1.8. Меблеві товари

1.8.1. Загальні відомості про меблі

Поняття «меблі» (фр. теиЬІе обстановка) охоплює велику групу що відрізняються різноманітністю їх функціональних ознак У ку з цим у визначення поняття «меблі» включається декілька складових:

меблі це невід'ємна частина інтер'єру, в формі, розмірах чітко

;ежується зв'язок з архітектурно-планувальними особливостями

приміщення, яке є архітектурою малих форм, меблі забезпечують художнє

злення об'ємів приміщення, при цьому з їхньою допомогою намагаються

І внутрішньої єдності, утилітарної доцільності і художньої насиченості Інтерєру;

229

^ меблі витвір промислового мистецтва. Естетична цінність

меблевого виробу полягає в задоволенні духовних потреб людини, у вихованні естетичної культури;

-/ меблі частина побуту людини, вони пов'язані з людиною безпосередньо або через предмети, якими він користується. Тому меблі відображають особливості фізіології людини, а також предметів його побуту;

^ меблі — переважно продукція серійного і масового виробництва, яке характеризується високим ступенем механізації і автоматизації.

Важко уявити собі сферу людської діяльності, в якій не було б потреби в меблях. У формах і конструкціях меблів чітко виявляється зв'язок з розмірами і пропорціями людського тіла. Меблі - не абстрактно існуючий предмет вони ніби організовують простір, створюють максимальні зручності для праці і відпочинку людини.

Будучи предметом творчої діяльності людини, меблі відображають умови життя, звичаї і смаки людей, що створили їх, характеризують рівень розвитку мистецтва і стан техніки, дають нам відомості про матеріали і методи виробництва в даній країні, тобто є пам'ятником матеріальної ну. Іь І урн суспільства. У художньо-стильовому відношенні меблі мають загальні риси з архітектурою, є невід'ємною частиною інтер'єру, забезпечуючи зручності людини в процесі праці і відпочинку.

Масовість споживання і виробництва, поєднання утилітарних і естетичних якостей дозволяють розглядати меблі, як витвір промислового мистецтва, тобто мистецтва естетичного перетворення наочного миру, що оточує нас в повсякденному житті, з метою досягнення постійної позитивної дії його на людину.

Меблі беруть активну участь в художній організації інтер'єру, складаючи особливу галузь декоративно-прикладного мистецтва.

У побутових меблях' закладені широкі можливості комионовки із стандартних елементів самих різних інтер'єрів. Наприклад, з елементів книжкових секційних меблів можна спорудити симетричну піраміду. Кімната при такій компоновці меблів набуває іншого вигляду, створюється враження монументальності, нерухомості, виникає відчуття спокою.

Звичайні меблі, перетворюються на елемент архітектури, розчленує приміщення, розрізаючи білу монотонність стелі, якщо підвісити ящики для книг до стелі, розмістивши в них ті видання, якими не часто користуються. 1 Іри варіанті компоновки, коли в стрічку книжкових полиць упирається складена з інших секцій колона ніби утворюється буква «Т», оперта в стелю, створюється ефект розділення однієї кімнати на дві функціональні зони (наприклад, таким розташуванням меблів можна відокремити вітальню їдальні). Ілюзорно кімната негайно збільшиться, якщо шафи для білизни розташувати по середині стіни, від кута до кута і простір, що при цьому залишився, від підлоги до стелі закрити дзеркалами. Знаходячись у владі ілюзії, породженої цими прийомами, людина в малогабаритній однокімнатній квартирі не відчува< тісноти. Дзеркала створюють ілюзію, що стіни немає, що стрічка підвісних шаф просто розділяє два різних приміщення. І маленька ванна, здається, 230

збільшується удвічі, якщо дзеркало розміщується у всю стіну - від умивальника до стелі. Деяких людей просто пригноблює невелике приміщення, а дзеркало позбавляє від цього, створює відчуття простору.

Реалізація в побуті можливостей меблевий-архітектурної системи, по формулі «Мебара» (МЕБЛІ плюс АРХІТЕКТУРА) дозволяє зберегти в квартирі радісний неповторний дитячий світ. Для дітей з секційних меблів можна створити «меблевий острів». Наприклад, встановивши секційні меблі посередині кімнати так, щоб дверці шаф відкривалися в обидві сторони, а ліжка розташовувалися з боків, можна розділити «сфери впливу» дітей одного піку. При цьому дитяча кімната не здається захаращеною або тісною.

Приведені приклади свідчать про те, що меблі несуть в будинок затишок і красу, а іноді стають сімейною реліквією. Відомо, наскільки високопарно звучить похвальне слово книжковій шафі в чеховському «Вишневому саду». Історія дванадцяти гамбсовських стільців із зашитими в один із них діаматами мадам Пєтухової стала сюжетною канвою знаменитого роману І.Ільфа і Є.Петрова і стверджує, що доля меблевих виробів може бути такою ж захоплюючою, як і доля людеі}.

1.8.2. Фактори, що формують асортимент і споживні властивості меблів

На формування споживних властивостей і відповідно на асортимент меблів впливає багато факторів: використовувані матеріали, моделювання і проектування, технологічні процеси виробництва. Формуванню і збереженню якості меблів сприяють також упаковка, транспортування і зберігання виробів.

Матеріали, що вживаються у виробництві меблів

Найбільш важливими факторами, що впливають на формування споживних властивостей меблів, є використані матеріали.

При виготовленні меблів застосовуються різноманітні сировинні матеріали, які підрозділяють на декілька груп: конструкційні, облицьовочні, оздоблювальні, клейові, оббивні, набивочно-настильні, пружинячі і еластичні, кріпильні, фурнітура і ін. Матеріали для виготовлення меблів підбирають залежно від її призначення і конструкції.

Конструкційні матеріали

У виробництві меблів Ці матеріали використовують для збірки каркаса виробів. Каркас забезпечує тривалість використання меблів, тому пред'являються підвищені вимоги до міцності, твердості, збереження форми матеріалів.

Крім того конструкційні матеріали повинні бути технологічними: легко формуватися, оброблятися, добре утримувати шурупи, гаги. Конструкційні матеріали також повинні мати високі естетичні властивості: красиву фактуру, різноманітне забарвлення і обробку.

До конструкційних матеріалів, що застосовуються у виробництві меблів відносяться деревина (лісоматеріали, пиломатеріали і заготовки, листові

231

деревні і спресовані матеріали на основі шаруватої і подрібненої деревини), метали (чорні і кольорові сплави), пластичні маси і у ряді конструкцій скло і

дзеркала.

З деревних матеріалів найбільше застосування мають дошки і бруски,

клеєна фанера, плити (столярні, стружкові, волокнисті), чорнові заготовки і ін.

Дошки і бруски отримують шляхом розпилювання круглого лісу уздовж волокон. У дощок відношення ширини до товщини більше двох, а у брусків менше двох. Дошки і бруски розрізняють: по товщині (товсті і тонкі), по довжині (короткі, середні, довгі), по характеру обробки (обрізні і необрізні), по місцезнаходженню в колоді (серцеві, центральні і бічні).

Фанера клеєна складається із зовнішніх і внутрішніх листів шпону (листи завтовшки від 0,4 до-. 1,5 мм, отримувані лущенням або струганням стовбура дерева). Отримують: клеєну фанеру шляхом склеювання від 3 до 13 листів шпону. Для склеювання використовують альбуміно-казеїнові, карбамідні, фенолоформальдегідні та інші смоляні клеї. На основі клеєної фанери отримують облицювальну і декоративну фанеру. Облицювальна фанера - фанера, обклеєна з одного або з двох боків струганим шпоном з красивою текстурою. Декоративна фанера є звичайною клеєною фанерою, лицьові поверхні якої імітують за допомогою текстурованого паперу під цінні породи деревини. Лицьова поверхня декоративної фанери може бути глянсовою і матовою, безбарвною або забарвленою.

Гнутоклеєні деталі отримують із шпону і фанери у вигляді різних контурів (коробчатих, кутових, циліндрових і ін.). Так виготовляють спинки стільців з сидінням або окремі деталі - підлокітники крісел, боковинки стільців.

Гнутопропільні деталі виготовляють із масиву деревини у вигляді брусків, в яких роблять пропил і в нього розміщають шпон шириною 1-2 мм, просочений клеєм. Отриманий таким чином брусок в спеціальних прес-формах згинають. Бруску додається криволінійний профіль. З таких брусків виготовляють ніжки для стільців, крісел, столів та ін. Вироби з таких деталей

легкі, красиві і міцні.

Плити столярні отримують шляхом збірки щитів з брусків хвойних і листяних порід деревини, які склеюють або скріплюють рейками та шпоном. Плити столярні випускають шліфованими і не шліфованими, фанерованими і не фанерованими. Для виготовлення меблів використовують плити, що шліфуються з обох боків, їх застосовують у пересувних і вбудованих меблях.

Плити деревостружкові (ДСП) і модифіковані (МДФ) отримують з суміші деревних стружок і тирси з синтетичними смолами шляхом пресування. Вони бувають одношаровими, двох- і трьохшаровими. За фізико-механічними властивостями бувають плоского і екструзійного пресування і діляться на марки. Використовують ДСП і МДФ для виготовлення щитових меблів, установлення перегородок та ін.

Плити деревоволокнисті (ДВІ!) виготовляють з волокон деревини. паперу і інших відходів шляхом пресування і термічної обробки. Випускають ДВП з обробленою і необробленою лицьовою поверхнею. Обробляють фарбами, текстурованим папером, смолами. За фізико-механічними232

властивостями їх ділять на надтверді, напівтверді, ізоляційно-обладнювальні і ізоляційні. Застосовують тверді і надтверді плити для виробництва кухонних меблів.

Щити меблеві це рамка з масивної деревини, фанерована з обох поверхонь шпоном або текстурованим папером. Середина рамки заповнюється стружкою, тирсою або тріскою, просоченими смолою. Щити можуть бути з фанерованою або обробленою лицьовою поверхнею. Використовують меблеві щити для дверей, кришок, внутрішніх стінок і інших деталей меблів.

Деталі, спресовані з подрібненої деревини, отримують шляхом пресування тирси, змішаної із смолою в герметичних закритих прес-формах. Деталі меблів (ніжки, царги стільців, табуретів), отримані цим методом мають правильну форму і точні розміри, дешеві і довговічні.

Чорнові заготовки з круглого лісу або пиломатеріалів отримують на спеціальних лісопереробних підприємствах, а на меблево-складальних комбінатах або фабриках остаточно обробляють.

Металеві конструкційні матеріали. Для виготовлення елементів меблів широко застосовують асортимент залізовуглецевих, кольорових металів і сплавів. Металеві матеріали (чавуни, сталі, бронза, латунь, дюралюміній і ін.) знаходять застосування у виготовленні опор меблів, пружин, труб, прутів, меблевої фурнітури та ін.). Ці деталі міцні, формостійкі, добре обробляються та оздоблюються. Металеві деталі меблів піддають оксидуванню, анодуванню, нікелюванню, що поліпшує зовнішній вигляд і захищає їх від корозії.

Синтетичні конструкційні матеріали термопластичні і

термореактивні пластмаси, композиційні полімерні матеріали, які широко використовують для виготовлення деталей, вузлів і готових меблевих виробів, сидіння стільців, ящиків і ін. Меблі з пластмас відрізняються високою міцністю, зручністю, гігієнічністю, легкістю, простотою. Пластмаси (полістирол, поліетилен, органічне скло, поліпропілен, капрон і ін.) більш технологічні в порівнянні з деревиною і металом.

Природні кам'яні конструкційні матеріали у вигляді граніту, мармуру використовують для виготовлення спинок ліжок, столешниць столів і журнальних столиків. Ці матеріали забезпечують довговічність, високі фізико-хімічні властивості виробів.

Силікатні конструкційні матеріали (листове скло, дзеркала) використовують для виготовлення кришок столів, дверець, полиць і т.п. Деталі з скла відрізняються зовнішніми естетичними достоїнствами, блиском, прозорістю, різноманітним забарвленням.

Облицювальні матеріали застосовують для економії цінних порід деревини, поліпшення естетичних властивостей виробів шляхом додання текстурі великої виразності, імітації цінних порід.

До матеріалів для облицювання відносять деревинні, синтетичні, паперові і текстильні. Із деревини облицювальних матеріалів використовують натуральний шпон (тонкі листи деревини), синтетичний шпон (паперово-смоляна плівка, що імітує текстуру деревини), фанероплівка, фанеропластик, фанероскловініл, безбарвні або пігментовані непрозорі плівки з

233

термопластичних смол (нанесення цих плівок на лицьову поверхню дерев'яних деталей методом гарячого тиснення називається ламінуванням). Ламінована поверхня може бути гладкою або з витисненим малюнком, що імітує Іексіурч деревини, тканин і інших матеріалів). До облицювальних матеріалів відносять текстуровані тканини бавовняні тканини з текстурованим малюнком,

просочені смолою.

Обробні матеріали використовують для збереження меблів від шкідливої дії вологи, світла, пилу, інтенсифікації забарвлення деревини. поліпшення естетичних властивостей виробів. Ці матеріали по фізичному стану підрозділяють на рідкі, пастоподібні і плівкові. Рідкі і пастоподібні обробні матеріали застосовують для підготовки поверхні до нанесення плівки, створення покриття і його облагороджування. Залежно від особливостей деревини і меблів обробні матеріали ділять на два види -- для непрозорої і

прозорої обробки.

До матеріалів для підготовки поверхні деревини до обробки відносяться ґрунти і мастики, порозаповнювачі, шпаклівки, вибілюючі рідини, протрави,

фарбники.

Мастики і грунти застосовують для вирівнювання поверхні деревини,

додання їй рівномірній щільності, твердості і підвищеній адгезії з подальшими

покриттями.

Шпатлювання застосовують при непрозорих покриттях для заповнення

крупних нерівностей.

Порозаповнювачі використовують для запобігання просідання плівки

обробного шару і вбирання лаку в деревину.

Відбілюючі речовини застосовують для видалення плям, смоли з поверхні деревини, для освітлення і вирівнювання її кольору.

Фарбники і протрави застосовують при прозорій обробці для зміни або посилення натурального кольору деревини.

Для остаточної обробки меблів застосовують лаки, фарби, пасти,

поліруючі матеріали.

Лаки добре зчіплюються з ґрунтами і порозаповнювачами і розливаються по поверхні, утворюючи гладке, міцне і тверде прозоре покриття.

Фарби застосовують для непрозорої обробки кухонних і дитячих меблів. Покриття на їх основі мають рівну, матову або блискучу поверхню, високу твердість, стійкість до стирання і дії миючих розчинів.

Поліруючі матеріали застосовують для додання поверхні дзеркального блиску. До них відносяться політура, полірувальні пасти.

Оббивні матеріали призначені для внутрішнього обтягування м'яких елементів і зовнішньої (покривною) оббивки м'яких меблів.

До покривних матеріалів відносяться: мішкова тканина, бязь сувора, полотно суворе, міткаль суворий. Вони повинні мати високу міцність на розрив, мале подовження при розтягуванні.

Основними видами оббивних матеріалів є: меблеві тканини (тканина Декоративна, строкаті тканини, шеніл, гобелен, плюш, оксамиї, килимовий гобелен і ін.), штучні і натуральні шкіри. Ці матеріали повинні мати красивий 234

зовнішній вигляд, стійке забарвлення, високий опір розтягуванню, легко очищатися від пилу, плям.

Набивочно-настильні матеріали надають відповідну форму, м'якість, еластичність, пружність окремим елементам меблів. Вони повинні бути пружними, пишними, добре чинити опір звалюванню, стиранню і зламу при експлуатації меблів. Для отримання рівномірного м'якого настилу набивно-настильні матеріали укладають на гнучку, еластичну або жорстку підстав), закривають тканиною, а потім оббивним матеріалом.

Як набивно-настильні матеріали використовуються вата (ватники і ватин), морська трава, кокосове волокно, кінське волосся, гумований волос, пінополіуретан (поролон), губчасту гуму (латексна губка), пінополівінілхлорид.

Пружинячі матеріали використовують для виготовлення окремих елементів м'яких меблів, сіток для металевих ліжок.

Залежно від характеру використання пружинячі матеріали підрозділяють на дві підгрупи: що працюють на стиснення (блоки безперервного плетіння і із спіральних пружин) і на розтягування (циліндрові пружини і зигзагоподібні пружини «змійка»). Виготовляють пружини із сталевого високовуглецевого дроту.

Разом з металевими пружинами використовуються гумові стрічки і джгути, полівінілхлорид ні шнури.

Клейові матеріали використовують для отримання нероз'ємних конструкцій меблів, з'єднань деталей і елементів, облицювання поверхні, склеювання стику, металів, пластичних мас між собою в різних поєднаннях.

У виробництві меблів використовують клеї тварин (міздровий і казеїновий) і синтетичні (фенолоформальдегідні і карбамідні). Клеї забезпечують міцне, тепло-, водостійке з'єднання деталей і елементів в меблях.

Фурнітура меблева використовується для з'єднання окремих деталей і елементів меблів і забезпечення зручності користування виробами. Від якості цих матеріалів залежить простота збірки меблів, надійність в роботі виробу і зовнішній вигляд меблів.

Фурнітуру поділяють на лицьову і кріпильну. До кріпильної фурнітури відносяться цвяхи, дужки, шурупи, петлі, косинці, стяжки, замки, глухарі, гайки, механізми трансформації, засувки, помпотримачі та ін. Лицьова фурнітура має утилітарне і декоративне призначення. До неї відносять ручки, ключовини, накладки, наконечники для ніжок і ін.

Фурнітуру виготовляють з деревини, скла і ін.

Способи виробництва меблів, як фактор формування споживних властивостей і асортименту меблів

Виробництво меблів складається з проектування і технологічних процесів виконання проекту.

Проектування меблів - складний творчий процес, що включає вивчення вимог споживачів, аналіз меблевих виробів, що поступають в торгову мережу, для встановлення оптимальних розмірів меблів і її складових частин, відповідність їх приміщенням, інтер'єру і тілу людини, вибір матеріалів для

235

виготовлення, можливі зміни профілю і перетину окремих деталей і ін., створення проекту у вигляді ескізу, макету або дослідного зразка. Підготовлені матеріали і зразок-егалон погоджують з торговими представниками і після цього приступають до виробництва.

Процес виготовлення меблів включає ряд послідовних операцій, ретельне виконання яких забезпечує високу якість виробів. При порушенні технологічних режимів, використанні зношеного або погано налагодженого устаткування, низької кваліфікації і недбалості виконавця можуть виникнути дефекти, що знижують якість виробів.

Основними етапами виробництва меблів є: підготовка початкових матеріалів і обробка деталей; облицювання поверхні окремих деталей; з'єднання деталей і елементів, лицьова обробка, збірка меблів.

Підготовка сировинних матеріалів включає: сушку деревини в спеціальних камерах до залишкової вологості 8±2 %, розкрій деревних матеріалів отримання чорнових заготовок певних розмірів, механічну обробку чорнових заготовок (стругання, торцювання, нарізання шипів і проушин, фрезерування). При обробці деталі доводять до встановлених розмірів і профілів. Після обробки на поверхні деталей можуть бути дефекти, що негативно впливають на якість меблів - хвилястість, задири, задирки і ін. Ці дефекти усувають циклюванням (вискоблювання з поверхні шорсткостей і нерівностей циклею або ножем) і шліфуванням (зачистка поверхні після циклювання шліфувальною шкіркою).

Облицювання поверхонь окремих деталей полягає в наклеюванні на деталі і вузли синтетичного або струганого шпону дуба, ясена, буку, горіха, червоного дерева, карагача і ін. порід. Облицювання проводять з метою облагороджування поверхні, ; підвищення міцності меблів. При порушенні технології облицювання можливі дефекти: міхури під облицюванням, відшаровування облицювального матеріалу, плями клею та ін.

Обробка меблів здійснюється для захисту виробів від пилу, вологи, світла, додання їм товарних естетичних властивостей і полягає в нанесенні на поверхню лакофарбних матеріалів або синтетичних плівок. Обробка буває прозора, непрозора і імітаційна (відтворюється малюнок цінних порід

деревини).

До прозорої обробки, відносяться лакування (глянсове або матове), панелірування (нанесення сухої полімерної плівки) і ламінування.

Непрозорі покриття наносять емалевими фарбами.

Для імітаційної обробки використовують моріння (поверхневе або глибоке фарбування деревини), друкування, текстурований папір, плівки або

тканини.

При порушенні технологічного процесу обробки виникають дефекти:

зморщування (шагрень), тріщини, напливи, міхури, підтечи.

З'єднання (сполучення) окремих деталей і елементів проводиться після облицювання і обробки. Сполучають деталі за допомогою столярних з'єднань, а також гвинтами, болтами, стягуваннями або тими і іншими разом. З'єднання деталей меблів можуть бути роз'ємними і нероз'ємними. Роз'ємні з'єднання 236

бувають жорсткі (на стягуваннях і на шкантах) і шарнірні (на знімних і стаціонарних петлях). Нероз'ємні з'єднання (столярні) бувають на клею і на цвяхах. Ділять столярні з'єднання на кутові (кінцеві, серединні і ящичні), які підрозділяють на крізні, некрізні, плоскі і напівпотайні. Застосовують з'єднання в паз і гребінь, в чверть, на рейку, на круглих шпильках, на шпильку «ластівчин хвіст» і ін.

При недбалому з'єднанні можливі зазори, перекоси і заїдання висувних деталей і вузлів, нестійкість виробів і ін.