31. Поняття спадщини.

Спадщина — це майно, яке переходить в порядку спадкування. Спадщина складається із сукупності майнових прав та обов'язків померлого громадянина, які згідно з чинним законодавством можуть переходити у порядку спадкування до іншої особи. Іноді спадщину називають спадковою масою або спадковим майном. До складу спадщини не належать: - особисті немайнові права (честь, гідність, ділова репутація, право на участь у товариствах; членство в об'єднаннях тощо);    - права та обов'язки, нерозривно пов'язані із особою (обов'язок підрядника виконати роботу, право на отримання аліментів);    - права та обов'язки, спадкування яких не дозволяється законом (речі, на які поширюється особливий правовий режим, наприклад, морські кортики, які підлягають здачі в військ-комісаріати).    Спадщина складається, як правило, із права приватної власності померлого громадянина на різне майно (будинок, земельну ділянку, транспортні засоби, домашні речі).    Крім права приватної власності, до складу спадщини можуть належати й інші права померлого громадянина:    - право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, нших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але НЕ БУЛИ отримані ним за життя;    - право на одержання страхових виплат, якщо в договорі страхування не був визначений вигодонабувач;    - право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцю в договірних відносинах;    - право на стягнення неустойки та на відшкодування моральної шкоди, які були присуджені спадкодавцю за життя, та ін.    До спадкоємців переходять не лише права, а й обов'язки померлого: відшкодувати шкоду, яка була завдана спадкодавцем іншій особі; відшкодувати моральну шкоду, яка була присуджена за життя спадкодавця; повернути борги тощо. Спадкоємець має право приймати таку спадщину чи відмовитися від неї. Спадщина відкривається тільки після смерті громадян (фізичних осіб). Після ліквідації юридичних осіб спадкування не буває. Тому спадкодавцями можуть бути тільки громадяни, а спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Спадкування між живими не буває.

32. Поняття та види особистих немайнових прав і обов’язків подружжя.

Особисті немайнові права та обов’язки подружжя врегульовані насамперед статтями 49 – 56 Сімейного кодексу. Так, ст. 269 ЦК України визначає особисті немайнові права як такі права, що належать кожній фізичній особі від народження або за законом, не мають економічного змісту, тісно пов'язані з фізичною особою, - настільки, що вона не може відмовитися від них, а також не може бути їх позбавлена і володіє ними довічно. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (а оскільки ми говоримо про особисті немайнові права подружжя, отже – у сфері життя подружжя, сімейного життя). Метою регулювання особистих немайнових відносин є: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; побудова сімейних відносин на паритетних засадах та почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки в різноманітних життєвих ситуаціях. СК України закріплює такі особисті немайнові права та обов’язки подружжя. Одним з основних немайнових прав дружини є право на материнство, і відповідно чоловіка — право на батьківство. Небажання чоловіка або жінки мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу. Позбавлення жінки або чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв’язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов’язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої ним моральної шкоди. Вагітній дружині мають бути створені у сім’ї умови для збереження її здоров’я та народження здорової дитини. Дружині-матері мають бути створені у сім’ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов’язків. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу. До особистих немайнових прав дружини та чоловіка належить і такі права як: 1) ст. 51 СК рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань; 2) рівне право на фізичний та духовний розвиток, ст. 52 СК, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку; 3) рівне право на вибір прізвища - 53 СК, ч. 5 ст. 295 ЦК (якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя; у разі зміни прізвища державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб); 4) 54 СК рівне право на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї; 5) рівне право на особисту свободу та недоторканість - ст. 56 СК. Розкриємо їх детальніше. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов’язки в сім’ї. Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка здійснюється в інтересах сім’ї. Усі найважливіші питання життя сім’ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім’ї. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім’ї вчинені за згодою другого з подружжя. Право на особисту свободу проявляється, зокрема, у можливості чоловіка і дружини вільно обирати місце свого проживання. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом. Ст. 275 ЦК України передбачає також право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.Серед особистих немайнових обов’язків подружжя Сімейний кодекс України (Ст. 55 ) називає обов’язок подружжя турбуватися про сім’ю. Дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов’язаний утверджувати в сім’ї повагу до матері, а дружина — до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній. Подружжя зобов’язано спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.