Глава 2 Система судів звичайної юрисдикції

Основна кількість справ розглядається в судах звичайної юрисдикції, які становлять автономні системи цивільної і кримінальної юрисдикції. Структуру судів звичайної юрис­дикції унормовано в Законі про судовий устрій (нім. Geri­chtsverfassungsgesetz). Можна сказати, що ця система має чотири ієрархічних рівні судів (дільничні, земельні, вищі зе­мельні суди і Федеральна судова палата) і всередині себе ще розгалужується за суб'єктними ознаками або за особливос­тями правовідносин у середині галузі права. До того ж блок судів цивільної юрисдикції не збігається з блоком судів кри­мінальної юрисдикції, що значно відрізняє організацію судів звичайної юрисдикції в Німеччині від організації судів за­гальної юрисдикції в Україні, коли розгляд майже всіх судо­вих справ акумульований в одних судах. Розглянемо цю сис­тему у послідовності ієрархічного інстанційного устрою і від­повідно до галузевого поділу на цивільну і кримінальну юрисдикції (див. табл. 2).

§ 1. Структура судових установ цивільної юрисдикції

До компетенції судів звичайної юрисдикції належить розгляд усіх цивільно-правових спорів (нім. bürgerliche Rechtsstreitigkeiten) у сфері приватного права і добровільної (поза позовної) юрисдикції щодо обставин 1 фактів, які тягнуть і породжують цивільні відносини (нім. Freiwillige Gerichtsbarkeit) — за українським законодавством, це вста­новлення фактів.

Судочинство у таких справах регулюється Цивільно-про­цесуальним кодексом (нім. Zivilprozessordnung) від ЗО січня 1877 р., в новій редакції від 12 вересня 1950 p., і Законом про справи добровільної юрисдикції (нім. Gesetz über die Angelegenheiten der freiwillingen Gerichtsbarkeit).

У позовній юрисдикції з цивільних справ існує два види судів за ієрархічним рівнем, що діють як суди першої інстан­ції: дільничні суди (нім. Amtsgericht), яких в об'єднаній Ні­меччині 706, і земельні суди (ландгерихти нім. Landgericht), яких є 116 станом на 1999 р.

Дільничні суди

Судові округи дільничних судів за територією є невели­кими і у переважній більшості в них працює один або два судді. Лише у великих містах є дільничні суди, де працює до ЗО і більше суддів.

Судочинство у дільничних судах здійснюється суддею-професіоналом одноособово, а з деяких питань судової ком­петенції рішення також може приймати рехтспфлегер (нім. Rechtspfleger) — це чиновник Міністерства юстиції, який працює в суді і може приймати рішення у певній категорії справ.

До компетенції цих судів належать:

1. добровільна (поза позовна) юрисдикція;

2. стягування заборгованості у спрощеному порядку;

3. визначення порядку й засобу виконання рішення суду;

4. питання шлюбу та сім'ї, а саме справи про встанов­ лення правовідносин між батьками та дітьми і про утримання;

5. майнові суперечки на суму до 10 тис. німецьких марок;

6. спори з питань найму.

Виходячи з переліку вказаних повноважень у дільничних судах фактично утворюються внутрішні підрозділи за на­прямами правовідносин, які можна згрупувати у два блоки:

а) суди, що здійснюють судочинство як перша інстанція з усіма атрибутами відповідного процесу;

б) прийняття рішень у вигляді судового наказу чи розпо­ рядження, що здійснюється у спрощеному порядку суддею або переважно рсхтспфлсгсром і такі акти є остаточними на рівні цієї судової установи і оскарженню в судах вищого рів­ ня не підлягають.

Розглянемо у послідовності цю структуру, починаючи з квазісудової діяльності, зазначеної в п. (б).

До добровільної юрисдикції віднесені питання опіки та піклування, спадщини, ведення реєстрів (поземельного, тор­говельного, об'єднань, майнових прав подружжя), конкурс­ного впровадження, ведення поземельних книг, в яких є ін­формація про власність та інші права на певну земельну ділянку, а також про зобов'язання відносно такої земельної ділянки. Указані питання не пов'язані з проблемою розгляду спорів, вони фактично потребують допомоги з боку суду що­до обгрунтування, подальшого розвитку та зміни приватно-

16

Розділ І

Судова система Німеччини

ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ

длочо

17

F F

т С

н

E l

П

ß

С

u

IV

я

правових відносин. Цю процедуру німецькі вчені іменують ще "превентивним правосуддям".

У цій інстанції деякі питання віднесено до сфери комер­ційної юрисдикції. Це питання ведення торговельного реєст­ру, реєстру комерційних союзів, об'єднань, суддівської допо­моги в договірних відносинах, а також примусова продаж з торгів земельних ділянок, значні питання конкурсного про­вадження тощо. Вирішуються вони не суддею, а суддівським чиновником — рехтспфлегером.

Суди здійснюють таке правосуддя за процедурними нор­мами Закону про справи добровільної юрисдикції і Положен­ня про поземельні книги (нім. Grundbuchordnung) від 1897 р. Судочинство у порядку добровільної юрисдикції допомагає вирішувати через суди багаточисленні соціальні, економічні та правові питання, що виникли у суспільстві в результаті двох світових воєн. Тому німецький законодавець перевів провадження у значній кількості правовідносин у сферу доб­ровільної юрисдикції. За приклад тут може правити прова­дження у справах щодо поміщення у соціальні установи пев­них осіб і у справах щодо сільського господарства.

Особливість цієї частини судочинства полягає в тому, що законодавство Німеччини не передбачає права апеляційного оскарження рішення, яке було ухвалене у сфері добровіль­ної юрисдикції, до суду вищого рівня.

Усі питання, що віднесено до добровільної юрисдикції, може вирішувати суддя або рехтспфлегер. Як правило, це робить останній. Якщо у рехтспфлегеря виникають складно щі у правовому вирішенні питань його компетенції, він пови­нен передати це питання на вирішення судді.

Крім того, рішення цього чиновника юстиції може бути оскаржено у судді, який в разі визнання такого акту невір­ним повинен постановити нове, але вже своє рішення. Про­те в усіх випадках, в яких суддя дільничного суду поділяє компетенцію з рехтспфлегером, його рішення є остаточним і апеляційному оскарженню не підлягає.

Поряд з питанням добровільної юрисдикції в цій судовій ланці здійснюється судочинство у питаннях виконання судо­вих рішень та у питаннях про стягнення заборгованості, для яких законодавець визначив спрощений порядок розгляду справ.

Стягнення заборгованості у порядку судового наказу (нім. Mahnverfahren) виявляється окремим видом діяльності у дільничному суді, що здійснює рехтспфлегер. На думку батьків конструкції судової системи в Німеччині, проведення нормального процесу з зазначеного питання є недоцільним у випадках, коли кредитор не передбачає з боку боржника за­перечень щодо змісту заявленої претензії, тому що юридич­них підстав для такого заперечення немає, а боржник від­мовляється від сплати у зв'язку з відсутністю грошей або з упередженості. Саме для таких випадків було створено вка­заний механізм стягнення заборгованості в порядку судового наказу, що має велике практичне значення. Кредитор може заявити претензію щодо сплати певної суми грошей не в по­рядку позову (хоча він міг би це зробити), а у порядку звер­нення до дільничного суду з клопотанням про надання пла­тіжного наказу (нім. Mahnbescheid). У клопотанні заявник повинен вказати підстави для претензій і зазначити підстави підсудності справи саме цьому дільничному суду. На підставі звернення рехтспфлегер видає наказ — як правило, в сучас­них умовах, в порядку певної його підготовки електронно-об­числювальними засобами — без усного розгляду і поперед­нього заслуховування боржника. Боржник може протягом строку подання платіжного наказу (два тижні) заявити "за­перечення", що зупинить стягнення заборгованості у поряд­ку судового наказу і спричинить проведення наступного нор­мального цивільного процесу. Якщо такого заперечення немає, суд за клопотанням кредитора видає "ухвалу про при­мусове виконання" (нім. Vollstreckungsbescheid), що запу­скає механізм виконання стягнення боргу.

Наступний підрозділ — це суд щодо виконання судово­го рішення чи судового наказу з цивільної справи (нім. Vollstreckungsgericht). У німецькому законодавстві є катего­рія справ, в яких судове рішення підлягає терміновому вико­нанню (нім. vorläufig vollstreckbar). У такому разі сторона, яка "перемогла", може вимагати виконання рішення до того, як воно набуде чинності. Особа-ініціант має у розпоряджен­ні "виконавчий титул" (тобто офіційний документ, де зазна­чено зміст і допустимість примусового виконання її претен­зій) або судовий наказ. Це є підставою для термінового задо­волення претензії кредитора чи іншої особи за допомогою державних органів примусового виконання. Суд у таких ви-

2 — І-3102

18

Розділ І

Судова система Німеччини

19

падках здійснює заходи щодо забезпечення виконання. От­же, стягування заборгованості у порядку судового наказу ве­де до виконання набагато швидше, ніж у процесі звичайного судочинства.

Крім зазначених утворень в межах дільничного суду, де головна роль у прийнятті актів належить рехтспфлегеру і фактично здійснюється квазісудова процедура, існують під­розділи суто судового процесу, в яких розглядаються спори в галузі сімейних і шлюбних стосунків і майнові спори. Про­цес веде тільки професійний суддя і тільки одноособово.

Справи з питань сім'ї та шлюбу розглядаються спеціаль­ним відділенням дільничних судів. До складу суду з сімейних справ входить суддя у сімейних справах. Він розглядає спра­ви про розірвання шлюбу і у зв'язку з цим усі інші справи, що випливають як наслідок після розірвання шлюбу (нім. Scheidungsfolgesachen). У цих судах поєднуються питання позовної юрисдикції (майнові суперечки між подружжям або між батьками та дітьми) і поза позовної юрисдикції (наприк­лад, здійснення батьківських прав, місце житла дитини).

Шлюб повинен розриватись, як правило, лише за наяв­ності ясності щодо наступних справ: врегулювання турботи батьків стосовно спільних дітей; врегулювання спілкування одного з батьків, якій не має права здійснювати батьківські права, з дітьми, які проживатимуть з іншим із батьків; пере­дача дітей одному з батьків, який дістав право здійснювати батьківські права; обов'язок щодо утримання дітей; обов'я­зок подружжя щодо утримання одного з них іншим, встанов­лення позашлюбного батьківства.

Об'єднання всіх справ, пов'язаних з розірванням шлюбу та його наслідками, має перевагу, оскільки суддя, який роз­глядає справу, знає всі її аспекти. Це забезпечує можливість повного, багатостороннього дослідження всіх питань, що випливають з наслідків розірвання шлюбу.

Судочинство визначається залежно від предмета прова­дження — або ЦПК (наприклад, сімейно-правові питання, обов'язок утримання, збалансування встановлення частки утримання — нім. Versorgungsausgleich), або законом про справи добровільного судочинства (наприклад, врегулюван­ня права щодо здійснення батьківських прав). Для здійснен­ня провадження у сімейній справі необхідно представництво адвоката. У всіх інших сімейних справах, що не зв'язані з

розірванням шлюбу, представництво є обов'язковим лише тоді, коли спір стосується претензій, що випливають з пра­вового режиму майнових відносин подружжя (нім. eheliches (jüterrecht). Фінансова процесуальна допомога здійснюється на загальних підставах.

Окремо існує підрозділ, де розглядають майнові спори: претензії про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок заборонених дій (тілесні ушкодження, пошкодження автот­ранспортного засобу чи інших речей власника, порушення авторських прав, образа честі), претензії, що випливають з права на утримання тощо.

У цих підрозділах суддя одноособово розглядає деякі ок­ремі комерційні справи, зокрема питання конкурсного прова­дження і провадження щодо запобігання конкурсу чи без­підставного повернення стягнення, а також справи щодо стягування боргу, якщо позов не перевищує 3 тис. німець­ких марок.

Питання майнових стосунків також вирішує тільки суд­дя, і його рішення можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Усі справи суддя розглядає одноособово. Апеляційні скарги на рішення з питань сім'ї та шлюбу, а також з деяких майнових питань, зазначених у законі, надходять до Вищого суду землі; інші рішення в галузі позовних юрисдикцій — до земельного суду.

У деяких дільничних судах, розміщених територіально в басейнах річок, за винятком Мозсль і Райп, утворено відді лення щодо справ внутрішнього судноплавства. Ці суди роз­глядають цивільні справи, пов'язані з використанням внут­рішніх вод, зокрема спори щодо шкоди, яку заподіяно судна­ми. Апеляційні скарги розглядають не ландгерихти, а Вищі (верховні) суди земель.

Для басейну річок Мозель і Райн, русло яких проходить територіями Німеччини та інших країн Європи, утворено особливі суди саме у справах мозельського і райнського суд­ноплавства. Організація і діяльність цих судів спирається на міжнародні правові договори. Апеляційні скарги на рішення у справах, ухвалених у таких судах, подаються до спеціаль­ної установи "Центральна комісія", що діє на основі міжна­родного договору як суд і дислокується у Страсбурзі.

20

Розділ І

Судова система Німеччини

21

Земельні суди

Другий рівень судів — це земельні суди, які за пріори­тетністю повноважень віднесені до судів першої інстанції, хоча в цьому ж суді є підрозділи (палати), що розглядають апеляції на рішення суддів дільничних судів.

Розгляд справ у земельних судах у першій інстанції орга­нізовано з урахуванням деяких галузевих особливостей: справи з комерційних питань та цивільні (майнові) справи слухаються в окремих палатах.

Правовідносини, що виникають у галузі комерційної (торгової) діяльності, віднесеш до компетенції судів звичай­ної юрисдикції. Проте з урахуванням особливостей цих пра­вовідносин законодавство Німеччини виокремило їх на рівні земельних судів із загальної маси цивільних справ, зафіксу­вавши окремі організаційні інстанції щодо розгляду спорів, які виникають в процесі комерційної діяльності.

Відповідно до німецького законодавства, комерційними вважаються спори щодо векселів і торгових знаків; між чле­нами торговельних товариств; між учасниками торгових угод і конкурентних відносин; з приводу біржових справ; що­до застосування закону про чеки; корпоративно-правові та деякі інші. Ці справи, як правило, розглядаються земельни­ми судами, в яких обов'язково створюються "палати з комерційних справ". Палати з комерційних справ розгля­дають справи тільки в складі трьох суддів, з яких один — професіонал, а два — непрофесійні судді. Професійний суд­дя — це той, який, відпишдни ди закину при статус суддів, після проходження складних професійних юридичних іспитів був призначений безстрокове на посаду судді Президентом ФРН з дотриманням спеціальної процедури погодження. Він виконує обов'язки головуючого в судовому засіданні. Непро­фесійні судді обираються виборщиками при торгово-промис­лових палатах з числа комерсантів, промисловців, фінансис­тів на три роки зі списку зареєстрованих комерсантів або членів торговельно-правового товариства чи об'єднання за пропозицією торговельно-промислової палати. У цьому ви­падку до складу суду входять суддя-юрист, який спеціалізу­ється у сфері комерційного законодавства, і судді, які є фахівцями у безпосередньо зазначеному напрямку людської діяльності.

Деякі питання комерційних стосунків вирішуються в ок­ремих спеціалізованих судах, якщо правовідносини немож­ливо відокремити від правовідносин, які належать до компе­тенції вказаних судів. До таких віднесені суди з питань сільськогосподарських справ, палати та сенати щодо буді­вельно-земельних справ, суди щодо справ внутрішнього па­роплавства.

Палати з цивільних питань засідають, як правило, у складі трьох суддів-професіоналів. Палата може доручити вирішення справи одному судді, якщо правовідносини не пов'язані з фактичними чи юридичними складнощами або якщо ця справа не має принципового правового значення.

У цих палатах розглядаються всі справи з майнових пи­тань, що не належать до компетенції дільничних судів. Ця судова установа є останньою, де слухаються цивільні справи у першій інстанції, тому її можна вважати органом повної компетенції щодо цивільних правовідносин, які розглядають­ся за суттю.

Далі наведено деякі напрямки щодо компетенції палат зе­мельних судів: спори із сфери приватного життя — заявлен­ия претензій, що випливають з власності, претензій, що вип­ливають з договорів (право чину купівлі-продажу, найму, мі­ни тощо), претензії при відшкодуванні збитків та всі інші, про які вказано у ст. 13 Закону про судовий устрій; спори із сфери стосунків з публічною владою, а саме — з державни­ми установами, якщо адміністративний орган не є носієм су­веренного права, а є носієм приватного майна, наприклад продаж місцевому органу самоврядування земельної ділян­ки), вимоги сплати публічно-правової компенсації, зокрема претензій, що випливають з помилкових дій посадових осіб публічної адміністрації (відповідальність за шкоду, заподіяну державною установою в процесі виконання службовцями цієї установи службових зобов'язань (нім. Amtshaftung), а також щодо розміру компенсації за вилучене (експропрійо­ване) майно.

Судочинство в галузі майнових і комерційних правовід­носин регулюється Цивільним процесуальним кодексом Ні­меччини, який вимагає безперечного дотримання найважли­віших принципів демократичного ведення процесу — зма­гальність, диспозитивність. Треба враховувати й особливості німецького судового процесу: в дільничний суд позивач мо-

22

Розділ І

Судова система Німеччини

23

же звернутися як з письмовим, так і з усним позовом. Усний позов заявляється керівному чиновнику судової канцелярії, який повинен скласти протокол позову і передати його судді. У земельний суд заявляється лише письмовий позов (нім. Klage) і, до того ж, тільки адвокатом (нім. Anwaltszwang), який має дозвіл (право) на адвокатську практику в суді цього рівня.

Слід також зазначити ще одну особливість німецького процесу порівняно з українським судочинством — це право суду на "заочне рішення", тобто на рішення, що відповідає заяві тієї сторони, яка є присутньою під час засідання, а не іншій стороні, яка не з'явилася без поважних причин. Це можливо лише за умови, якщо суд упевнений у своєчасному і належному повідомленні про судове засідання сторони, яка не з'явилась.

Для прийняття суддею заочного рішення не має значен­ня винуватість або невинуватість у неявці тієї сторони, що не з'явилась, як і її попередня заява з письмовими запере­ченнями щодо мотивів позиції іншої сторони процесу.

Така міра є дуже суттєвим дисциплінуючим фактором і засобом утвердження поваги до судової влади.

Земельні суди також мають повноваження апеляційної інстанції щодо рішень, які були схвалені суддями дільнич­них судів, але лише до певної категорії справ, яку визначає відповідне законодавство. Для рішень, що схвалені у справах такої категорії, апеляційне оскарження є останньою інстан­цією в судовому провадженні і подальше оскарження для них є неможливим. Тому рішення дільничних судів з сімей­них питань не є предметом апеляційного оскарження у зе­мельних судах, а тільки у вищих земельних судах; деякі справи з майнових питань, але пов'язані з сімейними відно­синами, також не оскаржуються у земельному суді. Виходя­чи з наведеного апеляційну компетенцію земельного суду мож­на вважати обмеженою. Апеляційна інстанція цього суду скла­дається з двох палат: з цивільних і з комерційних справ.

Палата з цивільних справ засідає у складі трьох профе­сійних суддів і розглядає апеляційні скарги на рішення судді дільничного суду, що визначені до апеляційної компетенції земельного суду.

Для того щоб справи з незначною сумою претензії не розглядалися судами двох рівнів і тим самим не переванта-

жували суд скаргами відносно безпроблемних, з точки зору права, стосунків, законодавством Німеччини встановлено обмеження: скарга не приймається, якщо ціна позову не пе­ревищує 1,5 тис. німецьких марок.

Палату з комерційних справ представляють один профе­сійний суддя і два непрофесійних, яких обирають у такому самому порядку, що і суддів палати, де розглядають комер­ційні справи у першій інстанції. У цій палаті працюють зі скаргами на рішення суддів дільничних судів, що були схва­лені у питаннях, які вважаються стосунками, що виникають з комерційних відносин. Тут також діє заборона приймати скарги на рішення, в яких ціна позову не перевищує 1,5 тис. німецьких марок.

Для рішень земельних судів, які винесені в першій ін­станції, апеляційною інстанцією є, як правило, сенат з ци-иільних справ Верховного суду земель, а по деяких визначе­них у законі справах — сенат з цивільних справ Федераль­ної судової палати. Ця судова установа Німеччини є також найвищою ревізійною інстанцією щодо комерційних справ.

Рішення земельного суду в першій інстанції оскаржуєть­ся в апеляційному порядку у Вищому суді землі, а в ревізій­ному (касаційному) порядку — у Федеральній судовій пала­ті. Проте звернення з ревізійною скаргою можливе лише то­ді, коли на це був дозвіл Вищого суду землі (при ціні позову до 60 тис. німецьких марок) або Федеральної судової палати (при ціні позову понад 60 тис. німецьких марок).

Вищі земельні суди

Вищий земельний суд (нім. Oberlandesgericht), яких у всій Німеччині було 24 у 1999 p., є найвищою судовою ін­станцією в межах свого територіального округу щодо рішень дільничних і земельних судів. Проте юрисдикційна територія цього суду необов'язково має збігатися з адміністративною територією відповідної федеральної землі в Німеччині, тому назва Вищий суд землі не повинна вводити в оману, що це едина в межах федеральної землі головна судова установа н л кшталт обласних у судовій системі України. В одній фе­деральній землі може бути кілька Вищих судів землі, що за­лежить від площі території або кількості населення землі. 1 Іаприклад, в Баварії в системі судів звичайної юрисдикції є три Вищі суди землі, які розташовані в Бамберзі (Північний

24

Розділ І

Судова система Німеччини

25

округ), Нюрнберзі (Центральний округ) і Мюнхені (Пів­денний округ). Необхідно наголосити, що в Баварії є ще одна судова установа — Баварський Верховний суд (нім. Bayerisches Oberstes Landesgericht). Але він є особливістю саме Баварії і тому в системі судового устрою Німеччини стоїть осторонь від пірамідальної побудови земельно-феде­ральної судової системи німецької держави. В інших землях Німеччини кількість Вищих земельних судів може бути різ­ною — в невеликих за територією землях це один, у великих — за доцільністю. Отже, назва "Вищий земельний суд" має зовсім інше змістове навантаження, ніж в Україні обласний суд чи Верховний суд, і означає, що це найвища судова уста­нова у процесі судового провадження у справі для певної те­риторії перед федеральною судовою установою.

Для здійснення цивільної юрисдикції ця судова установа також має галузеві підрозділи — сенати у цивільних справах і сенати у справах сім'ї та шлюбу, які засідають у складі трьох професійних суддів. Ці сенати працюють лише як апе­ляційні інстанції. Вищі суди в землях Німецької Федерації у сфері цивільної юрисдикції не мають компетенції судів пер­шої інстанції, не мають вони також компетенції суду ревізій­ної (касаційної) інстанції. Вказана сфера обмежених повно­важень відрізняє ці суди від сфери повноважень у галузі кри­мінальної юрисдикції.

Апеляція розглядається німецькою теорією права як один із засобів правового захисту, завдяки якому учасники спра­ви можуть оскаржити судове рішення і захиститися від його помилковості. У разі апеляції рішення перевіряється з фак­тичного та правового боків, тобто оскаржуються факт і пра­во. Але, на відміну від української касації (де також оскар­жуються факт і правозастосовна діяльність суду), сторонам надається можливість для викладення нових фактів, надання нових доказів та їх доведення, які саме у суді цієї інстанції можуть бути покладені в основу мотивації нового рішення. Апеляційна судова інстанція, таким чином, фактично ухва­лює нове судове рішення, оцінивши в сукупності факти, які встановив суд першої інстанції і ті, що були встановлені в апеляційному суді.

Виходячи з наведеного, сенат у цивільних справах роз­глядає апеляції на рішення земельних судів, що були схвале­ні у першій інстанції в палатах з комерційних справ і з май-

нових (цивільних) справ. Але необхідно зазначити: якщо апеляцію можна подати на всі рішення, схвалені палатою з цивільних справ земельного суду, то не всі рішення палати з комерційних справ земельного суду можуть бути апельовані до вищого суду землі, а тільки ті, що вказані в законі. Інші оскаржують у касаційному порядку через минаючий апеля­цію порядок — "стрибаючу касацію" (нім. Sprungrevision) до Федеральної судової палати.

Необхідно зазначити, що деякі вищі земельні суди, юрис­дикція яких поширюється на територію судноплавних річок, є вищими інстанціями у справах внутрішнього судноплавст­ва (нім. Schiffahrts-Obergericht) й апеляції тут розглядає па­лата з цивільних справ.

Сенат у сімейних справах розглядає апеляції, що стосу­ються рішень, схвалених суддями у сімейних справах діль­ничних судів, а також деякі рішення суддів у цивільних справах, які торкаються правостосунків, що виникли на ме­жі з сімейною галуззю права, і для яких законодавством передбачено апеляційний порядок оскарження, який минає земельний суд.

Федеральний патентний суд

До системи судів звичайної юрисдикції належить також Федеральний патентний суд (нім. Bundespatentgericht) як окреме галузеве утворення. Заснований він не за земельно-федеральним принципом, а тільки на федеральному рівні. Розташований він у Мюнхені. Усі питання повноважень і устрою цього суду, підсудності та судичинсгиа регулюються насамперед Законом про патенти (нім. Patentgesetz) від 1981 p., проект якого оприлюднено 16.12.1980 р.¹.

До складу патентного суду входять судді-юристи, які мають здібність до посади судді згідно із Законом "Про суд­дів"— правові учасники (нім. rechtskündige Mitglieder), i судді, які мають освіту з галузі техніки й патентології — тех­нічні учасники (нім. technische Mitglieder). До останніх за­стосовується § 26 розділу 2 Закону, відповідно до якого тех­нічним учасником може бути особа, яка в межах країни нав­чалася в університеті, технічній або народногосподарській вищій школі, або гірничій академії, а також склала держав-

¹ Див.: die Quelle: CD-ROM Schönfelderplus. — 1999. — Verlag C.H. Beck.

26

Розділ І

Судова система Німеччини

27

ний чи академічний випускний іспит з технічного або при­родничого фаху, а також після цього не менше п'яти років працювала у природничій або технічній сфері, а також воло­діє всіма необхідними правовими знаннями. Випускні іспити в іншій країні-члені Європейського Союзу або в іншій держа­ві — учасниці договору про Європейське Економічне Співто­вариство прирівнюються до внутрішньодержавних випу­скних іспитів, за умови прирівняння правових норм в євро­пейських співтовариствах. Усі вони призначаються Феде­ральним президентом безстроково, якщо інше не вказано в § 71, і є професійними суддями.

Справи слухаються у складі сенату. Патентний суд ство­рює сенати за двома функціональними напрямками: 1) сена­ти для розгляду позовних заяв (нім. Beschwerdesenat), їх на­зивають апеляційними, оскільки вони розглядають скарги на акти Німецького патентного відомства щодо видів патентів, реєстрації чи анулювання моделей або товарних знаків, ло­готипів фірм, а також справи про охорону нових сортів рос­лин; 2) сенати, які розглядають справи про визнання патен­тів недійсними, скасування патентів і актів видачі примусо­вих ліцензій (нім. Nichtigkeitssenat).

Кількість сенатів визначає Федеральний міністр юстиції (на цей рік існує 28 Сенатів першої групи і 5 Сенатів другої групи).

Сенати будь-якої з указаних груп складаються з трьох суддів-юристів і чотирьох або п'яти суддів-техніків, тут фор­мується певний склад суддів для розгляду конкретної справи за такими вимогами.

Колегія з розгляду скарг компетентна приймати рішення у випадках, передбачених § 23, пункти 1, 2, у складі право­вого учасника як головуючого та двох технічних учасників; у випадках, передбачених § 73, п. З, та § 130, 131 та 133, у складі технічного учасника як головуючого, двох технічних учасників та одного правового учасника; у випадках, перед­бачених § 31, п. 5, у складі правового учасника як головую­чого, одного правового учасника та одного технічного учасни­ка; в інших випадках — у складі трьох правових учасників.

Колегія з недійсності приймає рішення у випадках, пе­редбачених § 84 та 85, п. З, у складі правового учасника як головуючого, іншого правового учасника та трьох технічних учасників; в інших випадках у складі трьох суддів, серед яких має обов'язково бути один правовий учасник.

На рішення екзаменаційних установ у патентні відділи подаються скарги у чітко регламентованому порядку. Скарга заявляється письмово протягом місяця за умови доставки її до патентної служби. До скарги та всіх інших письмових до­кументів додаються копії для інших сторін. Скарга та інші письмові документи (заяви, отримані щодо справи, пояснен­ня про повернення скарги) мають бути надіслані іншим спів­робітникам служби, які беруть участь у справі; про інші пи­сьмові документи повідомляють у довільній формі, якщо не передбачено їх доставку. Якщо скаргу направлено на рішен­ня, на підставі якого було повідомлено про відмову, чи збе­режено в силі; якщо вирішено про відклик або обмеження па­тенту, то протягом строку подання скарги сплачується збір згідно з визначеним тарифом; якщо збір не сплачений, скаргу вважають неподаною. Якщо установа, чиє рішення оскаржу­ється, вважатиме скаргу обгрунтованою, вона має вжити захо­дів щодо вирішення справи. Установа може наказати поверну­ти збір, який було сплачено при оскарженні. Якщо стосовно скарги не буде вжито відповідних заходів, то по закінченню одного місяця без урахування точок зору сторін, вона пода­ється на розгляд до Федерального патентного суду.

Відкриття провадження щодо визнання недійсності па­тенту або щодо розширеного захисного сертифікату, або що­до видачі чи повернення примусової ліцензії, або приведення у відповідність рішення суду про відшкодування витрат за примусову ліцензію відбувається шляхом подання позову. Позпв може бути прийнятий до провадження судом як проти власника патенту, так і проти користувача примусовою лі­цензією. Позов на розширений захисний сертифікат може бути поєднаний з позовом на основний патент, а також має бути видано обгрунтування недійсності основного патенту.

Позов на роз'яснення недійсності патенту не може бути поданим доти, доки в суді перебуває на розгляді протест або йде провадження по протесту. У разі незаконного вилучення патенту тільки потерпілий має право заявити позов.

Позов подається на розгляд в Патентний суд тільки в письмовій формі. Копії позову та всіх інших документів, під­готовлені стороною в ході процесу, мають бути обов'язково передані іншій стороні Патентною службою.

Позов має містити правильно вказані позначення позива­ча, відповідача, предмет суперечки, а також визначену та

28

Розділ І

Судова система Німеччини

29

обгрунтовану вимогу (клопотання). Факти та докази, необ­хідні для обгрунтування, також мають додаватися. Якщо скарга не відповідає цим вимогам у повному обсязі, головую­чий суддя вимагає від позивача відповідного оформлення протягом визначеного законом строку. З поданням позову сплачується судовий збір згідно з визначеним тарифом; як­що судовий збір не сплачений, позов вважається неподаним. Позивачі, які постійно проживають або тимчасово меш­кають у країні, що не є членом Європейського Союзу або учасником договору про ЄЕС, відшкодовують на вимогу від­повідача процесуальні витрати. У цьому разі застосовується § 110 ЦПК. Патентний суд встановлює справедливий розмір витрат і визначає строк, протягом якого ці витрати слід сплатити. Якщо строк, встановлений судом пропускається, позов повертають без розгляду.

Судові засідання у Колегії по скаргах є відкритими з будь-яких питань, оскільки обнародується посилання на можливість ознайомлення з судовою справою чи описом ви­находу, який додається до патенту згідно з § 32, п. 5, або нормою § 58, п. 1, крім випадків, указаних у § 172—175 Ос­новного Закону про суди, положення яких застосовують за умови, що:

1. у публічності судових засідань може бути відмовлено відповідно до клопотання однієї із сторін процесу, якщо це вважатиметься загрозою підзахисних інтересів позивача;

2. у публічності об'явлення судового рішення може бути відмовлено до моменту обнародування посилання ня можли­ вість ознайомлення з судовою справою або з описом винахо­ ду, який додається до патенту згідно з § 58, п. 1.

Судові засідання колегії з недійсності, так само як і обна­родування рішень, є публічними. У цьому разі застосовують­ся також уже вказані норми.

Для прийняття рішення в Колегіях встановлено процеду­ри наради та голосування, в яких брати участь може визна­чена законом кількість учасників. На нараді та під час голо­сування можуть бути присутніми крім тих учасників Колегії, які за законом мають прийняти рішення, особи, зайняті в підготовці суду, протягом часу, означеного головуючим.

Колегія приймає рішення більшістю голосів; якщо ж було набрано рівну кількість голосів "за" та "проти", вирішаль­ний голос матиме головуючий.

Учасники Колегії голосують почергово, відповідно до строку перебування на посаді; якщо у кількох учасників строк перебування на посаді збігається, вони голосують за віком; молодший голосує першим. Якщо призначається допо­відач, він голосує першим. Останнім голосує головуючий.

У Патентному суді службовець суду може виступати в ролі судді. Але службовець, який виконує функції судді, а та­кож делегований суддя не можуть вести засідання суду.

Рішення апеляційних сенатів Патентного суду можуть бути за певних умов оскаржені у ревізійному порядку, а рі­шення вказаних п'яти сенатів — в апеляційному порядку вже до Федеральної судової палати.

На рішення Сенату по скаргах Патентного суду, прийня­те згідно з § 73, подається скарга до Федеральної судової па­лати, якщо Сенат по скаргах допустив можливість подання такої скарги у своєму рішенні. Право подавати скаргу на рі­шення Патентного суду належить стороні процесу. Подання скарги на рішення Патентного суду допускається, якщо:

• правова проблема носить принципове значення або

• розвиток права чи збереження єдиної судової практики вимагає прийняття рішення Федеральною судовою палатою.

Допуск до прийняття скарги на рішення Сенату по скар­гах Патентного суду не потребує пред'явлення таких недолі­ків, як:

1. склад суду не відповідає порядку призначення суддів;

2. при винесенні рішення брав участь суддя, який був за законом усунений від виконання своїх обов'язків через не­ безпеку необ'єктивності;

3. одній із сторін було відмовлено у судовому слуханні;

4. одна із сторін процесу була представлена не у вста­ новленому законом порядку, оскільки вона (сторона) не по­ годжувалася на проведення процесу;

5. було винесено рішення в результаті усного судового засідання, де не було враховано норм відкритості процесу для громадськості;

6) для винесення рішення судом не було достатніх причин. На рішення Колегії з недійсності Патентного суду (§ 84)

може бути подана апеляція. Апеляція подається у формі апе­ляційної заяви до Федеральної судової палати. Термін подачі апеляційної заяви — один місяць від моменту доставки прийнятого Колегією з недійсності рішення, але не пізніше

зо

Розділ І

Судова система Німеччини

31

п'яти місяців з моменту виголошення вироку Колегією з недійсності.

Апеляційна заява має містити:

• визначення вироку, на який подається апеляція, і

• пояснення, що проти цього вироку подається апеляція. Разом з апеляційною заявою має подаватися повний або

засвідчений розділ рішення, що оскаржується.

Президент Патентного суду здійснює службовий нагляд щодо суддів, співробітників, службовців та робітників суду. Він є відповідальним за організацію функціонування суду, рух і розподіл справ за жеребкуванням, контактування з Па­тентним відомством, а також з органами влади та іншими судами.

Федеральна судова палата

Наступною інстанцією є Федеральна судова палата Ні­меччини, в якій уже не існує поділу на внутрішні інститути цивільної юрисдикції. У цій установі сенати побудовані за принципом правової складності тих питань, які аналізуються і відносно яких треба ухвалити в конкретному рішенні за­гально-федеральні рекомендації правозастосування. Кожний сенат є простий і працює в ньому п'ять суддів.

За структурою у Федеральній судовій палаті утворено 12 сенатів, які займаються цивільними справами. Крім того, іс­нує ще один Великий сенат (нім. Grosser Senat) у галузі ци­вільної юрисдикції. Прості сенати працюють як апеляційні й ревізійні (касаційні) інстанції.

В апеляційному порядку сенати розглядають справи з скаргами на рішення, що ухвалені в першій інстанції в сена­тах Федерального патентного суду щодо визнання патентів недійсними, скасування патентів і актів видачі примусових ліцензій. У всіх інших випадках сенати Федеральної судової палати працюють у режимі касаційної інстанції.

За німецькою правкою теорією інстанційного проходжен­ня скарг на судові рішення, ревізійною (касаційною) скаргою вважається та, в якій оскаржується правозастосування, тоб­то оскарження лише норми права. На цій стадії розгляду справи факти вже не досліджуються — вважається, що для цього було достатньо можливостей і покладено багато зу­силь у першій і апеляційній інстанціях (технологічний бік справи), а тому перевіряється тільки правозастосовна діяль-

ність попередніх судових інстанцій на предмет правильного застосування норм права. Ця перевірка вважається найзнач-нішою, оскільки потребує аналітичної оцінки, висококваліфі­кованого знання права, вміння застосовувати правові норми у сукупності, логічній послідовності, що спонукає до абст­рактної форми мислення і широкого оперування правом. У цій діяльності інтерес становить саме право і новації у пра­вовій регуляції певних правовідносин. Питання факту можна досліджувати з погляду процесуальних упущень при його встановленні, дослідженні й отриманні. Це також аналіз пра­ва, але не матеріального, а процесуального. Німецький каса­ційний суд виносить рішення за змістом, а якщо порушені процесуальні норми при встановленні фактів, то рішення від­міняється, а справа повертається в попередню інстанцію на новий розгляд і вирішення за суттю.

У касаційній інстанції прості сенати Федеральної судової палати розглядають скарги у двох напрямах: прямої касації без апеляційного проходження справ і після апеляційної ка­сації, тобто після ухвалення відповідного рішення в апеля­ційній інстанції. У порядку прямої касації справи надходять до Федеральної судової палати із сенатів Федерального па­тентного суду з розгляду скарг на рішення Патентного ві­домства та із палати з комерційних справ земельних судів Німеччини. За встановленим порядком, після апеляційної ка­сації по закінченні розгляду справи надходять у сенати з сі­мейних справ Вищих земельних судів.

Сторони мають бути представлені перед Федеральною судовою палатою правовим захисником як уповноваженою в цьому особою.

Великий сенат з цивільних справ Федеральної судової палати збирається не регулярно, а в разі необхідності, коли є до нього звернення простих сенатів. Останні звертаються до Великого сенату, якщо:

а) під час розгляду справи мають намір відхилитися від постанови іншого сенату чи попередньої постанови Великого сенату при вирішенні правового питання або якщо

б) є необхідність у прийнятті рішення принципового пра­ вового напрямку, що спричинює потребу в подальшому роз­ витку права та забезпечення однакового судочинства.

32

Розділ І

Судова система Німеччини

33