§ 2. Суди провінцій

Суди провінцій (ісп. Audiencia Provincial) — основний базовий рівень у судовій системі Іспанії, в якому розгля­дається основна маса справ різної галузевої спрямованості та предметного функціонування, у тому числі за суб'єктною ознакою. За внутрішньою організацією вони поділяються на

інколи автономно існуючі підрозділи, які можуть розміщува­тись і в інших місцях або можуть мати кілька опорних пунк­тів, через це — окремі назви, наче самостійні суди (ст. 80 ОЗСВ), що може вводити в оману тих, хто ознайомлюється з судовою системою Іспанії.

До складу суду провінції входять Голова та два чи більше магістратів. Вони також можуть складатися з двох чи більше відділів у такому самому складі. На такий випадок Голова суду провінції головує у першому відділі.

У разі недостатньої кількості справ, що розглядає суд провінції, персональний склад такого суду може бути вста­новлений у кількості одного або двох магістратів, включаю­чи Голову. В цьому випадку суд Провінції укомплектовуєть­ся для порушення справи та винесення вироку, а також у випадках, коли це є необхідним через характер вироку, у кількості магістратів, встановленій Вищим судом Автоном­ного об'єднання. Для цих випадків колегія правління вста­новлює черговість на кожний судовий рік.

Так само, коли це потрібно для кращого ведення судо­чинства, відділи суду провінції можуть складатися з чоти­рьох магістратів.

До компетенції судів провінції входить розгляд питань компетенції цивільного та кримінального характеру, що ви­никають між судами цієї провінції, які не мають іншого спільного вищестоящого органу, відводів їх магістратів, коли розгляд таких відводів не віднесено до компетенції Колегії, що спеціально призначені для рп.чглялу тяких питань при Ви­щих судах Автономного об'єднання.

Суди дізнання

Суди дізнання (ісп. Juzgado de instruccion) працюють у всіх густонаселених містах Іспанії. У кожному окрузі іс­нують один або більше судів першої інстанції слідства, що розташовані в столиці такого округу і юрисдикція яких по­ширюється на всю територію такого округу. Такі суди при­значаються муніципалітетом за місцем розташування. У кожному адміністративному районі обов'язково є такий суд; у столицях провінцій і великих містах може бути два або більше районних суди; в Мадриді у величезній сучасній спо­руді розміщуються 33 районних суди. Справи в районних су-

190

Розділ III

Судова система Іспанії

191

дах слухаються одним суддею. Суди дізнання виконують чо­тири основні функції.

По-перше, вони проводять слідство і готують матеріали по деліктних справах, які підлягають слуханню в криміналь­ному суді провінції. Суд дізнання не може сам заслухати та­ку справу, але мусить підготувати попередній звіт, а потім, по встановленні факту делікту, оформити загальний звіт по справі. Цей процес в Іспанії йменується судовим дізнанням. Судді-слідчі чергують по 24 години на основі ротації і під час виконання таких обов'язків називаються "черговими суддя­ми"; саме вони повсякденно приймають рішення відносно проведених поліцією арештів.

Друга функція судів дізнання полягає у розслідуванні та прийнятті судових рішень по всіх місдимінорах, які не підпа­дають під юрисдикцію мирових судів. Рішення районного су­ду дізнання може бути оскаржене в кримінальному суді про­вінції протягом п'яти днів.

Третя функція районних судів — слухання з питань habeas corpus (судовий наказ про доставляння до суду осо­би, яка утримується під вартою, для з'ясування правомірнос­ті утримання її під вартою).

Внаслідок реформ 1978 і 1983 років законодавство перед­бачило певні права для осіб, яких супроводили до поліцей­ського відділку, але порушення трапляються доволі часто. Зокрема, протягом кількох років поліція класифікувала деякі арешти як затримання в цілях слідства, і відповідні заареш-товяні не мали тих прав, про які йтиметься далі. Конститу­ційний суд визнав такі "затримання в цілях слідства" неза­конними, і будь-яка особа, котра потрапила у таке стано­вище, може вимагати застосування положень про habeas corpus.

Єдиним правовим статусом особи, яку затримано полі­цією, є статус арештованого. При проведенні арешту прізви­ще та інші відомості про заарештованого мають бути негай­но сповіщені судці. По прибутті в поліцейський відділок арештований має бути негайно повідомлений (чітко і ясно, у зрозумілий спосіб) про причини його арешту і його права згідно із ст. 520 КПКІ. Зазвичай арештовані під розписку отримують відповідний текст. Серед прав, наданих арешто­ваним, є такі:

• право на мовчанку і на відмову від відповідей на запи­ тання або право відповідати тільки судді-слідчому;

• право не свідчити проти себе;

• право вибрати собі захисника і право на його присут­ ність у місці перебування під арештом. Адвокат також має бути присутнім під час допитів і при проведенні упізнання. Якщо підозрюваний не може оплатити послуги власного ад­ воката, його адвокат буде призначений місцевою адвокат­ ською колегією;

• право повідомити родича або іншу конкретно названу особу про факт арешту і місце перебування під вартою. Іно­ земці мають право сповістити про свій арешт консульську службу своєї країни;

• право кожної особи, яка не розуміє і не говорить іс­ панською мовою, на безкоштовну допомогу перекладача;

— право на медичний огляд поліцейським лікарем. Згідно із ст. 520.3, неповнолітні та інваліди мають право

на те, щоб про їхній арешт були повідомлені батьки чи опі­куни. Про здійснені арешти поліція має негайно повідомити прокурора, а про затримання іноземного громадянина — консульську службу відповідної держави.

Четверта функція — розгляд скарг на рішення мирових суддів, а також вирішення питань компетенції між такими мировими судами. Чергові судді також дають дозвіл на ви­няткові процесуальні дії (як, наприклад, обшук житлового приміщення, санкціонування спеціальних заходів щодо тех­нічного спостереження за особами, підозрюваними у скоєнні злочину).

Відповідно до положення про адміністративно-терито­ріальний поділ, суди першої інстанції та суди слідства як особливі суди можуть бути утворені в тих округах, в яких це потрібно.

Кримінальні суди нижчої інстанції

Кримінальні суди нижчої інстанції (ісп. Juzgado de lo Penal) були створені за рішенням Конституційного суду від 1988 p., відповідно до якого судді-слідчі (які раніше розгля­дали у першій інстанції справи по численних злочинах серед­нього ступеня тяжкості) були позбавлені можливості діяти в одному й тому ж провадженні на етапі дізнання та слідства і як суддя, який слухає справу в суді. Кримінальні суди ниж-

192

Розділ III

Судова система Іспанії

193

чої інстанції були створені замість колишніх кримінальних судів першої інстанції і почали опікуватися кримінальними справами по злочинах середнього ступеня тяжкості, які ка­раються штрафами або позбавленням волі на строк до 6 ро­ків. Власне, ці утворення є справжніми й повноцінними су­довими органами, на відміну від судів дізнання. У столиці кожної провінції Іспанії є один або більше судів нижчої ін­станції, юрисдикція яких поширюється на всю провінцію.

У кожній провінції існує один чи більше кримінальних судів, які розташовані в її столиці. Також можуть бути утво­рені кримінальні суди, юрисдикція яких поширюватиметься на один чи кілька округів тієї самої провінції, відповідно до закону про адміністративно-територіальний поділ судів, який встановлює місцерозташування такого суду. Ці суди отри­мують назву відповідно до місця свого розташування. Орга­нізаційна конструкція судів залежить від класифікації скла­дів правопорушень. Так, карні злочини в Іспанії поділяються на дві категорії: місдимінори (нетяжкі злочини) і делікти (тяжкі злочини). Делікти, у свою чергу, теж поділяються на дві категорії. Злочини середнього ступеня тяжкості¹ розгля­даються місцевими спеціалізованими (кримінальними) суда­ми або національним судом у кримінальних справах. Най­тяжчі злочини підсудні Вищим кримінальним судам провін­цій, на територіях яких такі злочини були скоєні.

Кримінальні суди порушують справи за злочинами, ви­значеними законодавством. До їхньої компетенції належать:

• розгляд справ щодо вчинення злочину, за винятком тих, які законом віднесено до компетенції Центрального кри­ мінального суду або до інших судів, передбачених даним За­ коном;

• розгляд скарг, встановлених законом, на рішення су­ дів дізнання та мирових судів даної провінції щодо кримі­ нальних справ;

• розгляд скарг, встановлених законом, на рішення су­ дів, що займаються наглядом за виправною системою, в час­ тині виконання вироків і порядку їх виконання;

Які караються позбавленням волі на строк до 6 років або значними за розмірами штрафами.

— розгляд скарг на рішення судів слідства стосовно про­ступків.

Суд провінції під час розгляду вказаних справ складаєть­ся з одного магістрата згідно з черговістю.

Суди провінції розглядають також скарги на рішення роз­ташованих в цій провінції комісій по справах неповнолітніх, а також вирішують питання компетенції між ними (комісіями).

Іспанські суди, що уповноважені розглядати кримінальні справи, мають у своєму розпорядженні доволі складну сис­тему визначення належних процедур і порядку проваджен­ня, на які, втім, поширюються гарантії, визначені в Консти­туції або Конституційним судом Іспанії.

Загальне провадження у справах про тяжкі злочини складається з трьох етапів. На першому етапі — етапі діз­нання — суддя-слідчий відповідає за розслідування справи і підготовку доказових матеріалів (досьє), котрі передаються в суд, який слухатиме справу.

На другому етапі — досудовому етапі провадження — сторони можуть подати судові власні клопотання і передати йому свої свідчення або інші докази.

Третій етап — це добре знайомий правничій спільноті етап судових слухань. Слухання проводяться відкрито, на засадах змагальності й активної участі сторін. Утім, голо­вуючий суддя відіграє значно вагомішу, ніж у Британії чи в Америці, роль, визнаючи і досліджуючи докази, які б у біль­шості юрисдикцій з англо-американською системою права суди безумовно взяли б до уваги. Крім того, чітких правил щодо визнання або відхилення доказів немає, і судді, котрі слухають справу, мають здійснити "вільну оцінку" поданих доказів відповідно до власних "внутрішніх переконань" щодо вини або невинуватості. Для полегшення процедури оскар­ження судді мусять на письмі викласти всі аргументи на ко­ристь прийнятого рішення. Загальне право на оскарження судового рішення вважається засадничим принципом кримі­нального процесу.

Суди у справах неповнолітніх

Суди у справах неповнолітніх осіб (ісп. Juzgado de Meno-res) — це одноосібні суди на рівні провінції (їх може бути більше одного в межах території провінції), що відповідають

194

Розділ III

Судова система Іспанії

195

за справи, які класифікуються законом як злочини або пра­вопорушення, що були скоєні неповнолітніми.

У кожній провінції є суди у справах неповнолітніх. Вони, як правило, розташовані в столиці провінції, а їхня юрисдик­ція поширюється на всю провінцію. У випадках, коли це за­лежить від кількості справ, можуть утворюватися суди у справах неповнолітніх, юрисдикція яких поширюється на один визначений округ провінційного суду або на групу ок­ругів, чи навіть на дві чи більше провінції того самого авто­номного об'єднання. Такі суди отримують назву за назвою населеного пункту їх розташування.

Генеральна Рада судової влади може погодити, поперед­ньо повідомивши про це колегії уряду автономій, що в тих округах, в яких є два і більше судів однакової категорії, один чи кілька з них розглядатимуть виключно визначені катего­рії справ або видаватимуть виконавчі листи, що передбачені даною судовою процедурою.

Таке рішення публікується в "Офіційному державному бюлетені" і вступає в силу з початку року, наступного за ро­ком його прийняття.

Задіяні суди займаються розглядом справ у процесі їх розгляду аж до їх закриття.

До компетенції судів у справах неповнолітніх осіб відно­ситься здійснення функцій, передбачених законодавством, для розгляду справ неповнолітніх, що скоїли дії, які розці­нюються законодавством як злочин чи проступок, а також інші функції, які залежно від віку неповнолітнього, законо­давством віднесено до їх компетенції.

Суди у справах неповнолітніх розглядають усі види зло­чинів, вчинених неповнолітніми особами, за виключенням тих, що можуть бути розглянуті мировими суддями. Специ­фіка діяльності цього суду є традиційною для європейських країн щодо відокремлення порядку судових слухань справ стосовно неповнолітніх від судового розгляду кримінальних справ стосовно дорослих осіб — морально-етичний аспект; ізоляція неповнолітніх правопорушників від дорослих зло­чинців та одночасний розгляд інших побічних питань щодо прав і інтересів неповнолітніх, у тому числі питань виховно­го впливу. Якщо провадження у кримінальній справі дає змо­гу відокремити частину провадження щодо неповнолітніх від частини провадження щодо дорослих осіб, то такі справи

слухають окремо. Якщо вказане відокремлення неможливе, то кримінальну справу, в якій суб'єктом відповідальності по­ряд з неповнолітнім є доросла особа, слухатиме суд у спра­вах неповнолітніх.

Виправні суди

Суди виправних закладів (ісп. Juzgado de Vigilancia) — це одноосібні суди, що є в кожній провінції (їх може бути більше одного).

У кожній провінції у межах кримінального судового під­порядкування існує один або кілька пенітенціарних судів, юрисдикція яких передбачена Законом про загальну пенітен­ціарну систему. До компетенції таких судів відноситься пи­тання стосовно здійснення покарання у вигляді позбавлення волі та заходів охорони, судового контролю за здійсненням дисциплінарних повноважень пенітенціарною владою, захист прав осіб, що перебувають у виправних закладах, та інші повноваження, встановлені законодавством.

Фактично, ці суди виконують контрольно-наглядову функцію за своєчасним виконанням судових вироків, ухвале­них кримінальними судами. У цьому реалізується концеп­туальний погляд іспанських юристів стосовно того, що суди як органи держави, які застосували до винуватої людини повні міри обмеження її свободи, зобов'язані наглядати за порядком реалізації свого рішення і не допускати відхилень або хиб саме у цьому процесі. Це особливо важливо у пост-франкікський період, оскільки органи примусу звикли пере­вищувати свою компетенцію відносно осіб, обмежених дер­жавою у своїх правах. Крім того, на ці суди покладено конт­роль щодо реалізації і дотримання прав засуджених осіб, що випливають із стандартів, передбачених низкою документів Ради Європи. Безпосередньо у цій сфері потребує контролю діяльність адміністрації пенітенціарних закладів.

Можуть створюватися пенітенціарні суди, юрисдикція яких поширюється на дві чи більше провінцій того самого Автономного об'єднання, а також можуть створюватися пе­нітенціарні суди, юрисдикція яких не поширюється на всю провінцію.

Судді пенітенціарного суду можуть суміщати виконання своїх функцій в ньому з виконанням функцій в органі, що займається кримінальним судочинством.

196

Розділ III

Судова система Іспанії

197

Кількість пенітенціарних судів визначається в законі про адміністративно-територіальний поділ судів, беручи до уваги існуючі пенітенціарні заклади та їхню категорію.

Уряд Іспанії визначає місцерозташування таких судів за попереднім погодженням із зацікавленим Автономним об'єд­нанням і Генеральною Радою судової влади.

Цивільні суди першої інстанції

Суди першої інстанції у цивільних справах (ісп. Juzgado de Primera Instancia) — це одноосібні суди, юрисдикція яких поширюється на територію одного округу (partido — судова адміністративно-географічна одиниця, що включає ряд неве­ликих містечок). Як правило, вони утворюються як відділи провінційних судів і можуть бути автономізованими в межах суду. Це можливо тому, що в окремих випадках один такий суд може відповідати за два і більше округів.

їхня компетенція стосується сфери цивільного права. Ці суди уповноважені щодо справ, які виплили з майнових пра­вовідносин і, які не входять у коло юрисдикції інших судів; винесення передбачених законом постанов у сфері добро­вільної юрисдикції, тобто питання, які за згодою обох сторін мають вирішуватися таким судом (наприклад, оформлення заповітів) шлюбних відносин, включаючи суперечки, які випливають з контрактних угод, порядку утримання, вихо­вання і контактування з дітьми, спадщини; погашення забор­гованості по часткових або авансових платежах; компенсації шкоди, заподіяної під чяг кррунання транспортним засобом; призначення штрафних санкцій за суми, заборговані домо­власником його сусідам vecinos (іншим власникам майна у тому самому будинку), апеляції проти судових рішень, що надійшли з мирових судів того самого округу; питання сто­совно компетенції мирових судів щодо розгляду справи у сфері цивільного права в межах цього округу та ін.

Суд також може вирішувати питання, що стосуються будь-яких нюансів, пов'язаних з орендними відносинами у житлових будинках. Наприклад, домовласник може відсуну­ти строки або зарезервувати платежі за періоди, строк опла­ти яких ще не надійшов, котрі будуть ліквідовані після оста­точного вирішення справи. А сама сплата вказаних сум не заміняє собою контракту без вказівки на це суду.

Необхідно зазначити, що такі дії, як ведення реєстрації цивільних актів, угод, контрактів, зміни до них, державний контроль та інші зумовлені цим процесом дії (які в Україні віднесено до сфери виконавчої влади, через органи міністер­ства юстиції), в Іспанії, як і в деяких інших країнах Європи, наприклад у Німеччині, віднесено до повноважень судів.

Цивільним реєстром відають судді першої інстанції і за їхнім дорученням мирові судді, згідно із законодавством. За­кон про адміністративно-територіальний поділ судів визна­чає населені пункти, де один або кілька судів виконують екс­клюзивні функції згідно з Цивільним реєстром, і міста, в яких є два і більше судів першої інстанції, визначених Ци­вільним реєстром.

Соціальні суди

Суди трудового та соціального законодавства (ісп. Juzga­do de lo Social)— це одноосібні суди на рівні провінції (їх мо­же бути більше одного). Вони відповідають за вирішення спорів між працівниками та роботодавцями, які мають безпо­середнє відношення до робочих місць, умов праці та системи її оплати, а також за справи, пов'язані з питаннями соціаль­ного забезпечення, будь-якого напрямку і галузевої сфери, за винятком тих, що підсудні судам вищого рівня.

Іспанські юристи трудові правовідносини вважають суто соціальними, тому вказані суди й дістали узагальнюючу в класифікаційній градації назву — соціальні суди.

У постфранківській Іспанії демократичні стицунки у сфе­рі трудових і соціальних відносин є досить молодими, тому демократично налаштовані юристи спромоглися утворити структури, в яких саме й було б згруповано компетенції що­до правовідносин, які регулюються трудовим і соціальним за­конодавством, яке стрімко розвивається.

Саме в цих судах вирішується основна категорія справ щодо захисту прав іспанців та інших легалізованих робітни­ків у сфері трудової діяльності, незалежно від форм власнос­ті. Необхідно зазначити, що соціальні суди вказаного рівня розглядають тільки індивідуальні або групові трудові спори між робітниками та роботодавцями чи представниками їхньої адміністрації. Колективні трудові спори, підставою для яких є положення, колективні договори, укладені професій-

198

Розділ III

Судова система Іспанії

199

ними спілками з власниками робочих місць, не входять до сфери повноважень цих судів.

У кожній провінції існує один або більше судів, які роз­глядають трудові спори. Такі суди розташовані у столиці провінції, їхня юрисдикція поширюється на всю територію цієї провінції. Такі суди можуть також бути створені й в ін­ших населених пунктах, якщо є необхідність обслуговування ними відповідних правових відносин або задля наближення до робочих центрів. У таких випадках їхня юрисдикція обме­жується певною метою.

У виключних випадках юрисдикція судів, що розгля­дають трудові спори певного галузевого напрямку (видобув­на промисловість, транспорт тощо) поширюється на дві чи більше провінцій у межах одного Автономного об'єднання. До компетенції судів, що розглядають такі трудові спори, входить судочинство у першій або одночасно і в єдиній ін­станції у справах, що віднесені до такого виду судового під­порядкування і не віднесені до компетенції інших органів та­кого самого судового порядку.

Сферою правовідносин у галузі суто соціального забезпе­чення є пенсії, відшкодування, компенсації, грошова допомо­га та інші соціальні виплати, передбачені соціальним законо­давством Іспанії; права громадян у цьому блоці гарантій най­частіше порушуються чиновниками на місцевому рівні.

Адміністративні суди

Суди адміністративних спорів (ісп. Juzgado de lo Conten-cioso-administrativo) — це одноосібні суди, чия юрисдикція поширюється на всю провінцію (у кожній провінції може бу­ти один або два таких суди). Іспанія, орієнтуючись на демок­ратичний досвід Європи в галузі захисту прав людини від не­гативних проявів у діяльності органів і службовців виконав­чої влади, після усунення від керівництва прихильників ре­жиму Франко, утворила нові форми організації органів судової влади, до компетенції яких було передано адміністра­тивну юстицію. Вони розглядають у першій або єдиній ін­станції апеляції (за суттю це — скарги) стосовно адміністра­тивних спорів, які не належать до компетенції органів, що також мають компетенцію відносно розгляду адміністратив­них спорів.

У кожній провінції є один або кілька адміністративних судів, юрисдикція яких поширюється на всю територію такої провінції. Розташовані вони в столиці цієї провінції.

На вимогу великої кількості справ, у великих за терито­рією чи за кількістю населення населених пунктах можуть бути створені один або кілька адміністративних судів, відпо­відно до законодавства. Такі суди називаються так само, як і муніципалітет, в якому розташовано їх центральний офіс, а юрисдикція їх поширюється на відповідний округ.

Також у виключних випадках, за певною галузевою ком­петенцією, можуть створюватись адміністративні суди (в ме­жах єдиного національного суду), юрисдикція яких поши­рюється на більш ніж одну провінцію в межах одного Авто­номного об'єднання. У місті Мадрид створюються Централь­ні адміністративні суди, юрисдикція яких поширюється на всю територію Іспанії.

До компетенції таких судів входить розгляд у першій або в єдиній інстанції адміністративних скарг на постанови та приписи, видані владними структурами, організаціями, уста­новами чи державними установами, що мають повноважен­ня на всій території країни, у строки, встановлені законодав­ством. Такі акти аналізуються щодо їхньої відповідності чин­ним законам (крім Конституції), а також міжнародним зо­бов'язанням Іспанії відносно прав людини. До компетенції адміністративних судів належить розгляд у першій, а інколи і в єдиній інстанції адміністративних скарг на постанови, які законодавством віднесено до їх виключної компетенції. Без­посередньо до них віднесено скарги на дії та акти органів місцевої влади (загальних муніципалітетів, їхніх структур­них підрозділів, поліцейського апарату, який має муніци­пальну підпорядкованість та ін.) та службовців філій цен­трального державного апарату. Також до компетенції адмі­ністративних судів відноситься видача дозволу на вторгнен­ня до житла, а також до інших споруд або місць, доступ до яких потребує дозволу посадової особи, у випадках коли цього потребує примусове виконання постанов Адміністрації.

200

Розділ III

Судова система Іспанії

201