
- •1.Предмет та метод фін. Права.
- •2. Наука фінансового права.
- •3.Система фін.Права України.
- •4. Фінансово-правова відповідальність за порушення податкового законодавства
- •5. Поняття та зміст фінансового контролю.
- •6. Види і методи фінансового контролю.
- •7.Методи фінансового контролю.
- •8.Правова природа фінансових санкцій.
- •9. Поняття, структура та особливості фінансово-правових норм.
- •10.Класифікація фінансово-правових норм.
- •11.Фінансово-правові відносини:поняття, особливості,класифікація.
- •12.Структура фінансово-правових норм.
- •13.Стадії бюджетного процесу.
- •14.Непрямі податки:поняття,види,переваги
- •15.Джерела фінансового права України.
- •16. Проблеми систематизації фінансового законодавства.
- •17. Податки з доходів фізичних осіб.
- •18. Податкова система України: поняття, зміст, правові основи та принципи.
- •19. Поняття та ознаки податку.
- •20. Класифікація податків.
- •21. Фінансова система України.
- •22. Поняття та функції фінансів.
- •23. Фінансова діяльність держави: поняття, зміст, правові основи.
- •24. Фінансово-правова відповідальність банків за порушення банківського законодавства.
- •25. Податок на додану вартість.
- •26. Контрольно-наглядові функції нбу.
- •27. Елементи механізму оподаткування.
- •28. Напрямки удосконалення податкової системи України.
- •29. Податкові правовідносини: поняття, зміст, особливості.
- •30. Аудит, як вид недержавного фінансового контролю.
- •31. Державний нагляд за страховою діяльністю.
- •32.Податкові пільги.
- •33.Система державних органів, які здійснюють фінансову діяльність.
- •34.Фінансова діяльність органів законодавчої влади.
- •35.Фінансовий контроль органів дпс.
- •36. Взаємозв'язок фінансового права з іншими галузями права.
- •37.Рахункова палата вру в системі фінансового контролю.
- •38. Характеристика галузей та основних видів страхування.
- •39.Правове регулювання місцевих податків та зборів.
- •40.Ревізія та перевірка як методи фінансового контролю.
- •41.Структура доходів державног бюджету Укр.
- •42.Поняття та система державних видатків.
- •43. Бюджетна система України.
- •44.Міжбюджетні відносини.
- •45.Страхування: поняття, види, правові основи.
- •46.Форми державного внутрішнього кредиту.
- •50. Правові форми безготівкових розрахунків.
- •51. Бюджетна класифікація: поняття, зміст, призначення.
- •62.Правовий статус та функції Національного банку України
- •63.Відповідальність за порушення валютного законодавства.
- •64.Принципи банківського кредитування.
- •65.Порядок відкриття рахунків в банківських установах.
- •66. Порядок складання та затвердження кошторисів.
- •67. Дефіцит державного бюджету та шляхи його подолання.
- •68. Валютний контроль.
- •69. Кредитний договір: поняття, сутність, зміст та значення.
- •70. Комерційні банки: їх види та класифікація.
- •71. Поняття та принципи бюджетного фінансування.
- •Принципи та стадії бюдж. Процесу.
- •Класифікація ревізій, акти ревізій
- •Державний бюджет як екон., політ. Та правова категорія
- •Міжбюджетні трансферти
- •Митні платежі. Державне мито. Мито.
- •Види та форми банківського кредиту
- •Поняття валюти та валютних цінностей
- •Методи мобілізації, розподілу та використання централізованих фондів коштів
- •1. Методи мобілізації грошових ресурсів:
- •2. Методирозподілугрошовихресурсів:
Митні платежі. Державне мито. Мито.
В системіплатежіввдоходнучастину бюджету входить доситьстійкагрупанадходжень за вчиненнядержавними органами юридичнезначущихдій. Вони посідаютьдоситьспецифічнемісце в системіфіскальнихплатежів. З одного боку, вони дужесхожі на податковіплатежі як за історієювиникнення, так і за механізмомвилучення. Найбільшблизькомитніплатежіприлягають до непрямихподатків (деякіавториоб’єднуютьїх в одну групуплатежів). Зіншого боку, на відмінувідподатківподібніплатежіносятьчітковираженийумовний характер, що не властивоподаткам.
Митніплатежібуваютьдвохвидів: державнемито і мито, щостягуєтьсямитницями на кордонідержави.
Державне мито являє собою плату, що стягується за вчинення юридичне значущих дій уповноваженими на те компетентними органами в інтересах юридичних і фізичних осіб та видачу їм відповідних документів, що мають правове значення. Особливості застосування механізму державного мита регулюються Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. “Про державне мито” з багатьма доповненнями, які вносяться майже щорічно.
Платниками державного мита виступають юридичні і фізичні особи, що звертаються до відповідних органів та в інтересах яких останні здійснюють значущі дії і видають документи, які це підтверджують. Об’єктом обкладання виступають певні дії, з яких стягується державне мито (подача в суд позовних заяв, касаційних скарг, здійснення нотаріальних дій, реєстрація актів громадянського стану, оформлення документів на право виїзду за кордон і запрошення в Україну громадян інших держав, видача паспортів, прописка тощо.
Державне мито справляють:
1) із позовних заяв, заяв із переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження й скарг на рішення, прийняті щодо релігійних організацій, із апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів;
2) із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, які подають до господарських судів, і апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їхній перегляд за нововиявленими обставинами;
3) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами й виконавчими комітетами, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;
4) за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану й свідоцтв у зв'язку зі зміною, доповненням, виправленням і поновленням записів актів громадянського стану;
5) за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб із інших країн, за продовження строку їхньої дії і за внесення змін до цих документів; за продовження строку дії візи для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію (перебування в Україні іноземців і осіб без громадянства); за видачу або продовження строку дії посвідчення на проживання в Україні іноземцям і особам без громадянства; за оформлення віз для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію, а також із заяв про прийняття до громадянства України або про вихід із громадянстваУкраїни;
6) за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині чинного паспорта на паспорт нового зразка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;
7) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;
8) за видачу дозволів на право полювання й рибальства;
9) за операції з випуску (емісії) цінних паперів, окрім облігацій державних і місцевих позик, та з видачі приватизаційних паперів;
10) за операції з об'єктами нерухомого майна, які здійснюють на товарних біржах, окрім операцій із примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;
11) за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендера) об'єктами нерухомого майна, крім операцій із примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;
12) за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, а також за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин;
13) за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи.
Державне мито сплачують за місцем розгляду й оформлення документів і зараховують до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що справляють із позовних заяв, які подають до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, а також за дії, пов'язані з отриманням патентів на сорти рослин, підтриманням їхньої чинності, і за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи, яке зараховують до Державного бюджету України.
Мито - вид митного платежу, що справляють із товарів, які переміщують через митний кордон держави (ввезених, вивезених або слідуючих транзитом). Поряд із чисто фіскальною мито виконує як стимулюючу, так і захисну функції. Захисна функція мита припускає формування бар'єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентноздатних стосовно національних, або в яких держава не зацікавлена.
Платниками мита є особи, які ввозять (вивозять) чи переміщують товари через митний кордон держави. Специфікою платника є те, що ним може бути як власник товару, так і уповноважена особа (декларант). На відміну від податкового регулювання, тут можлива передача обов'язку щодо сплати митних платежів іншій особі, яка не має відношення до товару. За характеристикою платника мито поділяють на:
а) те, що сплачують юридичні особи;
б) те, що сплачують фізичні особи. В цьому випадку досить значно різняться ставки мита залежно від мети використання ввезеного товару: для особистого користування (ставки відносно невеликі) чи виробничого (рівень ставок вищий).
Об'єкт мита становить митну вартість переміщуваних товарів, щодо яких повинні нараховувати мито. Митну вартість перераховують у національну валюту за курсом Національного банку України, що діє на день подачі митної декларації.
Ставки мита єдині на всій території. Це, однак, не виключає їхнього різноманіття:
а) адвалорна - ставка, яку нараховують у відсотках до митної вартості товарів, які обкладено митом;
б) специфічна - ставка, яку нараховують у встановленому розмірі на одиницю виміру ввезеного товару (кілограм, метр тощо). Вона припускає специфічну характеристику товару, тоді як адвалорна припускає знеособлений предмет обкладання;
в) комбінована (змішана) - ставка, що поєднує обидва ці види митного обкладення. Змішані мита використовують як доповнення до специфічних або за їх недостатньої ефективності. Застосовують, наприклад, у Австралії. У США при обкладанні імпорту годинників митну ставку встановлюють як залежно від ціни, так і від кількості каменів у годиннику;
г) сезонні - ставки, за допомогою яких можливо оперативне реагування на ввезення й вивезення з території держави сезонних товарів. Здебільшого термін їхнього введення не може перевищувати шести місяців;
д) особливі - являють собою ставки, що реалізують захисні функції мита.