Ігрова вправа «Не хочу хвалитися, але...»
Мета: стимулювати учасників до рефлексивних дій; формувати вміння самопрезентації.
Кожен учасник має представитися та закінчити фразу; «Не хочу хвалитися, але...» Таким чином кожен має знайти в собі щось, що він уміє робити найкраще, та розповісти про це іншим.
Порушенню емоційно – комунікативної сфери дошкільників сприяє велика кількість дітей в групі, звідси відсутність належної уваги ,з"являється психоемоційне напруження. І необхідно навчити дітей знімати це напруження релаксаційними вправами, психогімнастикою, навчанням способів регуляції поведінки.
Як варіант спосіб регуляції поведінки для вихователів ведучий пропонує притчу:
Ведучий: Був собі тесля, якому одного дня дуже не щастило. Він пробив шину в автомобілі, у нього зламалася пилка, а потім ще й не заводився двигун його старенького пікапа .У бідолашного від злості все всередині кипіло, але він цього не показував. Чоловік запросив майстра, аби той полагодив автомобіль, і вирішив познайомити його зі своєю сім'єю. По дорозі додому тесля зупинився на хвильку біля великої сосни та доторкнувся до неї обома руками.
Переступивши поріг дому, тесля немов перемінився. Його засмагле обличчя засяяло усмішкою. Чоловік пригорнув до себе обох діток, а потім ніжно обійняв і поцілував дружину. Тоді провів майстра до поламаного автомобіля. Коли вони знову проходили біля сосни, майстер, не витримавши, запитав теслю, що це за дерев'яний ритуал він проводив тут.
— Ох, це моє дерево труднощів, — відказав тесля. — Я знаю, що майже неможливо передбачити проблем, які тебе спіткають. Однак переконаний: після закінчення роботи не варто приносити додому труднощі та переживання. Отож я щоразу затримуюся біля цієї сосни і уявляю собі, що залишаю на ній всі свої проблеми, хвилювання і турботи, пов'язані з роботою, — тут він усміхнувся і додав: — А найдивовижніше те, що зранку я приходжу їх забирати, але тих проблем і переживань завжди залишається набагато менше, ніж було попереднього вечора.
Ведучий просить учасників передати по колу один одному «деревце» і віддати йому усі труднощі сьогоднішнього дня, уявляючи, як під час цього вони набираються нових сил та наснаги. Коли останній учасник «віддасть труднощі», тренер імітує, що знімає з дерева всі труднощі і викидає їх у смітник.
Вправа «Сходинки»
Ведучий: Отже, наші зусилля та енергію ми вирішили спрямувати на те, щоб «вразливі сторони» діяльності нашого навчального закладу зробити сильними, при цьому розвиватимемо такі сфери діяльності : соціальну, емоційну, комунікативну, духовну, моральну.
А зараз пропоную кожному намалювати драбинку з п'ятьма сходинками. На другій сходинці напишіть «завтра», на третій — «через тиждень», на четвертій — «через місяць», на п'ятій — «через рік». Зосередившись на меті і бажаному результаті, поміркуйте і запишіть на кожній сходинці, що ви на своєму робочому місці можете зробити для розвитку соціально – комунікативної сфери дошкільників своєї групи.
Вправа «Побачити ціле»
Ведучий: Педраду закінчу притчею.
Чоловіку, який багато років шукав істину порадили піти в одну печеру і знайти там криницю. «Спитай у криниці, що є Істиною, — сказали йому, — і вона тобі її відкриє». Знайшовши криницю, шукач почув з її глибини: «Іди у село і там, на перехресті двох доріг, ти знайдеш те що шукаєш». Сповнений надій і передчуттів, чоловік побіг у село й побачив на перехресті три звичайнісінькі крамниці. В одній крамарювали шматочками металу, в іншій — якимись деревинками, у третій — тонким дротом. Очевидні що все це аж ніяк не стосувалося істини. Розчарований шукач повернувся до криниці, щоб зажадати пояснень, але почув лише: «Колись ти все зрозумієш». Розсердившись, чоловік вирушив далі. Минав час, і історія з криницею поступово забулася. Та якось однієї місячної ночі він почув звуки ситаря (індійський музичний інструмент). Музика була прекрасна й виконувалася з великою майстерністю та натхненням. Він дивився на пальці, що танцювали по струнах, а потім став розглядати сам інструмент. І тут чоловік вражено зойкнув: ситар було зроблено точнісінько з таких самих металевих і дерев'яних деталей, які він бачив у трьох крамницях, не надавши їм тоді жодного значення. Нарешті він зрозумів, що хотіла сказати йому криниця « нам дано усе, що потрібно. Наше завдання — лише зібрати все разом та використовувати за призначенням».
Сприймаючи окремі фрагменти, ми не бачимо в них жодного сенсу. Але щойно вони об'єднуються в одне ціле, з'являється нова сутність, яка лишилася б прихованою від нас, коли ми обмежилися розглядом окремих фрагментів.