, тобто укладання шлюбу без наміру подружжя (чи одним з подружжя) дійсно створити сім'ю, а лише реєстрація шлюбу з метою досягнення якихось пільг та привілеїв, що випливають із його реєстрації (право на житло другого з подружжя, право на майно другого з подружжя у випадку його смерті, право на пенсію, на страхову суму, можливість ухилення від сплати податку тощо). Зовнішня згода таких осіб на укладання шлюбу не відповідає їх внутрішній волі. 3. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду: А) Між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною без отримання у встановленому порядку дозволу суду на такий шлюб. За загальним правилом шлюби між усиновлювачем та усиновленою дитиною заборонені з моральних міркувань. Ця заборона традиційно набула характеру етичної норми, оскільки відносини між усиновлювачем і усиновленою дитиною прирівнюються до відносин батьків і дітей за походженням. Водночас між усиновлювачем і усиновленою дитиною не завжди можуть складатися стосунки, подібні до стосунків між батьками і дітьми, особливо у тих випадках, коли усиновлена дитина від самого початку знала, що усиновлювачі не є її батьками. У цьому разі перешкоди морального характеру не є такими дієвими, і суд може надати таким особам дозвіл на укладання шлюбу. Б) Між двоюрідним братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею. В) 3 особою, яка приховала свою тяжку хворобу. Серед підстав визнання шлюбу недійсним законодавець називає і приховування тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для іншого з подружжя чи їхніх нащадків. Якщо ж особа не приховувала наявність тяжкої хвороби, то відповідно відсутні й підстави визнання шлюбу недійсним. Г) 3 особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб. Ця обставина може бути підставою для визнання шлюбу недійсним, якщо особі, що не досягла шлюбного віку, рішенням суду не було надано право на шлюб. Шлюб  — це пiдстава  для виникнення прав i обов’язкiв по- дружжя, як особисто  немайнових, зокрема,  права  на материн- ство (батькiвство), на повагу  до своєї iндивiдуальностi, на фi- зичний та духовний розвиток, на змiну  прiзвища, на розподiл обов’язкiв та спiльне  вирiшення питань  життя  сiм’ї, на свободу та особисту  недоторканнiсть, на припинення шлюбних  вiдно- син, обов’язку турбуватися про сiм’ю, так i матерiальних, зокре- ма, права спiльної  сумiсної власностi, права на укладення шлюб- ного договору; прав i обов’язкiв подружжя по утриманню.